Посли чи просто "логісти"? Що насправді заважає українській дипломатії

Наступного тижня очікуємо велике дипломатичне перезавантаження. Знаю уже як мінімум про 12 осіб, які в списку на призначення. Дехто з послів повернеться у Київ і підсилить керівництво МЗС, а дехто із заступників міністра може поїхати у відрядження. Планують нарешті призначити послів в ті країни, де у нас є лише тимчасові повірені. Але паралельно деякі посольства знову будуть оголені - бо послів відкличуть, а нових ще не призначать. Ця традиція триває інколи роками. Справедливості заради треба сказати, що після приходу Трампа там так само десятки посольств (в тому числі Україна) залишаються без послів.

Я вже неодноразово писав, що дипломатична служба потребує не тільки системності, але й набуття субʼєктності. Ми, звичайно, раді, що у телефоні президента Зеленського є практично всі особисті телефони президентів та премʼєрів. Це дійсно безпрецедентний випадок.

Але є одне але. Наявність таких контактів не означає, що не треба працювати "на землі", налагоджувати контакти на різних рівнях, не тільки на рівні лідерів. А для того, щоб це робити, в Банкова повинна надати мандат послам. Бо якщо у послів немає звʼязку з центром, якщо вони не знають коли і як готуються в Києві візити, якщо вони займаються лише логістикою для делегацій, а за столом перемовин їм не знаходиться місця, це автоматично робить фігуру посла, вибачте, нулячою.

Від особистості і послужного списку посла теж багато що залежить. Але деякі активні посли не можуть себе проявити, бо звʼязок з центрами прийняття рішень часто-густо практично відсутній. Та й саме МЗС традиційно часто виключається зі стратегічного планування.

Давайте не копіювати росію хоч в цьому.