Народився 13 лютого 1960 в Молдавській РСР у селі Драгонешти.

Біографія, трудова і політична діяльність

У 1982 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «інженер-металург».

1982-1984 рр. – служба в танкових військах.

1996 р. – кандидат економічних наук, тема дисертації – «Формування та державне регулювання систем комерційних банків України». Автор монографії «Банківські реформи в країнах Східної Європи і росії».

Свою трудову кар'єру Тігіпко розпочинав у комсомолі. З 1982 до 1991 року він пройшов шлях від секретаря комітету комсомолу Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму до першого секретаря Дніпропетровського обкому комсомолу.

На початку 1990-х познайомився з Леонідом Кучмою, який тоді був директором заводу «Південмаш».

У жовтні 1991 року почав займатися банківським бізнесом. Спершу він був заступником голови правління комерційного банку «Дніпро». У березні 1992 року призначений головою правління нового дніпропетровського КБ ПриватБанк. Згідно з деякими даними, саме Тігіпко запропонував засновникам групи Приват, серед яких були Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов, створити власний комбанк. В одному з інтерв'ю мільярдер Боголюбов сказав, що спочатку Тігіпко був найманим менеджером, а потім став ключовим партнером та акціонером. Пізніше засновники Привату його викупили.

У 1994-1997 роках Тігіпко був позаштатним консультант президента України Леоніда Кучми з питань грошової політики.

1997 року за рекомендацією тодішнього першого помічника президента Олександра Разумкова Сергія Тігіпка було призначено віце-прем'єром з питань економіки в уряді Павла Лазаренка.

«На зміну ринковику-теоретику прийшов практик-риночник», – так тоді заміну Віктора Пинзеника Сергієм Тігіпком прокоментував Разумков.

З 1997 по 1999 роки був віцепрем'єром з питань економіки в Кабміні Валерія Пустовойтенка.

У 1999 році Сергій Тігіпко став міністром економіки в уряді Віктора Ющенка. Але в червні 2000 року після непорозумінь з президентом Тігіпко пішов з Кабінету міністрів і став депутатом Верховної Ради (Павлоградський виборчий округ N 36). Ще за півроку він очолив партію «Трудова Україна».

У 2002-му повторно проходить до парламенту за списком пропрезидентського блоку “За Єдину Україну”.

17 грудня 2002 року більшість Верховної Ради призначила Сергія Тігіпка головою Національного банку України.

З липня до листопада 2004 року очолював виборчий штаб Віктора Януковича.

29 листопада 2004 року подав у відставку з посади голови правління НБУ.

У квітні 2005 року Тігіпко залишив посаду голови партії "Трудова Україна".

Пішовши із великої політики, Тігіпко зосередився на управлінні власним великим бізнесом – фінансовою групою ТАС, до якої входили ТАС-Інвестбанк, ТАС-Комерцбанк, ТАС-Бізнесбанк, страхова компанія ТАС, клініка сімейної медицини та низка інших активів.

За час політичної кар'єри був членом РНБОУ, входив до складів та керував різними урядовими комісіями, радами та комітетами. Представляв Україну у міжурядових структурах СНД.

У 2007 році продав ТАС-Інвестбанк та ТАС-Комерцбанк шведському банку Swedbank. Як повідомляли ЗМІ, – за 735 млн доларівпри розмірі власного капіталу двох фінустанов 161,2 млн доларів.

18 березня 2008 року прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що призначила Тігіпка своїм радником. На пару з прем'єром він став співголовою новоствореної Ради інвесторів при Кабінеті міністрів.

На початку 2009 року у політичних кулуарах активно обговорювалася тема можливого призначення Тігіпка на посаду голови правління Національного банку України.

У березні 2009 року Сергій Тігіпко заявив, що дав згоду на входження до уряду Тимошенко.

У червні 2009 року залишив посаду голови правління фінансової групи ТАС та голови правління ВАТ Swedbank та сконцентрувався на політичній діяльності.

8 липня 2009 року Кабінет міністрів звільнив Тігіпка з посади радника прем’єр-міністра України.

