Олег Січкарук: Рятувальники не залізні люди, але для нас цей "драйв" – спосіб життя

Криворіжжя, як і Дніпро, постійно перебуває під ворожими обстрілами і ракетними атаками. Першими на місця прильотів прибувають саме рятувальники, які виконують надскладне завдання – максимально швидко і ефективно допомогти постраждалим, знайти і витягти їх з-під завалів і надати першу допомогу. Про те, як це відбувається, і хто ці героїчні люди, кореспондент "Відомо" поговорив з начальником Криворізького районного управління ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області підполковником служби цивільного захисту Олегом Січкаруком.

- З початку війни навантаження на рятувальників значно зросло. Це і ліквідація наслідків прильотів, і розмінування, і багато чого іншого. Наскільки важко нести службу у постійній бойовій готовності?

- Ми розуміємо, що зараз військовий час і можуть виникнути різні надзвичайні ситуації, які пов'язані з військовою агресією рф, пов'язані з війною. Підготуватися на 100% неможливо, тому що ми не знаємо, куди летить ракета, ми не знаємо, куди впаде "шахед". Не відомо, це буде житлова або не житлова будівля. Будуть пошкоджені комунікації, не будуть. Скільки людей перебуватиме у будівлі. Тому кожна ситуація індивідуальна. Залучаємо максимальну кількість всього необхідного. Працюємо великою командою. Тобто, якщо це в районі, в місті, в громаді, то залучаються всі необхідні служби. Створюється штаб з ліквідації наслідків обстрілу. Залучаємося, як оперативно - рятувальна служба цивільного захисту, також залучаються служби цивільного захисту місцевих органів влади з необхідною інженерною технікою. Це і крани, і самоскиди, навантажувачі, машини, що підвозять воду. Так само і ми залучаємо максимально техніку, яка потрібна для розборів завалів або для гасіння пожежі у разі її винекнення.

- Але не всі ж виїзди пов’язані із війною?

- Більшість виїздів цього року було влітку через температурний режим. Була велика кількість пожеж, які не пов'язані з війною. Виїздів було дуже багато. Понад чотири тисячі пожеж тільки у нас в районі. Були дні, коли ми просто били рекорди - в день по 70, по 80, по 90 пожеж. Це дуже велика кількість. Підрозділи залучались навіть не в своїх районах обслуговування, в сусідні райони виїжджали на гасіння пожеж. І залучалась вся техніка, яка могла возити воду. Залучались комунальні підприємства, залучали воєнізований гірничо-рятувальний загін. Тобто всі, хто міг возити воду, всі допомагали гасити пожежі.

З війною стало більше пожеж, стало більше надзвичайних ситуацій, складних надзвичайних ситуацій. Складних у плані того, що треба дістати людей з-під завалів, дістати швидко, надати домедичну допомогу та передати медикам.

На розборах завалів будівель, працюємо спільно з Державним воєнізованим гірничо-рятувальним загоном. Вони також знаходяться у місті Кривий Ріг. Їх декілька взводів, які знаходяться у місті. Вони мають досвід деблокування людей, тому що вони обслуговують підприємства гірничої промисловості. Проводять аварійно-рятувальні роботи під землею. Вони знають, як працювати в пустотах, як правильно деблоковувати. Використовують свій досвід у ситуаціях, які ми ліквідовуємо після обстрілів. Тобто працює велика команда. Не можна сказати, що працює лише ДСНС. Усі працюють на єдиний результат – максимально швидко дістати людей, щоб вони були живі.

Були такі випадки, що волосся може стати дибки. Ми колись знайшли дівчину, яка пролежала під завалами досить багато часу. І знайшли її на нижчому поверсі, ніж вона проживала. ЇЇ доставили до медичного закладу. З нею все добре, але це просто диво було, що після пройденого часу ми її відкопали, дістали, вона жива, вона вижила саме в епіцентрі вибуху. Це дійсно таке диво.

- Рятувальники завжди перші на місці подій, завжди бачать те, від чого у пересічної людини може бути шок. Іноді здається, що рятувальники супермени – як вдається підтримувати у людях оцю психологічну стійкість, як вони витримують це навантаження? І чи всі витримують?

