Рятувальник із Сєвєродонецька, який продовжує службу на Дніпропетровщині, створює унікальні мурали

Нд 12.10.2025, 14:02 Віталій Баранник
Рятувальник із Сєвєродонецька, який продовжує службу на Дніпропетровщині, створює унікальні мурали
Фото: "Відомо"
Служба не заважає Олексію проявити свою творчу натуру і тішити око оточуючих гарними картинами

У лівобережній частині Кам'янського на стіні, що огороджує місцевий ринок, вже пару років "красується" мурал, що зображує грізного кабана на тлі багатоповерхівок українського міста. Автором малюнка є не професійний художник, а боєць пожежно-рятувальної частини з Сєвєродонецька, який разом зі своїм підрозділом змушений був евакуюватися з рідного міста в Дніпропетровську область.

У Сєвєродонецьку подібні мурали авторства Олексія прикрашали стіни двох пожежних частин. Крім того, він розмальовував звичайні предмети, перетворюючи їх на справжні арт-об'єкти. Оселившись на Дніпропетровщині, Олексій, навіть з урахуванням складнощів воєнного часу, теж знаходить час, щоб віддатися улюбленому захопленню. Про творчість, про службу і про те, як йому вдається поєднувати своє хобі з небезпечною роботою рятувальника, Олексій розповів в інтерв'ю "Відомо".

Мурал з кабаном

- Олексій, хто вас навчив так малювати?

- Спеціально малювати я ніде і ніколи не вчився. Можна сказати, що це вміння у мене від природи. Я завжди любив малювати. У школі у нас був спеціальний предмет – "Малювання". Я завжди на цих уроках першим малював те, що нам задавали. А потім допомагав однокласникам, щось підмальовував і коригував у їхніх малюнках.

У Сєвєродонецьку я познайомився з директором місцевої художньої школи. Прийшов до нього, показав свої малюнки, думав, може він їх якось оцінить і запропонує до них вступити. А він подивився на мої роботи і каже: "Тобі не потрібно у нас вчитися. У тебе є свій особливий стиль. Якщо ми почнемо тебе вчити, як правильно малювати, ти втратиш унікальність своїх малюнків". Тому я завжди малював так, як я це відчуваю. І зараз теж малюю. Звичайно, не так часто, як до війни. Але малюю. Мені це подобається.

- А бажання малювати саме на стінах коли у вас з'явилося?

- Це ще на початку 2000-х років, коли ми були молодими і розмальовували стіни ночами (посміхається).

- Це було хуліганство?

- Думаю, що ні. Тому що ми, як правило, вибирали для своєї "творчості" якісь старі паркани або занедбані будівлі. Тобто "самовиражалися" в тих місцях, де розмальовувати поверхні ніхто спеціально не забороняв. Тому до нас ніяких претензій з боку мешканців і влади міста не було. А потім я вже, якщо можна так сказати, офіційно малював мурали в місті. Коли я почав служити в ДСНС, я зробив три великі мурали в частинах, які були розташовані в місті.

- Малювати на стінах такі великі малюнки набагато складніше, ніж на папері або полотні. Як вам вдається створювати такі яскраві і масштабні картини?

- Я просто бачу на стіні, як може в результаті виглядати ця картина. Зараз багато художників роблять масштабні мурали за допомогою проектора. Виводять на стіну через нього картинку, обводять контури і потім по них вже малюють. А я просто сам відразу бачу, як може виглядати картинка на стіні. Що стосується муралу з кабаном, то я підійшов до стіни, "залив" її білою каскою, щоб створити фон, і потім за 5 хвилин маркером відразу накидав всі основні контури. Я не знаю, як це пояснити, але я дійсно, приступаючи до роботи, відразу якимось внутрішнім зором бачу цю картинку.

Олексій поєднує малювання зі службою

- А крім "професійних" муралів, присвячених рятувальникам, ще якісь великі картини на стінах малювали в Сєвєродонецьку?