У жовтні 2009 року самовисунувся кандидатом у президенти України.

28 листопада 2009 року обраний головою Трудової партії України.

З листопада 2009 року – лідер партії «Сильна Україна».

На президентських виборах 2010 року посів третє місце, отримавши підтримку 13,06% голосів виборців. Після цього Тігіпко заявив, що не має наміру грати другорядні ролі в уряді.

21 лютого 2010 створив «Блок Тігіпка».

11 березня 2010 року Верховна Рада України призначила Сергія Тігіпка віце-прем'єр-міністром з питань економіки в уряді регіонала Миколи Азарова.

9 грудня 2010-го в результаті адмінреформи, що почалася, став віцепрем'єр-міністром - міністром соціальної політики.

16 березня розпустив свою партію "Сильна Україна", закликавши однопартійців вступити до партії регіонів. Того ж дня на з'їзді ПР був обраний заступником лідера президентської партії.

В ніч проти 8 липня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Пенсійну реформу, яку підготував Сергій Тігіпко. Серед інших змін, Пенсійна реформа передбачала поетапне збільшення пенсійного віку, запровадження другого рівня пенсійних внесків та скорочення так званих VIP-пенсій.

15 листопада 2012 року Верховна Рада України ухвалила закон про декриміналізацію економічних злочинів, який підготував Сергій Тігіпко. Серед інших змін, декриміналізація економічних злочинів передбачала поліпшення інвестиційного клімату в Україні, а також приведення національного законодавства до європейських стандартів захисту прав особистості.

З грудня 2012 року по листопад 2014 року - народний депутат України VII скликання, пройшов під №3 списку партії регіонів. Заступник голови фракції партії регіонів у Верховній Раді, членом комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" – пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

На початку квітня 2014 був виключений з партії регіонів після того, як не погодився з тим, що партія не підтримала його кандидатуру в президенти на виборах 2014 року. 8 квітня 14 народних депутатів від партії регіонів, у тому числі і Тігіпко, заявили про вихід із партії регіонів та фракції ПР у Верховній Раді, а також про створення опозиційної до чинної влади депутатської групи.

У результаті президентських виборів 2014 року Сергій Тігіпко посів 5 місце серед усіх кандидатів з результатом 5,23%.

За результатами позачергових виборів Верховної Ради у жовтні 2014 року очолювана Сергієм Тігіпком партія “Сильна Україна” не пройшла до парламенту, показавши результат 3,11% за прохідних 5%.

12 січня 2016 року наглядова рада ТАСкомбанку (Київ) призначила Сергія Тігіпка головою правління.

Впродовж 2017 року ексдепутат придбав 100% акцій компанії-забудовника "Білдінг Інвест Груп" та неплатоспроможний банк “Новий”.

У 2018 році банк Тігіпка АТ "Таскомбанк" завершив злиття з "дочкою" російського Сбербанку в Україні.

Також у 2018 році група "ТАС" придбала ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", який до цього належав п’ятому президенту Петру Порошенку.

У січні 2019 року НБУ прийняв рішення про накладання штрафу на АТ "Універсал Банк". Підставою стало виявлення факту виведення банком готівки у сумі близько 2,9 мільярда гривень. Пізніше Окружний адмінсуд Києва скасував рішення НБУ.

У 2019 році Антимонопольний комітет України дозволив Тігіпку придбати понад 50% у статутних капіталах компаній "Арена-Сіті" і "КАН”. Окрім цього до списку придбань бізнесмена потрапив і вагонобудівний завод у Полтаві за 36 млн гривень.

У 2020 році після обрання президента Володимира Зеленського Тігіпка розглядали на посаду прем’єр-міністра України, однак згодом після обурення суспільства його кандидатуру відхилили.

У тому ж році Тігіпко намагався придбати 99% акцій Промінвестбанку, однак угода була заблокована Національним банком України.

У 2021 році АМКУ дозволив Тігіпку купівлю трьох агрокомпаній у Чернігівській області: ПСП "Червоний маяк", СТОВ "Дружба" (обидва - село Сядрине) і ТОВ "Полісся СЛ" (село Хотіївка).

