Від "Маяка" до аптеки Пріцкера: як і чому у Дніпрі руйнуються історичні будівлі

У Дніпрі розташовані сотні історичних будівель і пам’яток архітектури, але їхній стан часто викликає смуток і біль: вони занедбані, руйнуються через природні фактори та вандалізм.

Причина проста: по-перше, бюджет зазвичай не передбачає видатків на реставрацію та утримання. По-друге, більшість будівель приватизовано, причому за копійки. Власники не бачать сенсу вкладати кошти, оскільки ремонт коштує дорого і не гарантує окупності.

Законодавство зобов’язує їх укладати охоронні договори з відповідними органами, у цьому випадку – Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради. Проте "приХватизатори" часто ігнорують цю вимогу. Суди, ініційовані прокуратурою чи Управлінням, також не завжди ефективні. Згідно зі статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неналежне збереження історичної пам’ятки передбачено штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн). Теоретично через суд можна зобов’язати власника відшкодувати збитки, завдані через неналежне утримання пам’ятки, але на практиці судовий процес складний та витратний (хоча б тому, що треба провести експертизу), а сума відшкодування часто є незначною.

У червні 2025 року в Дніпрі відбулися громадські слухання, присвячені охороні історичних пам’яток. Як зауважила керівниця Управління з питань охорони культурної спадщини Надія Лиштва, законодавство застаріле і не дає органам влади достатньо повноважень, щоб змушувати власників історичних будівель доглядати за ними чи укладати охоронні договори. Вона зазначила: "Ми не можемо подати до суду, якщо власник відмовляється укладати договір. Можемо лише один раз оштрафувати – і все. Це проблема не лише Дніпра, а всієї України. Необхідно реформувати закон про охорону спадщини".

Серед інших проблем Лиштва виділила такі: нестача коштів, зокрема на створення охоронних зон, та брак кадрів – лише два архітектори на сотні об’єктів, що значно ускладнює роботу.

Тут варто згадати також про занедбані будівлі радянської доби, які не мають офіційного статусу історичних пам’яток, але становлять архітектурну, історичну та практичну цінність. Ці споруди могли б використовуватися, проте залишаються занедбаними. Разом з ними Дніпро перетворилося на місто, про яке можна сказати: "в аварійному стані", оскільки, ще раз підкреслюємо, занедбаних історичних будівель тут сотні.

Ресторан "Маяк": перестали охороняти та віддали вандалам

Один з прикладів занепаду – ресторан "Маяк", розташований в парку імені Тараса Шевченка в Дніпрі. Він є однією з найвідоміших будівель міста з багатою історією, що охоплює майже століття. Ця споруда, яка колись була символом розкоші та престижу, нині перебуває в аварійному стані, ставши об’єктом вандалізму та занепаду.

Історія "Маяка" бере початок у 1936 році, коли на північно-східному схилі парку було зведено ресторанний павільйон "Аврора" з цегляним фундаментом і дерев’яними конструкціями. Під час Другої світової війни будівля була зруйнована. У 1950-х роках на цьому місці звели новий ресторан "Хвиля".

У 1977–1979 роках на місці "Хвилі" з’явився сучасний ресторан "Маяк", спроєктований авторським колективом. Шестиповерхова восьмигранна споруда з білокам’яною короною нагадувала морський маяк, що гармоніювало з річковим ландшафтом Дніпра та близькістю яхт-клубу. Кожен поверх мав унікальне оформлення: бар "Нептун" на першому поверсі прикрашало керамічне панно, другий і третій поверхи мали слов’янські мотиви, четвертий – банкетний зал "Надія", а верхні поверхи використовувалися для танців і розваг. У 1980-х роках "Маяк" вважався одним із найпрестижніших ресторанів України.

Після розпаду СРСР економічна криза та зміна власників призвели до занепаду "Маяка". У будівлі функціонували нічний клуб "Магніт" і клуб "Сфера", але вони не змогли повернути їй минулої слави.