- Ні. Але я дуже багато малював у місті. Мені завжди було цікаво працювати з різними об'ємними предметами. Я розмальовував бочки, підставки для парасольок, лавки, вішалки, столи. У Сєвєродонецьку я жив у квартирі на другому поверсі. У мене там був засклений балкон, на якому я любив пити чай. А внизу на землі стояв імпровізований столик з бетонною плитою і, на мій погляд, псував своїм виглядом двір. Я придумав, як його можна розмалювати, підготував трафарети космічних кораблів, увімкнув творче мислення, "залив" всі поверхні з усіх боків і вважаю, що в результаті у мене вийшов цікавий арт-об'єкт. Зверху з мого балкона це виглядало взагалі дуже круто.

- Тобто у вас є якесь особливе внутрішнє бачення?

- Напевно, так. Ось ми з вами сидимо і розмовляємо, а я паралельно дивлюся на стіну і вже прикидаю, що на ній можна було б намалювати (посміхається).

- Можна сказати, що ваші колеги вважають вас місцевою знаменитістю?

- Я не думаю, що вони якось по-особливому ставляться до мене тільки тому, що я вмію малювати. Ми тут усі в першу чергу рятувальники. Ти можеш бути видатним художником, але в частині ти повинен бути саме бійцем і членом команди. Та я й сам не вважаю себе "знаменитістю". Для мене головне, що мені самому подобається цим займатися і що людям теж подобається те, що я роблю. Коли наша частина "відкривалася" в Кам'янському, до нас приїхав генерал, і він звернув увагу на кондиціонер на стіні, який я розмалював у вигляді восьминога. Як не дивно, але йому сподобалось. Коли ми тут облаштовувалися, мені здалося, що проста коробка кондиціонера виглядає якось понуро. Я тоді дуже швидко "накидав" для себе в голові, як це може бути, і розмалював його. Я розмальовую стіни і якісь предмети не для слави чи якогось визнання. Просто я бачу, як це може виглядати красивіше.

- Чому саме кабан став героєм вашого муралу?

- Скажу чесно, мені запропонував намалювати кабана командир. Кабан у такій інтерпретації – це рішучий воїн. Можна сказати, що це десь неформальний символ нашого підрозділу. Я спочатку хотів зробити його більш агресивним. Але коли я тільки почав малювати і накидати ескіз, то місцевим бабусям, які спостерігали за тим, як я працюю, не сподобався такий варіант (посміхається). І мені довелося прислухатися до їхніх "зауважень" і зробити кабана більш добрим. Так, до речі, досить часто буває, що я хочу зробити "агресивний" малюнок, а він у підсумку виходить "добрим". Може тому, що я сам – за своєю натурою добра людина.

- Ви зазвичай малюєте під час чергування, коли нічого робити?

- Знаєте, у нас зараз під час чергування практично немає вільного часу. Влітку і восени постійно щось горить... Особливо цього літа, яке було сухим і без дощів. І це не враховуючи "прильотів"... Зараз в будь-який момент може прилетіти "шахед" і ми повинні бути готові до цього... На жаль... Тому основна робота займає весь час. Крім того, нам ще й по частині потрібно виконувати певні роботи. Скажу чесно, що для того, щоб намалювати мурал із кабаном, мені виділили певний час, хлопці підстрахували на службі, але це виняток із правил. Для себе я малюю вдома у вільний від служби час на папері формату А3.

Мурали з'являються навіть на кондиціонерах

- Чому вирішили стати саме рятувальником, а не обрали якусь іншу професію?

- Професію обирав свідомо. У мене такий характер, що я завжди намагався допомагати оточуючим. І не тільки людям. Ми з мамою то кошенят з дерев спускали, то цуценят рятували. Був, пам'ятаю, випадок, коли собаки схопили кошеня, я за ними довго гнався, поки не наздогнав і не відбив його. У рятувальники потрапив з другої спроби. Вперше спробував – не вийшло. Але я не передумав. І вже вдруге все вийшло.

- З огляду на те, що зараз під час війни у рятувальників роботи стало набагато більше і вона стала набагато небезпечнішою, не було думки змінити сферу діяльності?

- Ні. По-перше, мені моя робота подобається, а по-друге, ти поступово звикаєш до всього. Як би не було складно, ми з хлопцями намагаємося не втрачати позитивного настрою. Приїхали з виклику, пожартували, чаю попили і все нормально. Головне не тримати всю цю напругу в собі. І ось тут якраз і допомагає творчість і спорт. Після зміни поїхав - покатався на велосипеді або вейкборді, і стає легше. Головне, щоб здоров'я було, і була якась мета. А звикнути дійсно можна до всього.