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, заявив, що вважає рф агресором, а путіна – воєнним злочинцем, що розв'язав війну проти України, за його словами, «іншої відповіді сьогодні бути не може».

У 2023 році Антимонопольний комітет України дозволив компанії Тігіпка придбати хмельницьку компанію "Нейл", одного з найбільших виробників цвяхів в Україні.

Скандали та зв’язки

У травні 2001 року народний депутат Григорій Омельченко оприлюднив доповідну записку тодішнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка про факти відмивання у 1995-1996 роках через кореспондентські рахунки ПриватБанку 150 млн доларів.

Леонід Кучма доручив тодішньому прем'єр-міністру Євгену Марчуку та голові правління Нацбанку Віктору Ющенку вжити відповідних заходів. Натомість у липні 1997 року Сергія Тігіпка було призначено віце-прем'єр-міністра з питань економіки, а з червня 1998 по липень 2000 року він навіть очолював комісію з питань повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно перебувають за межами країни.

Крім того, як стверджує Григорій Омельченко, протягом 1993-2001 років Тігіпко та його дружина разом з іншими юридичними особами створили цілу мережу пов'язаних між собою комерційних структур, страхових компаній та внесли до їхніх статутних фондів великі суми грошей. Все це, як вважає Омельченко, могло б бути підставою для порушення кримінальної справи та перевірки фінансово-господарської діяльності ПриватБанку та створених Тігіпком комерційних структур, сплати податків, дотримання законодавства у галузі валютного регулювання.

Сергій Тігіпко не коментував звинувачення Юрія Кравченка та Григорія Омельченка.

Арешт, що не стався

У серпні 2003 року інтернет-видання «Україна кримінальна» опублікувало листа одного з колишніх співробітників ГУБОЗ МВС України, який розповів про те, як 1996 року він їхав до Дніпропетровська заарештовувати керівника ПриватБанку Сергія Тігіпка. Підстава – "відмивання" грошей через банк у Латвії. Проте, як заявив колишній офіцер УБОЗу, арешт не відбувся – Тігіпка призначили віце-прем'єр-міністром.

Лобізм

Ще за часів віце-прем'єрства Сергія Тігіпка звинувачували у лобіюванні інтересів французької компанії з виробництва цементу Lafarge, до якої, за деякими даними, близький Жак Ширак. Ця структура хотіла взяти під свій контроль Миколаївський, Кам'янець-Подільський та Луцький цементні заводи. Нібито за це Тігіпка навіть нагороджено французьким орденом «Почесного легіону».

В уряді Віктора Ющенка міністр економіки Тігіпко лобіював інтереси Григорія Суркіса та Віктора Медведчука. Так, принаймні затверджувала Юлія Тимошенко. За її словами, реформа в енергетиці гальмувалася саме ним.

«Він не зміг знайти собі місце в уряді, який працював чесно та прозоро, не лобіюючи нічиїх інтересів», – стверджувала тоді Тимошенко.

Сам же Тігіпко уже після того, як пішов з уряду Віктора Ющенка, сказав, що «Олігархи – ті ж українські громадяни, і ставитися до них потрібно так само, як і до інших».

Леонід Кучма

За часів президентства Кучми Тігіпко навчився досить добре розуміти його настрій.Так, у 2000 році Тігіпко публічно зрікся депутатського імунітету, заявивши, що таким чином він підтримує результати проведеного всеукраїнського референдуму. Глава держави, напевно, залишився задоволеним цим вчинком Тігіпка. Як, зрештою, і ініціативою тодішнього лідера «Трудової України» запросити відоме американське агентство «Кролл» для розслідування обставин зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Так як у першому, так і в другому випадках результат дорівнював нулю. Однак Сергій Тігіпко тоді продемонстрував свою відданість Леоніду Кучмі. Як робив він це і раніше. Наприклад, за часів управління ним ПриватБанком у київській філії банку, як стверджувало видання «Дзеркало тижня», працювала Олена Франчук – дочка Леоніда Кучми.