У 2017 році ресторан придбав бізнесмен Сергій Іванусь, керівник і бенефіціар майже 60 великих компаній, серед яких "Укртранзит", "Укренергоінвест", "Вестбуд" та ін.

Він заплатив 10 млн гривень, однак жодних реставраційних робіт не проводилося. У 2020 році будівлю виставили на продаж за 1,2 млн доларів, а в 2021 році – за 1,561 млн доларів (3904 м², 400 доларів за м²). Проте продати не вдалося, і Іванусь згідно аналітичної системи YouControl залишається власником.

Зараз "Маяк" перебуває в аварійному стані. Після зняття охорони в 2024 році будівля стала легкою мішенню для вандалів. Унікальне керамічне панно в барі "Нептун" було пошкоджено, а інтер’єри розграбовані.

Стіни покриті графіті, вікна розбиті, а внутрішні приміщення захаращені. Урбаністичні дослідники та блогери, які відвідують будівлю, зазначають, що окремі елементи декору ще збереглися, але загальний стан споруди критичний.

Аптека Пріцкера: попри рішення суду власник не збирається зберігати пам’ятку архітектури

Ще одна "жертва" приватизації – це пам’ятник архітектури на проспекті Нігояна, 4, відомий як аптека Пріцкера.

Будинок спроектував відомий архітектор міста О.Л. Красносельський. Прихильник класичних архітектурних форм, особливо на ранньому етапі своєї кар’єри, він у цій споруді майстерно втілив їх. Корінфські колони, що тягнуться на всю висоту будівлі, високий ступінчастий парапет під карнизом, чіткий ритм віконних отворів та вхід до аптеки, прикрашений рустованими колонками, – усі ці класичні елементи зробили будинок широко відомим як одну з найкращих дореволюційних робіт видатного архітектора.

Аптекар Лев Давидович Пріцкер так використовував будинок: на першому поверсі розміщувалася аптека, а на другому – прибуткові квартири.

Після революції в будівлі був дитячий садок і молодіжний клуб "Маяк". На початку 2000-х років тут діяла аптека, але незабаром вона закрилася.

На початок 2020-х відносно непогано зберігся лише фасад будівлі. Перекриття в окремих приміщеннях зруйновані, провалився дах.

Згідно з Державним реєстром з 2011 року власником була Маменко Аліна Михайлівна. У 2020 році будівлю придбав Казаченко Димитрий Юрійович (так, офіційно Димитрий, а не Дмитро).

Ми звернулися з журналістським запитом до Управління з питань охорони культурної спадщини, щоб з’ясувати долю аптеки Пріцкера. В.о. начальника Валентин Старостін повідомив, що виконавча служба отримала доручення після рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 в справі 520/5264/22 зобов’язати власника привести до належного стану об’єкт культурної спадщини – пам’ятку архітектури місцевого значення з охоронним номером 115.

Проте, як бачимо, Казаченко Д.Ю. не поспішає з виконанням рішення, і процес руйнування аптеки Пріцкера продовжується.

Прибутковий будинок Ревякіна на Січових Стрільців, 22: щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, який викупила власниця банку "Конкорд"

Окрім уже відомих пам’яток архітектури є так звані щойно виявлені. Це поняття умовне – виявили їх не вчора і не позавчора, проте власники не поспішають укладати охоронні договори.

Як повідомила нам в.о. начальника Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської ОДА Світлана Світлічна, будівля за адресою вул. Січових Стрільців, 22 перебуває на обліку відповідно до наказу Управління від 23.08.2019 року №81.

Збудований наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя, це був розкішний для свого часу триповерховий будинок. На першому поверсі розташовувалися магазини, а на двох верхніх поверхах здавалися квартири. Він вважався елітним, оскільки мав каналізацію, що було рідкістю на той час.

Під час революційних подій 1917 року Ревякіну довелося виселити одну родину. За легендою, ця родина прокляла будинок. Після їхнього від'їзду сталася велика пожежа із загиблими. З того часу за будинком закріпилася слава "будинку з привидами".