У рідному місті Олексій теж багато малював

- Тобто, як я зрозумів, ви крім малювання ще й спортом захоплюєтеся?

- Звичайно. Люблю кататися на велосипеді. У Сєвєродонецьку грав у хокей. У нас в місті була команда "Хімік". Я за цю команду не грав, але у них був запасний каток і ми взимку грали на ньому. Мій друг встиг надіслати мені ковзани новою поштою і зараз я ходжу кататися в "Лавину". А все інше: форма, екіпірування, ключка – все залишилося в Сєвєродонецьку. Зараз, щоб все це знову купити, потрібно витратити багато грошей.

- А чому саме хокей?

- Напевно тому, що це динамічний і екстремальний вид спорту. Мене завжди тягнуло до чогось драйвового, чогось екстремального. Я і в велогонках по пересіченій місцевості брав участь. Ми каталися на дуже складних трасах. Велосипед, до речі, я вивезти встиг, а ось хокейне спорядження – ні.

- Важко було працювати в Сєвєродонецьку, коли його обстрілювали і штурмували?

- Так, перший місяць було дуже важко, коли нас постійно обстрілювали "Градами", артилерією, засипали мінами. Було моторошно. Спочатку ми залишалися в частині, але після того, як кілька разів поруч "прилетіло", ми перебазувалися на завод "Азот", оскільки там було бомбосховище, - перевезли туди все, що змогли: техніку, машину і вже далі працювали звідти. Але туди теж прилітало. Ми залишалися в місті практично до останнього. Виїхали, коли вже там неможливо було залишатися.

Мурал у Сєвєродонецьку

- Ви зараз так спокійно розповідаєте про це. Невже не боялися?

- Просто я ще в 2015 році вже один раз пережив першу, найстрашнішу, "хвилю". І тому у мене вже було розуміння, що таке війна: коли над тобою літають літаки, коли по місту б'ють з "Градів" і артилерії. Та я й не можу сказати, що мені не було страшно. Бували моменти, коли дуже "страшно" було. Мені і зараз буває страшно. Нещодавно під час чергового обстрілу Дніпра ракети пролітали прямо над будинком, в якому я живу. І це теж було страшно.

Малюнки з'являються на різних поверхнях

- Не було ідей організувати виставку своїх робіт?

- Можна сказати, що у мене вже була одна така виставка. У Сєвєродонецьку був торгово-розважальний центр "ДЖАЗ". А в ньому був великий магазин "Палітра", в якому було все для творчості. Там виставлялися мої роботи. Їх спеціально у мене замовляли для оформлення інтер'єру. А так, зараз у мене "на руках" не дуже багато картин, щоб їх вистачило на повноцінну виставку. Велика кількість робіт залишилася в Сєвєродонецьку, не було можливості їх вивезти.

Ще я дуже багато своїх картин дарував друзям і близьким. Деякі з моїх картин є і за кордоном: у Франції, Німеччині. Люди приїжджали сюди в гості, і я їм дарував на пам'ять свої роботи. Знаєте, адже я малюю не для якогось визнання. Мені це дійсно подобається, це моє хобі, яке приносить мені задоволення. Крім того, зараз якось не до виставки. Якщо чесно, то після 22-го так, ти ніби живеш в іншому вимірі. Здається, що все, що було до війни, це було як уві сні.

