ТЦК забрали просто із зупинки: історія "бусифікованого” бійця 128-ї бригади "Дике Поле”

Історія військовослужбовця Миколи почалася не з добровільного рішення мобілізуватися, а просто на зупинці громадського транспорту. У цивільному житті він працював у технічній підтримці, а після мобілізації знайшов застосування своїй інженерній освіті у війську. Тепер дніпрянин у складі 128-ї окремої важкої механізованої бригади "Дике Поле” готує дрони до роботи. Історія "бусифікації” та служби у війську - у матеріалі "Відомо”.

"Сидів просто на зупинці, очікував свій транспорт. Десь за три хвилини до того, як мав прийти мій тролейбус, під’їжджає два бусики. З кожного вилізає по шість людей, підходять, питають документи. Вони в мене були не оновлені, оскільки мені вже 25 виповнилося на той момент. Ну, і просто забрали",

Саме так Микола опинився в армії. В цивільному житті він працював у технічній підтримці й допомагав клієнтам ПриватБанку та Vodafone вирішувати їхні питання.

Інженер за освітою, Микола, в цивільному житті не знайшов застосування своїй професії. Професійна освіта згодилася йому вже після мобілізації Зараз дніпрянин, у складі 128 окремої механізованої бригади "Дике Поле”, підготовкою дронів до роботи.

"Основні завдання - це прошивання дронів, їх налаштування. Після мене вони вже мають бути повністю готові до того, щоб пілоти могли літати", - розповідає Микола.

За словами військового, робота буває дуже різною: одні апарати вдається налаштувати за лічені хвилини, на інші йде значно більше часу.

"Буває таке, що приходять дрони досить легкі до налаштування, і за півтори хвилини - вони вже готові. А іноді буває, що перевірка дрона займає багато часу, іноді на саме прошивання, багато часу витрачаю. Іноді вся партія - це різні БпЛА і до кожного потрібен окремий підхід", - пояснює боєць.

Попри непростий початок служби, реальність у війську, каже він, виявилася не такою, як він уявляв. Чоловік зізнається, що очікував гірших умов і гіршого забезпечення, однак йому пощастило з підрозділом і людьми поруч.

"Насправді в мене очікування були значно гірші, ніж те, що сталося. Мені дуже пощастило з підрозділом. З людьми, з якими я працюю. Мені тут дуже подобається", - каже Микола.

Він також переконаний, що багатьох людей стримує передусім страх невідомого. Водночас боєць наголошує: навіть ті навички, які у цивільному житті здаються непотрібними, у війську можуть виявитися дуже корисними.

"Той досвід, який ти маєш, дійсно може досить багато важити у Збройних силах. І навіть те, що я свого часу вважав, що мені не потрібно взагалі, мої знання інженерії, тут виявилося, що це дуже потрібно", - розповідає військовий.

Микола переконаний, попри те, що йому пощастило із місцем служби - краще в цій справі не покладатися на випадок, а йти до війська через рекрутинг, маючи змогу обирати бригаду та підрозділ.

"Якби в мене був вибір, я б краще через рекрутинг все це зробив. Тому я би рекомендував саме таким чином діяти. Навіть на БЗВП, були люди які мобілізувалися через рекрутинг - вони були набагато спокійнішими за мене - бо вже знали куди йтимуть служити. Якщо потрапляти в Збройні сили, то тільки через рекрутинг".