Як видно, минуло шість років з того моменту, коли будівлі надали статус пам’ятника архітектури, але про нього й досі говорять: "щойно виявлений".

Власницею зазначена Сосєдка Юлія Віліївна – відома в Дніпрі особа, якій належить банк "Конкорд" і низка компаній.

Зараз банк перебуває в стані припинення. В Управлінні з питань охорони культурної спадщини ДМР нам відповіли, що охоронний договір із Сосєдкою Ю.В. укладено не було. Публікуємо всю відповідь відомства, яка стосується аптеки Пріцкера і Прибуткового будинку Ревякіна в Дніпрі, а також загальних роз’яснень щодо охорони пам’ятників архітектури:

Зверніть увагу: як пояснив в.о. начальника Управління, охоронний договір згідно закону треба було укласти ще шість років тому, коли будівлю на Січових Стрільців, 22 визнали пам’ятником архітектури, але власниця Сосєдка Юлія Віліївна проігнорувала це.

Офіційної інформації про стан прибуткового будинку Ревякіна немає, проте у відкритих джерелах пишуть, що він зазнає руйнування.

Навіщо приватизують об'єкти культурної спадщини?

Виникає резонне питання: навіщо приватизувати історичні будівлі, якщо їх потім не використовують? Відповідь очевидна: купили за копійки, сподіваючись вигідно перепродати. Але, як бачимо, через аварійний стан більшість з них не користується попитом на ринку нерухомості. Тому план "Б": продати не будинок, а землю під ним, щоб потім тут звести ТРЦ або ЖК. Але доки пам’ятка існує, зробити тут нічого не можна. Тому вона доводиться до такого стану, коли від неї залишаються руїни, і тоді легко вивести її з реєстру пам’ятників архітектури та демонтувати.

Це реалії сьогоднішньої України, де для держави культурна спадщина, як зараз кажуть, "не на часі". І тут можна звинувачувати стихійну та безвідповідальну приватизацію, але давайте відверто: якщо б будівлі залишилися в державній чи комунальній власності, мало шансів, що на них би виділили кошти. Скоріш за все, вони б так і стояли занедбані.

У цьому контексті показовим є приклад лікарні Червого Хреста на Короленка, яка знаходилася напроти будівлі СБУ. Її побудували в 1911 році. У 1936 році тут був створений обласний інститут невідкладної хірургії. З середини 90-х років будівлі лікарні почали просідати через особливості ґрунтів та близькість трамвайних шляхів. Головний корпус тріщав по швах і був визнаний аварійним. У 2012 році в будівлі виникла пожежа, яка частково її зруйнувала. Міська рада не вжила заходів для реконструкції.

У 2017 році будівельна фірма викупила будівлю та через суд домоглася виведення її зі статусу пам'ятки архітектури. У 2018 році депутати Дніпровської міськради дозволили знести історичну будівлю та побудувати на її місці житловий комплекс.

Ось як колишня лікарня Червоного Хреста виглядала перед знесенням:

Якщо ця деструктивна тенденція з охороною культурної спадщини, яка спостерігається не тільки в Дніпрі, а загалом в Україні, збережеться, то доля більшості пам’ятників архітектури буде такою ж, як і лікарні Червоного Хреста.

Будьмо відверті: шансів на позитивні зміни обмаль. Реалії ринку невблаганні: реставрація історичних будівель невигідна, адже вона не окупається. Високопосадовці, попри публічні заяви про любов до України та змагання у конкурсі "найкраща вишиванка", не вважають за потрібне спрямовувати бюджетні кошти на ремонт численних архітектурних пам’яток і їхню підтримку. Навіть корупційний мотив – розікрасти бюджетні кошти "на культурі" – тут не спрацьовує: для корупції обирають інші сфери. Тож майбутнє невтішне: занепад і знищення культурних пам’яток. А якщо земля під ними має хоч якусь цінність, на її місці зводять ТРЦ чи інші комерційні об’єкти.