Дрібний шрифт російського "миру": чому Кремль затягує переговори і на що чекати до весни

Миру зараз хочуть усі, наші люди в Україні втомилися.

Особисто вважаю, що мир потрібен якомога швидше. Сьогодні наша держава, наш Президент, наші Сили оборони, дипломати роблять для цього все.

Але поки Росія не хоче зупиняти війну.

Ми і росіяни вкладаємо в слово "мир" зовсім різні поняття.

Для нас мир – це коли не летять ракети і країна може розвиватися. Коли літаки знову літають з Борисполя, є гарантії безпеки і ми точно розуміємо, що нової війни не буде.

Росіяни теж говорять про мир. Але на міжнародній арені вони намагаються перевернути картину з ніг на голову: агресор у них захищається, а країна, на яку напали, нібито не хоче миру.

Так вони роблять давно. Напад називають обороною, вторгнення "спецоперацією", а нашу вимогу гарантій видають за небажання миру.

Тому, коли Росія каже "мир", обов’язково треба читати, що написано нижче дрібним шрифтом, як у кредитному договорі. Цей шрифт вони навіть не ховають.

Глобальні цілі вони визначили ще 17 грудня 2021 року, трохи більше ніж за два місяці до повномасштабного вторгнення. Тоді Москва оприлюднила свої вимоги до США і НАТО.

Головне в них: НАТО не розширюється на схід і не приймає Україну. Жодної військової діяльності НАТО в Україні, а США не мали б права навіть на двосторонню військову співпрацю з нами.

Свої цілі росіяни не змінили.

Повторюють їх скрізь, зокрема в умовах, які озвучили влітку 2025 року. Про них уже писав: вивести нашу армію з чотирьох областей, навіть з міст, які Росія не захопила, і визнати їх разом із Кримом російськими. Обмежити українську армію, відмовитися від військових союзів, тобто нейтральний статус. Ну і, зрозуміло, питання мови і питання церкви.

Президент каже прямо: Україна готова заморозити війну по лінії фронту, але зі своєї території не піде. І окупованого російським не визнає.

Тимчасово окупованих територій України не визнає наша країна. Сьогодні їх не визнають і Генасамблея ООН, і наші партнери. Бо все, що окупувала Росія, це Україна. Це порушення нашої територіальної цілісності. І дуже важливо, щоб так лишалося і далі. Бо РФ хоче це змінити. І визнати за собою.

Якщо за Росією це визнають – це повністю зруйнує міжнародне право, яке стоїть на тому, що кордони, змінені силою, не визнаються. І запустить переділ кордонів скрізь, де в когось є сила.

Тепер про переговори.

Зверніть увагу, як технічно росіяни їх перенесли. Україна і США пропонували зустрітися якомога раніше, не пізніше початку листопада. Понад три години Віткофф розмовляв із Путіним у Санкт-Петербурзі. На виході в Кремлі назвали 10-ті числа листопада. А вибори до Конгресу в США 3 листопада.

Тобто, як на мене, показати до виборів, що Трамп зміг закінчити війну в Україні, йому не дали. Бо зупиняти війну Росія не погоджується. І нам треба це розуміти.

Наступний саміт 18–19 листопада в Китаї, де Москва пропонує зустріч Путіна, Сі і Трампа. На мою думку, це спроба Ялти-2, коли про Україну домовляються без України.

Потім велике значення може мати G20 14–15 грудня в США, у Маямі.

Але особисто вважаю, що до Нового року вони нічого суттєвого не вирішать, тягнутимуть і повернуться до головних питань уже навесні.

Чому? Бо попереду в нас важка зима. І за рахунок цієї зими вони всіляко намагаються зруйнувати нашу економіку і нашу енергетику, про що вже дуже багато писали українські політики і міжнародні видання. І що ми кожен день відчуваємо на собі, коли летять шахеди, "бандеролі", ракети 24/7.

Усе це веде до того, що наші люди на п’ятому році повномасштабної війни ще сильніше втомлюються від неї.

І мета зрозуміла. Росія хоче, щоб ми втомилися остаточно і погодилися на те, що вона пропонує під словом "мир", з її дрібним шрифтом.

Тому перед кожною датою буде багато розмов, що мир близько. А дивитися треба на дрібний шрифт.

Наші Сили оборони щодня завдають ворогу великих втрат. Президент і дипломати домагаються сильніших санкцій проти Росії і максимальної підтримки Європи.

Бо Росія воюватиме, поки розраховує взяти своє силою, і змінити цей розрахунок можуть тільки наші Сили оборони, зброя для України і санкції проти РФ.

Писав про дрібний шрифт у російському "мирі" і про вимоги, які РФ висунула США і НАТО 17 грудня 2021 року. Продовжу, бо в тих вимогах є ще одна частина, і стосується вона всієї Європи. Україна там була лише одним із пунктів.

РФ хотіла окреслити сферу впливу ширше. З Польщею, Румунією, Болгарією, тобто з країнами колишнього Варшавського договору, і з країнами Балтії: війська й зброя інших країн НАТО мали піти звідти, щоб усе було як до 1997 року.

Тому, коли ми говоримо, що Україна сьогодні захищає Європу, це треба розуміти буквально. Якщо щось станеться з Україною, жодна з цих країн не може бути в безпеці.

Бо, з усією повагою до наших партнерів, армію з досвідом такої війни проти Росії має тільки Україна.

Хтось скаже: а хіба Європа не захистить себе сама?

Подивіться на Францію, єдину країну ЄС, яка має ядерну зброю. На мою думку, навіть з нею Європі без американців потрібно 5–10 років, щоб бути готовою до великої війни.

А враховуючи їхню бюрократію і те, що сьогодні відбувається в їхній політиці з правими й ультраправими силами, 10 років, як на мене, це об'єктивний, реальний строк. До речі, Франція й сама дивиться на 2035 рік, бо так побудована її безпекова стратегія "Франція 2035–2050".

А загрози для країн Балтії є вже зараз. Тому Європа має швидше готуватися сама і вже сьогодні посилювати підтримку України.

Україна дає їй цей час.