Єрмолаєв Вадим Володимирович

Народився 13 травня 1968 у Дніпропетровську

Біографія

З 1975 по 1983 навчався у ЗОШ №69 Дніпропетровська

З 1983 по 1987 навчався у Технікуму технологій та економіки (Дніпропетровськ)

З 1987 по 1989 служив у армії

Одружений, має четверо дітей. Дружина Анна Єрмолаєва відома як засновниця благодійного фонду Kiddo.

Підприємницька та політична діяльнсіть

У 1994 році Вадимом Єрмолаєв спільно з бізнесменом Станіславом Віленським заснувано компанію "Primus inter pares", яка займалася імпортом в Україну продуктів харчування.

У 1995 році спільно з Станіславом Віленським створив ТПК «Алеф».

У 1998 році на основі "Primus inter pares" була створена корпорація "Алеф", де Станіслав Віленський обійняв посаду заступника голови ради корпорації. Група активно працює у сфері девелопменту, агробізнесу, виробництва будматеріалів та споживчих товарів.

Підприємства, що входять до складу корпорації Алеф, працюють у сфері агробізнесу («Агроальянс», «Сади Дніпра», «Потоки»), девелопменту (Alef Estate) і виробництва будівельних матеріалів (AXOR Industry, «МІРОПЛАСТ», «ЮДК»). Також «Алеф» займається виробництвом зубних імплантів і медичних інструментів (ABM Technology).

У 2001 році Вадим Єрмолаєв заснував компанію Alef Estate, спрямованістю якої було комерційне будівництво. У 2004 році компанія реалізувала перший у Дніпрі великий ТРЦ «Новий центр».

У 2006 році в Дніпрі було збудовано найбільший на той момент торгово-розважальний центр України «Мост-сіті». Також компанія реалізувала у Дніпрі такі проєкти, як БФК «Каскад Плаза», ТДК «Босфор», бізнес-центри «Енігма» та «Призма».

Вадим Єрмолаєв вважається інвестором Катеринославського бульвару – культурної пішохідної ділянки в історичному центрі Дніпра.

Також компанія Alef Estate активізувала будівництво таких проєктів, як ТДЦ «Перехрестя», БФК Ermolaev Center, ТЦ Artel (Катеринославська суконна фабрика), Апарт Комплекс Port City, Бульвар на вулиці Південній і ЖК «Троїцький».

Журнал Forbes включав Вадима Єрмолаєва до першої п'ятірки найвпливовіших бізнесменів Дніпра та називав головним забудовником Дніпра. Також Єрмолаєва називали забудовником, який змінив архітектуру міста.

У квітні 2004 року АМКУ дала офіційний дозвіл американській The Procter & Gamble Company на придбання цілісного майнового комплексу ЗАТ «Ольвія Бета Клінінг Продактс Ко» у місті Покров Дніпропетровської області (колишня назва Орджонікідзе), 25 % якої належало Єрмолаєву. У 2004 році кошти від продажу заводу було вкладено у нові масштабні проєкти у східному регіоні України. З турецькими партнерами були відкриті заводи з виробництва пластикового профілю для вікон «Міропласт», з виробництва газобетону «UDK» та єдиний у СНД завод з виробництва фурнітури для світлопрозорих конструкцій «Аксор».

В кінці 2006 року Вадим Єрмолаєв продав ЗАТ «Агробанк» чеській фінансовій групі PPF.

На початку 2011 бізнесмен відновив свою участь у зведенні триповерхового торгово-розважального комплексу з паркінгом у Кривому Розі.

У листопаді 2013 року підконтрольна Єрмолаєву організація «Акам» купила Коростишівський гранітний кар'єр.

У 2014 році втратив свої активи в Криму (після його анексії) – виробничі потужності та адміністративні приміщення компанії, що займалося виготовленням та продажем алкогольної продукції.

