У Павлограді люди шукають укриття: вони або зачинені, або тільки "на папері" (ФОТО, ВІДЕО)

У Павлограді слово "укриття" має зовсім інше значення, ніж у документах чи на офіційних картах. Особливо — в районах, які регулярно обстрілює ворог. Тут воно не означає бетонні сховища з табличками, стрілками та номерами телефонів відповідальних осіб. Тут укриття — це підвали, які люди облаштували власними руками, передає "Відомо".

"Ми зробили це самі, бо іншого просто немає"

Один із таких підвалів — у житловому кварталі, що часто потрапляє під вогонь. Його відкривають лише під час повітряної тривоги: ключі є у кількох мешканців, які спускаються вниз і відкривають двері всім, хто поруч.

"У цьому підвалі, коли бахкає зовсім близько, може сховатися майже 90 людей. Зазвичай приходить близько двадцяти, переважно літні люди", — розповідає Анна, одна з тих, хто зберігає ключ.

Всередині — старі дивани, кілька крісел, буржуйка, дрова, невеличкий туалет і поручень на сходах для старших людей. Тут усе зроблено силами мешканців. Підвал невеликий, але місце знаходиться для всіх: коли вибухи надто гучні, сюди прибігають навіть жителі сусідніх будинків — ті, у кого свого укриття немає.

Це місце стало не просто сховищем, а точкою єднання. Тут люди діляться чаєм, ковдрами, новинами — і вірою, що доживуть до ранку.

Центр і околиці — дві різні реальності

У центрі Павлограда укриття виглядають значно краще. Деякі дійсно придатні для перебування: є освітлення, лавки, туалети, навіть обігрів. Але потрапити до них — майже неможливо. У спокійний час вони зачинені, а телефони відповідальних осіб ніде не вказані.

На Полтавській, 93 та на вулицях Ганни Світличної, 85 і 83 — двері укриттів замкнені. Поряд із входами — пляшки, сміття й трава, що пробивається крізь бетон. На Соборній, 58 — табличка є, а номер телефону, за яким можна викликати чергового, порожній. Така ж ситуація у міському культурно-дозвільницькому центрі "Мир" на Центральній, 61.

Люди кажуть, що навіть під час тривоги доводиться чекати, поки прийде "відповідальний за ключі". А час — вирішальний.

Масовані атаки — а доступу немає

Проблема закритих укриттів проявляється особливо гостро під час обстрілів. Коли Павлоград знову опиняється під атакою дронів-"шахедів", містяни змушені стояти просто неба. Під час однієї з останніх тривог мешканців не впустили навіть до укриття у школі №19 — люди були змушені ховатися деінде.

Згідно із законом, закриті укриття — це не просто недбалість. Від 9 січня 2025 року за це передбачено адміністративну й навіть кримінальну відповідальність: штрафи до 8 500 гривень, а у випадку травм чи загибелі — до 8 років ув’язнення.

Укриття, яке стало прикладом

Окрема історія — дитячо-юнацька спортивна школа Павлограда. Тут, під трибунами, обладнане найпростіше, але затишне укриття. Під час тривог сюди приходять мешканці навколишніх будинків. Усередині — лавки, освітлення, обігрів тепловими гарматами, туалет і навіть кімната матері та дитини.

Поруч функціонує пункт незламності: можна зарядити телефон, зігрітися, випити чаю чи просто побути серед людей. "Ми хочемо, щоб люди знали — тут завжди є світло, тепло й вода. І головне — безпека", — каже директор школи Володимир Єрьомін.

Ще в серпні міський голова зазначив:

"Ситуація з укриттями у місті залишається складною. Із 31 сховища лише 6 можуть реально використовуватися населенням – інші розташовані на території підприємств. Ми постали перед фактом: маємо те, що маємо. Побудувати нові укриття швидко неможливо – це вимагає часу і великих коштів. Наприклад, укриття, яке зараз зводиться при 9-й школі, коштує близько 110 мільйонів гривень і розраховане лише на 400 дітей.

Щоб забезпечити укриттями всіх жителів міста, потрібно спорудити щонайменше 60 таких об’єктів. Тому ми розробляємо концепцію розвитку системи захисних споруд. Укриття мають бути розташовані поруч із місцями проживання людей, аби під час тривоги можна було швидко дістатися безпечної зони".

Павлоград між надією і байдужістю

У Павлограді тиша ніколи не триває довго. Але поки в місті є ті, хто власноруч перетворює підвал на притулок, — у ньому живе сила, яку не зруйнує жоден обстріл.

Та питання доступу до офіційних укриттів лишається болючим. Бо безпечне місце — це не просто приміщення з табличкою, це право кожного на життя. І поки на околицях Павлограда це право доводиться буквально відстоювати, говорити про "систему цивільного захисту" — надто гучно.

У Павлограді в одному з районів, який регулярно обстрілюють, люди облаштували власноруч укриття, просто у підвалі багатоповерхівки.

Під час тривоги сюди спускаються десятки мешканців, переважно літні люди. У кількох невеликих кімнатах стоять старі дивани, крісла, буржуйка з дровами. Є навіть туалет і поручні біля сходів.

Анна, яка зберігає ключ, каже: "Іншого укриття немає. Це зробили самі, щоб було де сховатися.”

Підвал став не просто сховищем, а місцем, де люди тримаються разом — допомагають одне одному, діляться теплом і вірою, що Павлоград вистоїть.