- Професія рятувальник – це дуже така нелегка професія. Ти завжди їдеш на невідому тобі ситуацію, адже є первинна інформація, яку отримав диспетчер від населення, або від інших служб про виникнення тієї чи іншої надзвичайної ситуації. Але це завжди для рятувальника мінімальна інформація. І лише після приїзду до місця виклику він може надати оцінку надзвичайній ситуації, яка сталася. Скільки йому людей треба для ліквідації цих наслідків, скільки техніки потрібно, яка техніка, кого треба залучити.

Дійсно, ми приїжджаємо одні з перших на ліквідацію наслідків обстрілу. Але так само нам допомагають патрульна поліція, райвідділи поліції, тому що ми працюємо всі однією командою. Хто ближче, той туди і підʼїде. Хто перший приїхав, той і надає домедичну допомогу. І дуже часто було, що ми приїздили, і вже там на місці працювала патрульна поліція. Вони вже знали, де який постраждалий знаходиться, ми від них отримували інформацію на місці події і працювали разом з ними. Тому, незалежно від того, перші ми приїхали, або не перші – ми всі разом працюємо однією командою для досягнення єдиної мети – врятувати людину.

Рятувальник – це спосіб життя у людей. Тобто вони в якийсь час прийшли на службу у ДСНС, і вона їх просто затягла. Рятувальник бачить свою роботу, тому що кожна пожежа, яку загасив, це результат твоєї роботи. І вона не може тебе не радувати.

Ти врятував людей, ти врятував матеріальні цінності, ти впорався. І цей результат ти бачиш кожного дня. Через якийсь період часу рятувальники починають вести відповідний спосіб життя. Тобто робота дуже сильно інтегрується у цивільне життя. Скажу по собі. Я з дитиною і дружиною вже спілкуюся, маючи свій професійний досвід. Та постійно наголошую на тому, що обігрівачі обов'язково вимикати, газ не залишати без догляду навіть на кілька хвилин. Адже я бачив, що буває, коли залишаєш це і виходиш з будинку.

Так само і для багатьох криворізьких рятувальників, робота – це вже є спосіб життя. Це місце служби і воно дуже сильно переплітається з їхнім цивільним життям. Команда дуже хороша в нас, дуже добрі, чуйні хлопці. Вони завжди радіють, коли їм вдалося врятувати життя. І неодноразово відзначали їхню мужність на місцевому рівні - нагородами, подяками, грамотами, почесними грамотами, нагрудними відзнаками, медалями. І на обласному рівні, на рівні міністерства, а деякі, навіть у нас отримали державні нагороди. Це і піротехнічні підрозділи, і пожежні рятувальники, і офіцери, які виїжджають на чолі з відділенням. Всіх відзначено за їхню мужність та професіоналізм, який вони проявили під час ліквідації того чи іншого обстрілу.

Періодично проходять тренінги, щоб люди не втрачали навички. Навички і домедичної допомоги та навички працювати з аварійно-рятувальним інструментом. Постійно проходять тренування, незважаючи на те, що люди кожного дня отримують новий досвід з новими ситуаціями, які виникають. Тренінги так само проводимо з пожежними рятувальниками.

- Зараз, на жаль, у нашому місті почастішало надзвичайних подій, прильотів. На місцях, зазвичай, працюють психологи. Чи надають психологи якусь допомогу рятувальникам?

- У нас у загоні є психолог, який працює саме з співробітниками. З тими, хто проходить службу в загонах. Якщо люди приймали участь у ліквідації складних надзвичайних ситуацій, наслідків обстрілу, рятували людей, після цього є вимоги, щоб психолог відпрацював саме з тією категорією, яка працювала при ліквідації наслідків.