У 2021 році група «Алеф» Єрмолаєва після 12‑річної перерви відновила будівництво комплексу «Брама» у Дніпрі.

Зміна громадянства і скандали

У 2019 році вийшов з українського громадянства та став громадянином Кіпру.

«Чому це сталося? Хочу мати міжнародний захист. Українська судова система, м'яко кажучи, не є ідеальною, а податкова – не об'єктивна», – так пояснював своє рішення Вадим Єрмолаєв журналу Forbes.

Вперше корпорація «Алеф» Вадима Єрмолаєва фігурувала у справі про контрабанду в 2009 році, коли було заведено справу про заниження вартості митних зборів при імпорті 436 одиниць сільгосптехніки. відповідальності. Покарання за схему мінімізації податків поніс працівник регіональної митниці.

З призначенням на посаду голови Держмитниці Ігоря Калєтніка робота корпорації «Алеф» щодо «оптимізації» вартості імпорту, що ввозиться, стала ще більш системною, і не припинялася після Революції Гідності.

Відомості про це просочилися в ЗМІ у листопаді 2016 року, коли на митному посту «Цюрупинськ» Херсонської митниці 33 контейнери з побутовою технікою та підакцизними товарами, завезені зі Стамбула теплоходом «Алькор» на адресу ТОВ «Трейд Лімітед», подавалися на оформлення із заниженим нібито в 2-3 рази вагою та приховуванням реального наповнення.

Недоброзичливці пов'язували теплохід та одержувача товарів із дніпропетровською корпорацією «Алеф», і стверджували, що представники Вадима Єрмолаєва давно і ґрунтовно корумпували співробітників місцевої митниці.

Ввезення морських контейнерів із Стамбула за такою самою схемою регулярно здійснювалося на теплоходах «Алькор» та «Атлас». В результаті, з кожного рейсу бюджет недоотримував мільйони гривень.

Окремо варто зупинитися на історії з "АктаБанком", що належав Вадиму Єрмолаєву.

За результатами позапланових перевірок у Нацбанку заявляли, що банк не виконує вимог законодавства у питаннях запобігання та протидії відмиванню доходів. Зокрема, банк у період з 2012 до 2014 року перевів у готівку валюти на 65 млрд грн в еквіваленті.

Примітно, що у лютому-березні 2014 року "АктаБанк" серед інших «мийок» був задіяний виведення за кордон траншу розміром 200 млн доларів. Ці гроші, як, належали Сергію Курченку, Сергію Арбузову та Олександру Клименку. Але до «адресатів», які на той момент уже «прописалися» в Москві, нібито не дійшли.

НБУ визнав “АктаБанк” неплатоспроможним у вересні 2014 року, а вже 17 січня 2015 року було розпочато ліквідаційну процедуру. Веденню тимчасової адміністрації передували перевірки НБУ, призупинення валютних операцій та заборона залучення депозитів. Як стверджували представники Нацбанку, співробітники «АктаБанку» зберігали не в повному обсязі паспортні дані клієнтів, зокрема тих, яким видавалися великі суми у валюті.

«За 2012-2013 р. та 4 місяці 2014 року клієнти ПАТ «АктаБанк» — фізичні особи отримали зі своїх поточних рахунків готівку в іноземній валюті на суму, що у гривневому еквіваленті перевищує 65 млрд грн», – йдеться у розпорядженні НБУ № 29-р від 22 травня 2014 р.

За фактом, за 2013 рік через «АктаБанк» було переведено в готівку близько 10% усієї іноземної валюти, виданої українськими банками. Однак рятувати свою «мийку» Вадим Єрмолаєв не захотів, бо розумів: за нової влади таких можливостей у банку вже не буде.

Процедура ліквідації мала завершитися у 2018 році, але її продовжували.

У 2023 році Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) завершив ліквідацію комерційного банку “АктаБанк”. У межах виплат гарантованого відшкодування вкладники "АктаБанку" отримали понад 565 млн грн.