google news Відомо в GoogleNews Дізнавайся новини Дніпра першим Підписатись
Головні новини Дніпра
Ворог 15 листопада атакував пʼять районів Дніпропетровщини: постраждала людина (ФОТО) Нд 15.11.2026, 18:41 Неповнолітня живодерка з Павлограду взялася за старе і знову знущається з тварин (ФОТО) Нд 15.11.2026, 18:10 У Дніпрі автівка протягла дорогою чоловіка у військовій формі на Набережній Заводській (ФОТО, ВІДЕО) Нд 15.11.2026, 17:50 У Синельниковому повністю зупинили подачу води через аварійне знеструмлення насосної станції Нд 15.11.2026, 17:08 Майже три доби без світла та води: у Дніпрі обурені мешканці перекрили Набережну Перемоги (ВІДЕО) Нд 15.11.2026, 16:30 Смертельна пастка на вулицях: у Кривому Розі знову розкидали отруту для тварин Нд 15.11.2026, 15:27 Розлетілися на шматки по всій дорозі: у Дніпрі не розминулися легковик та таксі Uklon (ВІДЕО) Нд 15.11.2026, 14:50 Частковий блекаут у двох районах Дніпропетровщини: через ворожу атаку люди залишилися без світла Нд 15.11.2026, 14:02 На Дніпропетровщині під час війни планують витратити майже 244 мільйони гривень на розчистку старого русла Орелі Нд 15.11.2026, 13:33 Три тижні важких боїв серед руїн: воїни полку "Скеля" зачистили від окупантів село на Дніпропетровщині (ВІДЕО) Нд 15.11.2026, 12:36
Статті
Крокодил та важкий люкс Соколова: нові подробиці з Дніпра (ФОТО, ВІДЕО) Резонанс Крокодил та важкий люкс Соколова: нові подробиці з Дніпра (ФОТО, ВІДЕО) Чт 12.11.2026, 15:18 "Ракета забрала маму й дім, а боротьба з раком досі триває": історія дніпрянки, яка попри втрати не відмовляється від своєї мрії Інтерв’ю "Ракета забрала маму й дім, а боротьба з раком досі триває": історія дніпрянки, яка попри втрати не відмовляється від своєї мрії Пт 30.10.2026, 08:46 "Командир мене не впізнав": захисниця з Дніпра "втратила обличчя" через ракетну атаку Інтерв’ю "Командир мене не впізнав": захисниця з Дніпра "втратила обличчя" через ракетну атаку Пт 23.10.2026, 17:54 "Дружині трохи збрехав – сказав, що прийшла повістка": історія ветерана 93-ї бригади Миколи Чепурного Інтерв’ю "Дружині трохи збрехав – сказав, що прийшла повістка": історія ветерана 93-ї бригади Миколи Чепурного Пт 16.10.2026, 20:12 Квартирні афери у Дніпрі: кількість справ зросла більш ніж удвічі Актуально Квартирні афери у Дніпрі: кількість справ зросла більш ніж удвічі Чт 15.10.2026, 11:50 Голос крізь бетон і колючий дріт: на Дніпропетровщині презентували книгу колишнього військовополоненого Олексія Анулі "Jingle BellZ" Актуально Голос крізь бетон і колючий дріт: на Дніпропетровщині презентували книгу колишнього військовополоненого Олексія Анулі "Jingle BellZ" Пн 12.10.2026, 18:00 "Якщо залишився живим - майбутнє обов’язково є": ветеран Володимир Котенко про війну, тривале відновлення та нові перемоги Інтерв’ю "Якщо залишився живим - майбутнє обов’язково є": ветеран Володимир Котенко про війну, тривале відновлення та нові перемоги Пт 09.10.2026, 09:30
Особливий погляд
Борислав Береза Борислав Береза Депутат Верховної Ради України VIII скликання Пастка хибної надії: чому обіцянки про "швидкий мир" деморалізують суспільство Віктор Шлінчак Віктор Шлінчак Голова правління Інституту світової політики Переговори з Путіним закінчилися ще у 2021-му: чотири тверезі висновки про нинішню дипломатію та роль США Руслан Кухарчук Руслан Кухарчук Журналіст, медіа-менеджер, громадський діяч, проповідник Розслідування НАБУ і поліції щодо "Хімпрому" — це лише початок Віталій Портников Віталій Портников Український журналіст, публіцист, письменник, телеведучий Чому розслідування "Карфаген" страшніше за будь-який кіношний детектив Євген Бриж Євген Бриж Журналіст, редактор, медіа-консультант Анатомія псевдосоціології: як опитування в Telegram видають за думку всієї країни Микола Лукашук Микола Лукашук Голова Дніпропетровської обласної ради Штраф Буданова: що не так із мовною політикою сьогодні