Є психологи, які надають психологічну допомогу потерпілим на прильотах цивільному населенню. Є психолог, який надає психологічну допомогу саме особам, які проходять службу. Так само, наші рятувальники їздять на реабілітацію до санаторіїв. У санаторіях так само проходить психологічна реабілітація, є відповідні тренінги, заняття з психологами, коли стабілізують емоційно-психологічний стан рятувальника. Тому що кожна ситуація у будь-якому разі – стрес для організму. І він, організм, не може не реагувати. Ми не залізні люди.

- Які взагалі у вас вимоги до тих, хто хоче працювати рятувальником, і яку підготовку вони проходять?

- Є вимоги по медицині, за станом здоров'я, є вимоги по фізичній підготовці. Обов'язково треба пройти навчання, первинну підготовку. Проходять це у навчальних центрах та отримують сертифікат про проходження навчання. Після цього проходять стажування у підрозділі, в залежності від того, хто ти: водій, водій автоцистерни, водій автодрабини, або ти пожежний рятувальник, водолаз, піротехнік. І в принципі механізм один і той самий. Ти маєш бути здоровий, бути фізично витривалим, ти повинен бути навченим. І потім проходиш стажування і рятуєш життя людей.

Всі, хто бажають, приходять, проходять співбесіди. Якщо є відповідні кваліфікаційні вимоги – людина підходить і спрямовується на навчання, проходить його і приступає до несення служби в одному чи в іншому підрозділі. Адже Криворізький район обслуговують декілька загонів. Тому місце завжди знайдеться.

- Чи є достатньо сьогодні існуючих матеріальних стимулів для рятувальників і як вони соціально захищені?

- Матеріальних стимулів мабуть ніколи не буде достатньо. Дуже важко забезпечити усі потреби, але всі мають стабільне грошове забезпечення.

Є грошове забезпечення, яке складається з окладів згідно посад, на яких працюють люди, а потім йде низка надбавок - за вислугу років, за звання, яке у рятувальника, а також виплачуються премії.

Так само змінюється графік чергування. Наприклад, до війни всі несли службу доба через три. У 2022 році було дуже велике навантаження у реагуванні, і ми переходили на графік доба через добу, дві. Але чим менше виїздів, тим більш лояльний графік виходу на службу. Доба через три – це найбільш оптимальний графік, який хотілося б всім мати. Тобто добу відчергував і три доби відпочиваєш.

Але я ж кажу, не завжди так виходить, тому що є фактори, на які неможливо вплинути. Невідомо куди прилетить, тому у будь-які моменти можуть викликати на службу. У звʼязку з цим водяться резервні караули, викликають людей на службу, адже ми розуміємо, що велика кількість рятувальників поїхала на обстріл, а пожежі, які виникали у нас і в мирний час, все одно виникають. Резервні караули заступають так само на чергування до того, як закінчать ліквідацію наслідків обстрілів. Підрозділ, основне відділення, яке ліквідовувало наслідки обстрілу, повертається у підрозділ, тоді резервний караул може поїхати вже додому. Всі ми розуміємо, що ми не залізні люди і зайвий раз нікого не викликаємо на службу, щоб люди могли відпочити, побути з сім'єю, вирішити свої побутові питання. Але чим частіше обстріли, чим більше пожеж, тим більше у рятувальників роботи.

- А чи якось міняються рятувальники під час розбору завалів? Чи є якийсь розрахунковий час роботи у надскладних ситуаціях?

- Існує така практика - і через годину міняли, і через пів години міняли, тому що неможливо 10 годин підряд кидати цеглу, розбираючи завали. Людина має ресурс, їй треба відпочити, треба випити просто банально води. Так само і під час гасіння затяжних пожеж робимо ротацію або заміну особового складу. Тобто приїжджає відділення повне сил, людей відводимо, які вже працювали, а замість них заводимо нових рятувальників - які тільки що прибули. Щоб ті, хто вийшов з зони ліквідації наслідків, мали змогу відпочити. І потім, відпочивши, так само приступали до ліквідації наслідків обстрілу або пожежі.

