Ворог намацав слабке місце: як прагнення справедливості перетворюють на зброю в тилу

Що погано, що добре, на що сподіваємося?

Що погано:

1. Росіяни наприкінці п'ятого року повномасштабної війни нарешті намацали нашу вразливу точку. Попередні спроби підняти народ "проти злочинного режиму", "за примирення" тощо всі провалилися. Наша вразлива точка — прагнення справедливості. Розкажи всім, що десь коїться страшна несправедливість, і чимало людей вийдуть її владнати. А далі буде достатньо додати професійних провокаторів та корисних ідіотів. І картинка для міжнародної авдиторії створена — не гірше ніж у Парижі.

2. Головний ухилянт у питаннях мобілізації — політичне керівництво держави, бо воно вже п'ять років ухиляється від ухвалення рішень та публічної комунікації з цього приводу. Єдина розумна причина, яку я можу придумати, — бажання зібрати голоси на наступних виборах. Але це марна надія, бо ждуни, ухилянти й капітулянти проголосують за свого власного обранця. Хто може придумати іншу розумну причину, напишіть.

3. Військова юстиція у нас відсутня як категорія, і про це вже написали фахівці, не буду повторюватися.

4. Телеграм-канали — зло. Хто думає, що контролює медіа-простір, той дуже сильно помиляється.

Що добре:

1. Швидка реакція командувача Національної гвардії, керівника Офісу президента тощо.

2. Суспільство в цілому за допомогою журналістів швидко розібралося, що відбулося. Номер на внутрішню авдиторію не прокатив.

На що сподіваємося:

1. На оперативну роботу контррозвідки не лише по виконавцях, а й по замовниках.

На що не сподіваємося:

1. На зміну позиції політичного керівництва та збільшення спроможності держави розв'язувати подібні вузли.