Війна технологій і бюрократії: чому час став головним дефіцитом України

29 ЛИПНЯ 2026 РОКУ. ВІЙНА ТЕХНОЛОГІЙ, РЕСУРСІВ І ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ

Станом на сьогодні ситуацію навколо України визначають три взаємопов’язані процеси: надзвичайно висока інтенсивність бойових дій, поступовий перехід від разових постачань західної зброї до спільного виробництва та боротьба за те, щоб політичні рішення наших партнерів якомога швидше перетворювалися на реальні ракети, дрони й системи протиповітряної оборони.

На фронті жодного зниження напруженості немає. Упродовж 28 липня Сили оборони вступили у 226 бойових зіткнень із противником. Найбільша активність ворога зберігалася на Покровському напрямку, однак значна кількість атак також була зафіксована на Костянтинівському, Слов’янському, Південно-Слобожанському та Гуляйпільському напрямках. За добу російські війська завдали 59 авіаційних ударів із застосуванням 190 керованих авіабомб, використали 6125 ударних дронів і здійснили понад дві тисячі обстрілів. Це вкотре підтверджує: росія намагається компенсувати обмежені оперативні результати кількістю вогневого впливу, безпілотників і постійним тиском на всій лінії фронту.

На цьому тлі головною політичною подією став візит Президента України Володимира Зеленського до Вашингтона та його зустріч із Президентом США Дональдом Трампом. Центральною темою було рішення щодо надання Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для систем "Patriot". Українська сторона також провела окремі переговори з керівництвом Lockheed Martin щодо якнайшвидшого переходу до спільного виробництва та обміну технологіями.

Це справді важливий крок. Але потрібно розуміти: політична згода на ліцензію — ще не готова ракета. Попереду узгодження технологічного трансферу, фінансування, виробничої кооперації, локалізації компонентів та термінів запуску серійного виробництва. Тому сьогодні ключове завдання — не дозволити, щоб правильне стратегічне рішення загрузло в бюрократії.

У Сенаті США Володимир Зеленський зустрівся з понад 60 представниками обох партій і був присутній під час процедурного голосування щодо санкційного законопроєкту проти росії та її партнерів. За продовження розгляду документа проголосували 86 сенаторів. Це сильний політичний сигнал двопартійної підтримки України, однак остаточне ухвалення закону та його практична реалізація ще попереду.

Водночас американський напрямок залишається суперечливим. За інформацією Reuters, Пентагон планує укласти контракти в межах раніше затверджених 400 млн доларів допомоги протягом 2026 фінансового року, однак остаточне постачання всієї передбаченої допомоги може розтягнутися до вересня 2029 року. Станом на кінець липня ці кошти ще не були повністю законтрактовані, що викликало невдоволення представників обох партій у Конгресі. Отже, маємо позитивні заяви щодо виробництва "Patriot", але паралельно — небезпечно повільну реалізацію вже ухвалених програм.

Європейський напрямок також потребує точного розуміння. ЄС уже ухвалив 21-й пакет санкцій проти росії, який передбачає обмеження щодо 218 фізичних та юридичних осіб, заборону доступу до європейських портів ще для 41 судна російського "тіньового флоту", а також санкції проти додаткових банків і фінансових установ.

Окремо з’явилася інформація про підготовку нового масштабного списку, до якого потенційно можуть включити понад 1600 компаній, пов’язаних із російським військово-промисловим комплексом. Але тут важливе уточнення: це поки що проєкт, а не вже запроваджені санкції. Для його ухвалення необхідна одностайна згода всіх держав ЄС. Тому подавати ці 1600 компаній як уже внесені до санкційного списку передчасно.

Ще один принципово важливий процес — перехід України та НАТО до системної технологічної кооперації. Розпочато прийом заявок на перший конкурс у межах програми "UNITE – Brave NATO". Загальний потенційний бюджет програми становить до 50 млн євро, а перший конкурс, орієнтований передусім на боротьбу з безпілотниками та посилення ППО, передбачає близько 10 млн євро контрактів. Українські й західні компанії мають спільно розробляти та випробовувати рішення, необхідні безпосередньо на полі бою.

Показовими є й результати Brave1 Market. Лише у червні українські військові замовили через цей механізм безпілотники, наземні роботизовані комплекси та засоби РЕБ/РЕР на понад 5 млрд грн. Середній термін постачання товарів, які є в наявності, скоротився із 10–14 до восьми днів. Це вже не експеримент, а поступове формування нової моделі забезпечення війська, коли бойові підрозділи отримують можливість швидше замовляти саме ті технології, які їм потрібні.

Підтвердженням технологічного потенціалу стала й операція підрозділу Lasar’s Group Національної гвардії: український дрон-перехоплювач уразив російський розвідувальний БпЛА на висоті 6400 метрів. Це один із найвищих зафіксованих результатів такого перехоплення і важливий доказ того, що дешевші українські рішення здатні поступово перебирати на себе частину завдань традиційної ППО.

Не менш важливим залишається фінансовий фронт. Європейський Союз передбачив для України кредитну підтримку обсягом до 90 млрд євро на 2026–2027 роки, яка охоплює як бюджетні потреби, так і оборонне виробництво. Перші 3,2 млрд євро вже були перераховані у червні. Але наступні виплати безпосередньо залежать від виконання погоджених реформ, посилення управління державними фінансами, мобілізації внутрішніх доходів і належного контролю за видатками. Тобто міжнародна допомога залишається значною, але автоматичною вона не буде.

Отже, загальна ситуація виглядає так: росія продовжує наступальний і ракетно-дроновий тиск, але Україна поступово формує якісно іншу модель війни — технологічну, мережеву та коопераційну. Ми вже не лише просимо готову зброю, а домагаємося права виробляти її самостійно, створюємо спільні програми з НАТО та інтегруємо бойовий досвід безпосередньо у виробництво.

Однак головним дефіцитом залишається час. Між політичним рішенням і реальною ракетою на бойовій позиції не повинні минати роки. Між виділеними коштами та поставленою зброєю не може бути трирічної паузи. Між українською розробкою і її масовим застосуванням на фронті не повинні стояти десятки погоджень.

Саме швидкість сьогодні визначає не лише ефективність оборони, а й ціну, яку Україна платить людськими життями.

Україні потрібні не декларації про майбутню підтримку, а серійне виробництво, гарантовані контракти, ракети-перехоплювачі, дрони, засоби РЕБ і жорсткі санкції, які реально позбавлятимуть росію ресурсів для продовження війни.