Під час високих температур дуже важко працювати, в задимлених приміщеннях так само дуже важко працювати. І кожного разу під час відбору людей на службу, які до нас звертаються, фізична витривалість – це дуже важливо. Тому що ти можеш працювати в замкнутих приміщеннях, в задимлених приміщеннях, в приміщеннях з нульовою видимістю чи у пеклі через високу температуру. Ти повинен бути до цього готовий. І в нас є тренінги, які моделюють відповідні ситуації. Рятувальники періодично проходять ці тренування, щоб не втратити навички.

- Технічне оснащення – наскільки воно зараз відповідає вимогам? Ми часто бачимо, що під час ліквідації прильотів страждає і техніка. Чи задоволені ваші потреби у матеріально-технічному плані?

- Дуже багато в нас зараз іноземної техніки. В кожному підрозділі декілька машин, які ми отримали від іноземних донорів. Приймали участь в комплектації всі, хто міг. Якщо ми беремо до повномасштабного вторгнення, в нас на чергуванні були ще старенькі радянські "ЗІЛи" і декілька машин 2000-х років випуску, але їх було дуже мало - чотири або пʼять автомобілів на загін.

А от з 2022 року з'явилися в нас і "Мерседеси", і "Вольво", і "Сканія", і "Івеко". Ці автомобілі до нас приїхали із Норвегії, із Польщі та з Німеччини. Техніка дуже хороша, дуже комфортна. Така техніка, я думаю, ще не одне життя криворіжців врятує. Вона приїхала з невеликим пробігом та з повним укомплектуванням. Оскільки ворог у 2022 році був дуже близько до міста – ми отримали дуже велику кількість гуманітарної допомоги. І ця гуманітарна допомога з 2022 року врятувала вже не одне життя. Укомплектовані ми і аварійно-рятувальним інструментом, і тепловідбивними костюмами, і рукавами, і пожежними стволами, і бойовим одягом, і пожежними касками. Тобто на сьогодні пожежні рятувальники забезпечені всім необхідним.

Пожежні рятувальні підрозділи так само необхідним забезпечені. Це і живлення, і інтернет, і старлінки, і генератори. Тобто все в підрозділах є. Звісно, межі вдосконалення немає і потрібно вдосконалюватися ще дуже багато у чому: і в навичках, і в навчанні, і в матеріально-технічному забезпеченні. Але зміни вже відбулися і дуже суттєві зміни. Кожен рятувальник їх побачив та відчув на собі. У нас покращилась швидкість реагування, швидкість надання допомоги. Нова техніка приходить вже адаптована до нового обладнання, яким ми користуємося, і на ліквідації пожежі, і на ліквідації наслідків обстрілів. Це і гідравлічний інструмент, і пневматичний інструмент. Для нього потрібне місце в машині, де він буде зберігатися.

Неодноразово залучалися ми до рятування людей на воді. Вивезти плавзасіб потрібно обов'язково. Обов'язково вдягнути захисний жилет, захисний костюм і зайти у холодну воду для надання допомоги. Це також треба вивозити на автомобілі. Автомобіль їде один, але він повинен це вивезти. І от іноземна техніка, вона пристосована до цього обладнання. Не доводиться чогось вигадувати. Там все лежить на своїх місцях.

Серед техніки, яка приходила, дуже вразила та, яка була із підігрівом сидінь, коробкою автомат, склопідйомниками, додатковими обігрівачами салону. Дуже сподобалася, я вже не пам'ятаю, яка марка автомобіля, що ти у кабіні стоїш у повний зріст. Це дуже зручно, тому що ти в кабіні можеш перевдягнутися, вдягнути на себе апарат на стисненому повітрі. Тобі не треба згинати голову, бо шолом ти вдягнув, б'єшся шоломом об кабіну – це не зручно. Є й повнопривідна, це дозволяє взимку пересуватися без проблем по слизьким дорогам. Є техніка підвищеної прохідності, яка нам дозволяє під час гасіння пожеж в екосистемах заїхати по грунтовій дорозі до місця події і максимально швидко її загасити. Тобто іноземна техніка, вона дуже допомагає. Вона сучасна, хоч і не нова. Криворізькі рятувальники цей комфорт відчули, отримавши таку техніку. І бойовий одяг, який ми отримували через гуманітарну допомоги вже неодноразово показав відповідний ступінь захисту самого рятувальника.

