Патріоти шоковані: у центрі Дніпра досі багато радянщини (ФОТО)

"Відомо" перевірив, наскільки Дніпро справді позбулося радянської спадщини. Ми пройшлися центральними вулицями міста й були здивовані: попри роки декомунізації, на будинках досі залишаються старі адресні таблички, радянська символіка та згадки про діячів і організації тоталітарної доби.

У самому серці Дніпра можна натрапити на адресники з назвами вулиць, яких офіційно вже давно не існує. Зокрема, на фасадах будинків збереглися таблички з написами "улица Комсомольская" (нині Старокозацька), "улица Красная" (нині Троїцька), "улица Артема" (нині Січових Стрільців), "улица Чкалова" (нині Святослава Хороброго), "улица Карла Либкнехта" (нині Михайла Грушевського).

Особливе здивування у нас викликав адресник із написом "улица Красная площадь", сподіваємося, що це просто жарт місцевого арт-простору, який знаходився за тією адресою.

Однак справжня "вишенька на торті" – у самому серці міста, на багатолюдній вулиці нам в очі кинулася назва "улица Московская" (нині Володимира Мономаха). І це на п'ятому році війни з Росією.

А також ми відшукали неподалік "вулицю Леніна" (нині Воскресенська).

Частина старих адресників виконана російською мовою, частина – українською, однак суті це не змінює: вони й досі нагадують про епоху, від якої Україна вже давно офіційно відмовилася.

Заборонена символіка збереглася не лише на адресних табличках, є й інші нагадування про радянське та імперське минуле міста.

Зокрема, на знаковому для дніпрян місці, на площі Героїв Майдану (колишня площа Леніна), на фасадах будинків можна побачити старі тримачі прапорів із зображеннями серпа і молота та радянської зірки. На деяких будівлях досі залишаються декоративні елементи із символами СРСР, які десятиліттями не демонтувалися.

Побачити все це у центральній частині міста під час повномасштабної війни було щонайменше несподівано.

Чому у центрі Дніпра досі збереглися адресники з назвами давно перейменованих вулиць та хто має відповідати за їхню заміну, "Відомо" запитало у співзасновника громадського объеднання dnipro.design Максима Гольдіна. Він є одним із розробників єдиного дизайн-коду міста, працює в команді з головним художником Дніпра Сергієм Білопольським. Саме їхня команда брала участь у розробці сучасних адресних покажчиків, які сьогодні можна побачити на багатьох будівлях Дніпра. Крім того, Максим Гольдін вже багато років колекціонує зображення старовинніх адресних табличок, вивісок та інших елементів міського середовища. У його архіві налічується кілька сотень унікальних експонатів, частина з яких вже зникла з вулиць міста. Після перемоги він планує створити каталог таких артефактів.

"Відомо": Максиме, хто сьогодні має змінювати старі адресні таблички на будівлях Дніпра – місто чи власник?

Максим Гольдін: Відповідальність несе балансоутримувач будівлі. Саме він зобов'язаний підтримувати об'єкт у належному стані та дотримуватися вимог чинного законодавства. Якщо на фасаді залишилися адресники зі старими назвами вулиць або інші елементи, що суперечать законам про декомунізацію, їхнє усунення – обов'язок власника чи балансоутримувача.

"Відомо": Що робити, якщо старий адресник досі висить на будинку?

МГ: На такі випадки має реагувати інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради. Вона повинна зафіксувати порушення, повідомити балансоутримувача та вимагати його усунення у встановлені строки.

"Відомо": Тобто міська рада не може просто взяти й самостійно замінити табличку?

МГ: Якщо будівля має власника або балансоутримувача, то виконувати такі роботи коштом громади на приватних об'єктах було б юридично проблематично.

"Відомо": Як сталося, що у центрі Дніпра все ще можна знайти таблички з написом "улица Московская" тощо?

МГ: Частково це питання відповідальності власників будівель. Люди повинні розуміти, у якому правовому полі живуть і які обов'язки на них покладені. Але водночас виникають питання і до контролюючих органів, які мають реагувати на такі порушення.

"Відомо": У центрі міста досі можна побачити і радянську символіку - серпи, молоти, зірки. Хто має займатися такими об'єктами?

МГ: Принцип той самий. Власник або балансоутримувач має усувати такі елементи, якщо вони порушують законодавство. Завдання інспекції - контролювати дотримання норм та вимагати усунення порушень.

"Відомо": Ви багато років збираєте старі адресники. Наскільки масштабною є ця спадщина?

МГ: У моїй колекції вже понад 300 фотографій та зразків старих табличок і вивісок. Частини з них уже не існує – вони демонтовані. Але у місті дійсно ще залишається чимало таких артефактів.

"Відомо": Наскільки наразі важливо дотримуватися єдиного дизайн-коду міста?

МГ: Адресний покажчик – це насамперед елемент навігації, а не декор. Його завдання – допомогти людині швидко зорієнтуватися у просторі. Саме тому у більшості міст світу адресники мають єдиний стиль. Коли кожен починає вигадувати власний формат, система навігації може втратити ефективність.

Попри роки декомунізації, перейменування вулиць та повномасштабну війну, радянське минуле все ще залишається помітною частиною міського ландшафту Дніпра.

Старі адресники, серпи й молоти на фасадах, а також реклама відпочинку в окупованому Криму створюють дивний контраст із реальністю, у якій живе сучасна Україна.

І хоча законодавчі механізми для усунення таких об'єктів існують, схоже, що порушення роками залишаються поза увагою як власників будівель, так і контролюючих органів.

Тож радянські привиди продовжують жити на фасадах у самому центрі Дніпра – просто тому, що досі ніхто не змусив їх остаточно піти в минуле.