За даними НБУ, серед бенефіціарів «АктаБанку» були Єрмолаєва Світлана Львівна та її онук Єрмолаєв Артур Вадимович. На той момент Артур Єрмолаєв обіймав посаду віцепрезидента Федерації кіберспорту України.

До речі, щодо Артура Єрмолаєва 1990 року народження, з відкритих джерел відомо, що з 2011 по 2012 рік він працював в «АктаБанку» менеджером із кредитних проектів, а з 2012 по 2014 – заступником керівника з корпоративного бізнесу «АктаБанк».

А з 2014 до 2016 року був віце-президентом «Версобанка», з 2016 до 2017 – членом правління цього банку. Тепер перейдемо до історії про “Версобанк”.

У 2018 році Європейський центральний банк за пропозицією Фінансової інспекції Естонії анулював ліцензію естонського Versobank, яким володіютьЄрмолаєв і Віленський.

Відзначається, що рішення про закриття банку прийнято в зв'язку з постійним порушенням кредитною організацією правил по боротьбі з відмиванням грошей. В Україні ж він потрапив до «чорного списку» Нацбанку через ризиковані фінансові операції.

30 березня в газеті «Закон і бізнес» було опубліковано відкритий лист Єрмолаєва та Віленського, у якому вони натякнули заступнику голови естонського центробанку Мадісу Мюллеру, що за це йому доведеться відповісти. А щоб послання до Мюллера напевно дійшло, цей лист був перекладений ще й англійською та опублікований на англомовних версіях «Інтерфакс – Україна».

Санкції

23 грудня 2023 року президент Зеленський ввів у дію рішення РНБО щодо застосування проти Єрмолаєва «персональних спеціальних економічних обмежувальних заходів». А згодом, у червні, до раніше введених обмежень додали ще одне. Простіше кажучи, санкції наклали на десять років.

За даними СБУ, Єрмолаєв через підставних людей перереєстрував свій бізнес у Криму за російськими законами та багато років сплачував податки до бюджету держави-агресора. За це він одержав від України 16 різних економічних обмежень. Перше з них – блокування активів, заборона розпоряджатися своїм майном та компаніями.

Влітку 2024 року в Україні спалахнув скандал навколо будівництва Національного військового меморіального цвинтаря. Тоді стало відомо, що компанія опального бізнесмена Єрмолаєва постачатиме граніт для цього цвинтаря.

Та крім постачань граніту, Єрмолаєв також має відношення до компанії "Білдінг Юа", що отримала контракт на будівництво першої черги Національного військового меморіального цвинтаря. Вона є консорціумом, і Єрмолаєву належить близько 1% цієї компанії.

Інакше кажучи, бізнесмен, який перебуває під санкціями, отримав можливість заробити на будівництві меморіалу для загиблих воїнів.

Утім, олігарх зумів досить просто оминути санкції РНБО. Він переписав свій український бізнес на 21-річну доньку Софію Кононенко, яка живе на Кіпрі та в Лондоні та активно веде блог у TikTok, демонструючи там свої великі багатства.

Однак тривало це недовго. За кілька тижнів нотаріуси, які вносили ці зміни – Наталя Скоробогатько із Сум та Оксана Карпець із Полтави, – подали в Мін’юст однотипні скарги: мовляв, невідомі заволоділи їхніми електронними підписами й незаконно змінили в реєстрах дані про компанії Єрмолаєва. Мін’юст зміни, звісно, скасував, і прізвище Єрмолаєва повернув.

Поки різні нотаріуси переписували в реєстрах власників компаній Єрмолаєва, Міністерство юстиції не сиділо склавши руки, так само як і СБУ. Там була довга бюрократична процедура, яка завершилася серією перевірок ще одного нотаріуса – Світлани Дейнего з Дніпра. Саме вона в червні переписувала компанії Єрмолаєва на його дочку. Мін’юст визнав її дії незаконними й анулював доступ до реєстру.