- Кажуть рятувальники – не жіноча професія. Чи знаходять у вас себе жінки, чи побільшало їх?

- Побільшало. 20 років тому жінок майже не було. Зараз є у нас приклади – це і начальник групи піротехніків, і заступник начальника частини, заступник начальника загону. Окрім того, начальник відділу по роботі з персоналом, або відділ матеріально-технічного забезпечення. Дівчата працюють в бухгалтерії. Але зараз, як я на початку сказав, дівчата працюють в бойових підрозділах. Дівчата виїжджають на розмінування, працюють з вибухівкою. Дівчата працюють на керівних посадах і керують декількома відділеннями, які їм підпорядковані.

Ми розуміємо, що хлопці все одно потрібні, тому що є велике навантаження під час ліквідації наслідків обстрілів. І своїх дівчат ми бережемо. Хочеться завжди їм допомогти в будь-якій роботі, на службі. Усі вони у нас в колективах користуються повагою. І багато жінок - саме радіотелефоністки, диспетчера, які приймають виклики, і вони не менше переносять стресу, ніж пожежний рятувальник. Тому що, коли людина в паніці надає якусь первинну інформацію, оператор сидить, отримує цю інформацію і повинна максимально її сприйняти і передати начальнику караулу, який їде туди з відділенням реагувати на цю надзвичайну ситуацію. Передати правильну інформацію, передати вчасно її. Це дуже важливо. І не можна сказати, що дівчата працюють менше, ніж хлопці. Це один колектив і ми всі виконуємо одне завдання – врятувати людей, максимально надати допомогу. І дуже добре, що вони у нас несуть службу та розбавляють наш чоловічий колектив.

- Криворізьких рятувальників можна назвати одними з найбільш досвідчених в Україні. Чи залучають вашу службу для рятувальних операцій в інших містах?

- У нас були випадки в 22-му році. Ми відправляли надзвичайників на допомогу Київським рятувальникам, тому що в них було дуже багато обстрілів. І саме з міста Кривий Ріг їздило відділення до міста Києва на допомогу столичним рятувальникам. Так само їздили в Харківську область, в Полтавську область, в Херсонську область, коли була зруйнована Каховська ГЕС, дамба, і було підтоплення дуже сильне. І в складі зведеного загону від Дніпропетровської області так само Криворізькі рятувальники їздили на допомогу населенню Херсонської області.

Наші піротехніки, які розміщуються в місті Кривий Ріг, так само їздять у різні області на розмінування. Це і Херсонська, і Миколаївська, і Харківська, і Донецька області. Тобто там, де потрібна допомога, залучають наших рятувальників, піротехніків. І в нормований час сіли у машину ті, хто був на бойовому чергуванні, і виїхали туди. А на їхнє місце вже прибуває резервний караул для того, щоб нести службу.

Так само і у Дніпропетровській області. Ми допомагаємо районам, з якими межуємо. Це і Нікопольський, і Кам'янський, і Кіровоградська область – якщо потребують нашої допомоги, то ми надаємо. У Нікопольському районі взагалі дуже довго працювали криворізькі рятувальники по підвозу води, коли місто залишилося без неї. Та й у Кривому Розі ми залучалися до підвозу води.

- Якщо не брати моменти війни, чи побільшало зараз пожеж, ДТП чи інших побутових ситуацій, які вимагають уваги ДСНС?

- Цього року дуже спекотне було літо, тому велика кількість була пожеж. У декілька разів у нас зросли саме екологічні пожежі. Є зростання і побутових пожеж, є загиблі, на жаль, на пожежах, є і постраждалі. Якщо по місту, то з початку 2024 року більше 20 людей загинуло саме на пожежах.

