Тривожність під час війни: як захистити психіку дитини?

Мільйони українців відчувають стрес і тривогу. Найвразливіщі серед них - діти, адже їхня психіка дуже чутлива до будь-яких змін.

Діти потребують, насамперед безпеки. І тут важлива допомога дорослого. Не тільки батьків, а й профільних спеціалістів: психологів, дефектологів, логопедів тощо. З таким спеціалістом, Маріанною Цапенко, поспілкувалася кореспондентка "Відомо".

Маріанно, які страхи та вади з'явилися у дітей під час війни?

— Діти, не важливо якої статі, не важливо якого віку, просинаються вночі, о 3-ій та о 5-ій, з шумами у вухах. Страждають від безсоння. У декого з'являються заікання, але вони більш-менш психосоматичні. У дітей часто проявляється неконтрольована агресія. З цими вадами у тому числі працюємо у нашому центрі. Проводимо комплексні заняття, які включають в себе масаж, дихальну гімнастику, ЛФК. Через три заняття всі ці напрямки ускладнюємо, щоб добитися бажаного результату.

Як боротися із тривожністю? Як захистити психіку дитини?

— Мені дуже подобається методика заспокоєння через тілесну практику (тілесно-орієнтовна терапія). Це метод зняття стресу, тривоги та напруги шляхом впливу на фізичне тіло (дихання, рухи, дотики), що допомагає заспокоїти розум і повернути відчуття безпеки. Ефективні техніки включають заземлення (відчуття опори стоп), вправу "Метелик" (постукування по ключицях), глибоке дихання та свідоме розслаблення м'язів.

Наскільки дієвою у подоланні страхів може бути інклюзивність?

— Інклюзивні групи дуже дієві. При інклюзії дитина із вадами розвитку швидше починається розмовляти, на 4-6 заняття, починає себе вести адекватно, стає більш відкритою до спілкування. При цьому важливо, щоб батьки ненорматипічних дітей разом із своїми чадами виконували за наданими їм відеоуроками завдання не вдома, а на вулиці. Це допоможе соціалізації діточок у майбутньому. Важливо щоб при цьому поряд із ними були рідні люди, яких дитина знає. Це допоможе розслабитися й відкритися.

Дайте, будь ласка, кілька порад або практик, як можна заспокоїти дитину, коли їй страшно.

— Зранку добре робити вправу "дихання животиком". Ключове при цьому не "надувати" живіт силою, а дозволити йому природно рухатися слідом за діафрагмою. Сядьте або ляжте, розслабте плечі. Покладіть одну руку на живіт, іншу – на груди. Повільно вдихніть через ніс, відчуваючи, як живіт піднімається (рука на животі піднімається, рука на грудях – залишається нерухомою). Повільно видихніть через рот, втягуючи живіт до хребта (рука на животі опускається).
Повторюйте 5-10 хвилин, концентруючись на відчуттях. Ця вправа зменшує тривожність, стрес і напругу. Покращує насичення крові киснем і газообмін. Стимулює блукаючий нерв, знижуючи частоту серцевих скорочень. Допомагає при панічних атаках і головному болю. А дитині вона ще й допомагає зібрати свої думки, координувати свої рухи відносно себе. Це саме просте, що можуть дати батьки своїм чадам.

Також раджу поменше давати дитині часу проводити в ґаджетах. Бо у такому разі роздратовується очний нерв. Це провокує у дитини агресію й вона стає неслухняною.

Важливо прийняти той факт, що війна - це подія, яка виходить за межі нашого контролю. Тому потрібно зосередитися на тому, що можна контролювати: власні дії, думки та турботу про себе й дітей.