Також подейкували, що зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук свого часу покладав велику надію на Тігіпка, через що його навіть називали «проєктом Пінчука».

Тігіпко також казав, що у 2004 році обговорював із Леонідом Кучмою можливість балотуватися у президенти.

5 липня 2007 року в інтерв'ю газеті «Сегодня» Павло Лазаренко заявив, що путівку до великого бізнесу Сергію Тігіпку дав саме він.

Діяльність в уряді Азарова

У 2011-му, коли Тігіпко отримав посаду міністра соціальної політики, він зумів якимось чином просунути пенсійну реформу, яка дуже і дуже сильно похитнула рейтинги влади. Але ж крім цього він санкціонував в 2011-2012 р.р. підвищення комунальних тарифів, що теж додало ложку дьогтю в бочку невдоволення населення.

А після парламентських виборів 2012 він вирішили залишатися в тіні якийсь час. Так Тігіпко і пробув у Верховній раді аж до Євромайдану. До речі, схоже і там він знайшов чималу вигоду. У 2014 році журнал «Forbes-Україна» включив Тігіпко в число найбагатших людей України, оцінивши його стан в мільярд доларів. При цьому майже всі його гроші зберігаються в офшорах на Кіпрі.

Співпраця з російськими політтехнологами Дороніним і Гастелло

Основу креативної групи виборчого штабу Тігіпка становили добре знайомі йому російські маркетологи на чолі з Дороніним та Гастелло. Вони змінили француза Жака Сегела.

“Це не єдиний «російський слід» у штабі Тігіпка. За наявними у нашому розпорядженні даними, насамперед його підтримує низка найбільших ФПГ Російської Федерації, з якими у нього склалися тісні ділові зв'язки”, – повідомляло Інтернет-видання RUpor 2 вересня 2009 року.

З тих чи інших причин Тігіпко дуже часто бував у Москві. Як правило, його кликали на театральні прем'єри, ділові зустрічі, модні покази та ін. Не виключено, проте, що всі подібні зовні пристойні приводи – були лише широю для дуже активної роботи з вищим політичним і військовим керівництвом рф.

Зв’язок з Ігорем Марковим

Президентську кампанію 2010 року кандидата на посаду глави держави Сергія Тігіпка в Одесі активно підтримували ЗМІ, що належали скандально відомому Ігорю Маркову – проросійському політику та лідеру україноненависницької партії «Родіна» з міста Одеси.

19 листопада 2009 року “Родіна” прийняла рішення про підтримку на президентських виборах України кандидата Сергія Тігіпка.

"Мені це однозначно приємно. Я розумію, що можуть бути різні політичні спекуляції щодо цього. Я знаю і лідера "Родіни" Ігоря Маркова, їхні підходи. Іноді вони були дуже радикальними, але мені все одно приємно, що вони мене підтримують. Я вважаю, що з такими радикальними підходами треба дуже акуратно працювати – треба розмовляти з людьми, треба пояснювати, треба зустрічатися", – казав тоді Тігіпко.

Структури «Родіни» забезпечили Тігіпку у містах Одеса та Севастополі найвищий результат по всій території України – 21,13% та 15.11% голосів відповідно.

Бізнес, активи та статки

Сергію Тігіпко належить ПП «Сітітренд-крок» та ПАТ Страхова компанія «Індустріальна», яка своєю чергою володіє ФПГ ТАС (названа за ініціалами його доньки Тігіпко Ганни Сергіївни російською мовою) та цілим рядом підприємств.

Засновник групи ТАС – незмінний фігурант рейтингів найбагатших людей України. Так, у лютому 2008 року експерти журналу “Фокус” у топ-130 українських багатіїв поставили Тігіпка на 28-ме місце, оцінивши його активи у 900 млн доларів. Роком раніше його статки оцінювалися в 780 млн доларів.

2011 р. – 15 місце з 827 млн доларів у рейтингу 100 найбагатших українців за версією Forbes.