На всі пожежі ми виїжджали, передислоковували частини, викликали додаткові сили, залучали і комунальну техніку, і гірничо-рятувальний загін нам допомагав ліквідувати пожежі в екосистемах. І всіма силами ми виконали це завдання. У деяких громадах небайдужі громадяни допомагали. Тобто, поки підрозділ рухається до місця пожежі, люди намагалися так само зберегти своє майно. Це завжди добре, але завжди треба громадянам пам'ятати про власну безпеку, щоб самому не отримати опіки або травми. І нам не доводилось тоді вже надавати допомогу цим відповідальним громадянам, які не дивилися за своєю безпекою.

Що стосується вибухонебезпечних предметів, тут повинні всі люди, діти, люди поважного віку, всі повинні пам'ятати – будь-який підозрілий предмет в жодному разі не можна чіпати. Це найголовніше правило. Якщо бачите, треба подзвонити 102 або 101, щоб приїхали фахівці, надали оцінку тому незнайомому предмету та ідентифікували його. Якщо дійсно це вибухонебезпечний предмет, відповідно до регламентних робіт, повинен прибути вибухотехнічний підрозділ, забрати його аби знищити на полігоні, або, якщо це неможливо, знищити на місці, з усіма заходами безпеки.

Ми дуже багато роботи проводимо з дітками і у шкільних, і у дошкільних закладах освіти про правила поведінки у різних ситуаціях. Як треба себе поводити, як треба діяти і по протимінній безпеці, і по пожежам.

- Зараз великий попит на вибухотехніків, чи вистачає у вас кадрів і чи проходять вони зараз якусь додаткову підготовку?

- У місті Кривий Ріг знаходиться піротехнічна група – це декілька відділень. Вони постійно працюють з забрудненими територіями. Це у нас території, де були обстріли і касетними елементами, і артилерією. Апостолівська, Зеленодольська, Широківська, Гречаноподівська та Карпівська громади. Є земельні ділянки, які навіть досі залишаються забрудненими. Щодня піротехнічні підрозділи залучаються для обстеження і знищення тих вибухонебезпечних предметів, які були знайдені. Так само досі населення виявляє вибухонебезпечні предмети, які залишились ще з часів Другої світової війни. І так само на ці випадки оперативного розмінування реагують відділення піротехніків, які знаходяться у Кривому Розі.

Роботи дуже багато, забруднених територій багато, і наші групи залучаються в інших областях. Навіть сьогодні одне з відділень несе службу у Херсонській області саме з розмінування сільгоспугідь, для того щоб на наступний рік фермери могли використовувати ці земельні ділянки. Є земельні ділянки де просто все буквально засіяне касетними елементами - навіть тими, що з самоліквідатором. Їх розкидало, але самоліквідатор не спрацював. В який час вони можуть спрацювати - ніхто не знає. Такі земельні ділянки розміновують або механічним способом, або дистанційно. Тобто є відповідний алгоритм дій, регламент, як необхідно знищувати той чи інший вибухонебезпечний предмет. Якщо населення, люди побачили вибухонебезпечний предмет, або підозрілий предмет треба зателефонувати, обов'язково, 101 або 102. Якщо знаходяться поруч діти, інші перехожі – повідомити, що тут невідомий предмет, щоб ніхто не наближався і викликати спеціалістів, які приїдуть, ідентифікують і відповідно знищать.

- Скільки зараз території заміновано на Криворіжжі і скільки знадобиться часу на розмінування?

- На жаль, я не можу наразі дати таку оцінку. Можу лише сказати, що є забруднені території. Повторюся, це Апостолівська, Зеленодольська, Широківська, Гречаноподівська та Карпівська громади, і касетні снаряди прилітали навіть у Кривий Ріг. Якщо до повномасштабного вторгнення наші піротехніки більше працювали з вибухонебезпечним предметами часів Другої світової війни, то з 2022 року – почали працювати з сучасними вибухонебезпечними предметами. Вони дуже небезпечні, вони сучасні, але деякі з них не розкриваються у повітрі, не розсипаються, або розсипаються, але зовсім не там, де повинні були. Наприклад: над населеними пунктами, над полями, над посадками. Тому особливо треба бути дуже уважними як у населених пунктах, так і поза їхніми межами. Якщо знайшли, побачили – треба правильно діяти. Від цього залежить життя кожного.