Когнітивна війна Кремля у Польщі: як перетворити українсько-польські конфлікти на взаємну вигоду

Повернувся з Польщі. Думав, як нам їх наздогнати, і не через сто років. Як використати їхній досвід залучення інвестицій.

І побачив, як Росія робить усе, щоб нас із поляками посварити. Веде когнітивну війну, яка до польських виборів лише набиратиме обертів.

У 2027 році Польща обиратиме парламент. Українська тема вже в кампанії й буде в ній до дня голосування: Волинь, нагороди, будь-яка історія за участі українця. Російська пропаганда розкачує кожну з них до національного скандалу.

Мета практична: зробити підтримку України політично невигідною для польської влади. Не переконати поляків, що Росія хороша: там її не люблять і розуміють загрозу. А переконати, що українці невдячні, нахабні й дорого коштують. Щоб поляки самі вимагали припинити підтримку України й привели до влади тих, хто вже грає проти нас.

Сьогодні Польща – наш головний кордон і головна логістика, головний сухопутний коридор до Європи. Там виробляють потрібне нам, чого ми самі вже не робимо.

Росія цілеспрямовано вибила велику частину нашої хімічної промисловості і продовжує нищити інші сфери. Цілі сектори потребують продукції, яку Україна ще багато років не вироблятиме. Але її виробляють у Польщі.

Питання не в тому, подобаються нам поляки чи ні. Питання, як вибудувати відносини, щоб вони працювали на нас і на них.

Багато українців поїхали працювати до Польщі не від доброго життя. За даними Світового банку, ВВП на одну людину: Польща $28,4 тис., Україна $5,9 тис. Польська економіка виробляє на одного жителя стільки, скільки наша майже на п'ятьох. Це не про зарплати, а про масштаб відриву.

Міністр закордонних справ Польщі Сікорський говорить без сентиментів: поки Росія воює з Україною, вона не йде далі на Захід. Польська армія вивчає тактику росіян, наш захист і бойовий досвід, хоче доступу до українських дронових технологій.

Розрахунок простий: кожен дрон, збитий над Дніпром чи іншим українським містом, не долетить до Варшави, Жешува або Кракова. Це інтерес Польщі. І це нормально. Дружба тут ні до чого.

Польський фермер хоче заробляти, український аграрій мусить продати врожай і вижити. Конкуренція реальна, і Росія на ній вдало грає.

Українське зерно йде через Польщу до портів у Гданську. Поляки на цьому заробляють. Але людям кажуть протилежне: зерно залишається, польські аграрії втрачають. Політики змушені реагувати, бо це їхні виборці. А вибори вже скоро.

На форумі з 6000 учасників я питав український бізнес і тих, хто живе у Польщі: як реагують правоохоронці на напади на українців? Відповідь одна: швидко, адекватно й максимально жорстко. Принаймні у Нижній Сілезії.

Toyota, наприклад, узяла на роботу близько 200 українців, умовно 10% працівників заводу. І в інфопросторі одразу з'явилося: українці забирають роботу. Це підхопили ботоферми РФ. Хоча самі поляки кажуть: краще українці, ніж робітники з Азії.

Після російських дронів над Польщею у вересні 2025 року пропаганда РФ і частина польських політиків намагалися перекласти провину на Україну. Механіка одна: взяти реальний конфлікт, роздути його і зробити так, щоб поляк бачив в українцеві не сусіда, а проблему. Далі виборець зробить решту сам.

Приклад Німеччини перед очима: 6 вересня АДГ взяла 43,8% і виграла вибори у землі. Якщо наступного року до польського Сейму прийдуть праві чи ультраправі противники підтримки України, для нас це велика загроза. І коштуватиме вона дуже дорого, у всіх сенсах.

Польща захищатиме свої інтереси. Ілюзій бути не повинно. Нам треба відповідати на конкретний конфлікт, не оголошуючи ворогом цілий народ.

Наші узагальнення про "всіх поляків" допомагають РФ так само, як їхні про "всіх українців". Тому щодо зерна потрібні жорсткі переговори, зрозумілі правила і гарантований транзит. Блокування кордону б'є по нашій економіці під час війни, і заплющувати на це очі ми не повинні.

Вихід, на мою думку, один: спільна переробка, спільне виробництво, узгоджені стандарти. Щоб додана вартість залишалася тут, а поляки мали в цьому свій інтерес.

Наш досвід. І не тільки військовий. Перш за все, як працює країна, як забезпечується стійкість в умовах війни і кризи. Наші технології, в тому числі дрони. Я вже писав: попередження про загрозу дронів у Варшаві в 2025 році зайняло близько восьми годин.

У нас скільки? Секунд десять: летить там-то, туди-то. За рік таку систему не побудуєш.

Поляки це розуміють, тому вже у проєкті програми цивільного захисту на 2027–2031 роки закладають щонайменше 105 мільярдів злотих. Укриття, захищена медицина, навчання людей. Гроші підуть насамперед місцевому самоврядуванню.

Окремим пунктом там записана стійкість суспільства до когнітивної війни. Поляки готуються до того, в чому ми живемо п'ятий рік.

Медицина. Лікарня Мечникова п'ятий рік працює під ударами: масові надходження, політравма, реабілітація. Поляки закладають гроші на захищену медицину, а протоколів, як лікарня живе під атаками, у них немає. У нас є. Ми вже відправили до них першу місію з нашими лікарями. І будемо продовжувати далі.

Самоврядування. Ці 105 мільярдів підуть гмінам і повітам, яким доведеться будувати укриття і оповіщати людей про дрони у реальному режимі.

Наші громади вже знають, що робити в лікарні під час блекауту, як повідомляти про небезпеку, як організувати евакуацію і відновлення після удару. На Дніпропетровщині цим займаються щодня. Цим досвідом ми готові ділитися з їхніми самоврядуваннями.

Він може вберегти поляків від помилок, які коштують життя.

Когнітивна війна. У їхній програмі це окремий пункт. А практика є тільки в нас: як громада реагує на вкид у день удару, як говорити з людьми без паніки і без брехні.

Відбудова. З маршалом Ганцажем обговорювали новий семирічний бюджет ЄС і гроші на відбудову. Польський бізнес може зайти в неї партнером: житло, енергетика, вода. За однієї умови: додана вартість, робочі місця і податки лишаються в Україні.

Інженери та наукова співпраця. Вроцлавська політехніка вже працює з нашими університетами, я про це писав. У Польщі дефіцит інженерів. У наших університетів є школа, кадри і компетенції, які там потрібні.

Дрони. Технології і те, як їх збивати: мобільні групи, виявлення, дешеві перехоплювачі. Це рівень держави, і саме це польська армія зараз вивчає.

Дружити з Польщею треба з усвідомленням власного інтересу.

Будувати зв'язки між регіонами, підприємствами, університетами.

Те, що ми вже й так робимо.

Партнерство Дніпропетровщини з Нижньою Сілезією діє з 2002 року, ми відкрили у Дніпрі спільний економічний центр. У Карпачі з маршалом Ганцажем говорили про замовлення для наших заводів.

Українці і польські партнери мають спільно заробляти.

Тоді Росія цю когнітивну війну ніколи не виграє.

Кого обирати до Сейму, їхньої Верховної Ради, вирішать самі поляки.

Наша робота: щоб на день голосування підтримка України була для них вигодою, а не витратою.

У Німеччині з АДГ вийшло, на жаль, інакше.