2012 р. – 9 місце з 989 млн доларів у рейтингу 100 найбагатших українців за версією Forbes.

2013 р. – 9 місце з 1,2 млрд доларів у рейтингу 100 найбагатших українців за версією Forbes.

2013 р. – вперше увійшов до світового рейтингу мільярдерів Forbes (місце у глобальному списку — 1175).

2013 р. – 28 місце у рейтингу 200 найвпливовіших українців 2013 року за версією журналу «Фокус».

2013 р. – 14 місце у рейтингу 100 найбагатших людей України 2013 року за версією журналу «Фокус».

2014 р. – 9 місце з 1 млрд доларів у рейтингу 9 найбагатших українців за версією Forbes.

2015 р. – 11 місце у рейтингу 100 найбагатших українців за версією Forbes.

2015 р. – 13 місце у рейтингу 100 найбагатших людей України за версією журналу «Фокус».

2016 р. – 11 місце з 495 млн доларів у рейтингу 100 найбагатших українців за версією Forbes.

2016 р. – 14 місце у рейтингу 100 найбагатших людей України за версією журналу «Фокус».

2017 р. – 20 місце з 230 млн доларіву рейтингу 100 найбагатших людей України, складений журналом «Новий час» та інвесткомпанією Dragon Capital.

2017 р. – 13 місце у рейтингу 100 найбагатших людей України за версією журналу «Фокус».

З 2016 року володіє 99% акцій Universal Bank, філією якої є Monobank.

У рейтингу журналу НВ "Топ-100 найбагатших українців", опублікованому в жовтні 2019 року, статки оцінені в 407 млн доларів, 17 місце в рейтингу.

Війна не забрала у власника групи ТАС бажання масштабувати бізнес.

«Були б більше резерви, мали б більше можливостей», – каже Тігіпко.

Йому належать промислові, девелоперські та сільськогосподарські активи, більш ніж половина його статків припадає на фінансовий сектор.

Серед його активів лідер з ОСЦПВ Страхова група «ТАС» та один із лідерів за кредитами готівкою «КредитМаркет».

Нагороди та відзнаки

У 1996 році став «Людиною року» у номінації «Меценат року».

Кавалер французького Ордену Почесного Легіону.

У 2003 році нагороджений почесною відзнакою «Острозька академія».

Сім’я

Одружений тричі. Батько 8 дітей.

Перша дружина (з 1981 по 2004 рік) Наталія Тігіпко. З нею він познайомився та одружився у тодішньому Дніпропетровську. У 2004 році розлучилися. За словами Сергія, “Розійшлися з першою дружиною 50 на 50. Як наживали разом, так і розділили, розлучаючись. Вона була акціонером, й одержала свою частину акціями”. Наталія Тігіпко керує медичною клінікою ТАС і газетою “Экономические известия”, має стосунок до підприємств (ТОВ) «Нафто-газ Сервіс»; «Перша міжнародна фінансова корпорація»; «ВС Екстра ЛТД».

Донька від першої дружини, Ганна (Анна) (1984). Навчалася в Оксфорді. На її честь названо банк та групу ТАС. За легендою, ця компанія стала подарунком батька на повноліття Ганни. Отримавши диплом, Ганна повернулася в Україну і сьогодні працює в одній із батьківських компаній. У вільний від роботи час пише вірші.

Друга дружина (з 2004 по 2018 рік) Вікторія Тігіпко (до шлюбу Лопатецька), організаторка форуму IDCEE, з 2010 року входить у рейтинг «100 найвпливовіших жінок України». Діти: Тимофій (2002), Анастасія (2005), Леонтій (2008).

Третя дружина (після 2018 року) Алла Зіневич (1984 р.н.). Працювала фотомоделлю в агенції «Linea12 – Model Management» (2002–2008), організувала власний фармацевтичний бізнес «ALLANI» (2009–2019), ресторан Blanke city bistro та буйволину ферму. Подружжя виховує трьох синів: Сергій (2011), Станіслав (2013) і Олександр (2016). У 2024 народила дівчинку.