Замах в Монако

Увечері 29 червня 2026 року в Монако на Єрмолаєва стався замах. Поблизу входу до будинку вибухнув саморобний пристрій. Унаслідок детонації поранення та травми різного ступеня тяжкості отримали сам бізнесмен, його супутниця, а також їхній 13-річний син.

Після вибуху почалась масштабна операція з пошуку підозрюваної особи, яка заклала вибухівку – ця людина потрапила на записи камер спостереження. Вважалося, що ця особа встигла виїхати на територію Франції. Пізніше журналісти з'ясували, що підозрюваною є жінка, яка могла видавати себе за чоловіка. Нею виявилася 39-річна громадянка України Анастасія Березовська.

Вже 3 липня Інтерпол оголосив її у міжнародний розшук.

Втім, незабаром справа набула нового резонансного повороту. 7 липня стало відомо, що Березовську знайшли вбитою та закопаною поблизу селища Юрів у Київській області. Того ж дня спільно Нацполіція, СБУ, ГУР та Офіс Генерального прокурора затримали двох осіб. За версією слідства, затримані чоловіки не лише скоїли вбивство жінки, а й були безпосередньо причетні до теракту в Монако, оскільки неодноразово здійснювали перекази коштів на її криптовалютні та банківські рахунки.

Правоохоронці з'ясували, що розправу над Березовською 3 липня вчинили співробітник Головного управління розвідки Міноборони Владислав Реут та його спільник — колишній співробітник СБУ Віталій Жикович. Згодом, 9 липня, Печерський районний суд Києва обрав обом фігурантам запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. За інформацією джерел ЗМІ, наближених до розслідування, слідчі вважають Жиковича та Реута не просто спільниками, а безпосередніми кураторами загиблої та організаторами замаху на Єрмолаєва.

Згодом сам Єрмолаєв в інтерв'ю "Українській правді" заявив, що на нього скоїли замах, використовуючи дуже рідкісну вибухівку, якої "немає у звичайних військових, але є в ГУР".

"З того, що зрозуміло, – вибухівка була дуже рідкісна. Із загальних джерел відомо, що у звичайних військових такої вибухівки немає, а в ГУР вона є.

Водночас у цій історії фігурує офіцер ГУР Владислав Реут, який безпосередньо брав участь у вбивстві Березовської. Є також інформація, що Реут – фахівець із вибухових пристроїв і що саме він виготовив пристрій, використаний під час замаху. Тому сам собою напрошується висновок про можливий зв'язок між походженням цієї вибухівки та участю Реута", – сказав Єрмолаєв.

Статки

У рейтингу «Золота сотня» журналу «Кореспондент» у 2012 році Вадим Єрмолаєв посів 36 місце, його статок оцінювався в розмірі 265 млн доларів.

У 2013 році журнал «Фокус» оцінив стан Вадима Єрмолаєва в 245 млн доларів (70 місце рейтингу «200 найбагатших людей України»).

У 2014 році журнал «Фокус» поставив Вадима Єрмолаєва на 43 місце в рейтингу «100 найбагатших людей України 2013 року», оцінивши стан в 393 млн доларів.

У 2015 році журнал «Фокус» поставив Вадима Єрмолаєва на 50 місце в рейтингу «100 найбагатших людей України 2014 року».

У 2015 році журнал «Forbes Україна» поставив Вадима Єрмолаєва на 12 місце в рейтинг рантьє, оцінивши доходи з оренди нерухомості в 230–260 млн грн.

У 2016 році журнал «Фокус» поставив Вадима Єрмолаєва на 48 місце в рейтингу «100 найбагатших людей України 2015 року».

У 2020 році журнал «Фокус» поставив Вадима Єрмолаєва на 23 місце в рейтингу «100 найбагатших людей України 2020 року».

За рік до повномасштабного вторгнення український Forbes оцінював його статки у 221 мільйон доларів.