Між компромісом та Путіним: чому угорське питання стало лакмусовим папірцем для нашого майбутнього

Майбутній прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр ще до вступу на посаду поставив умову: розблокування переговорів України з ЄС — в обмін на розширення прав українських громадян угорського походження. Агенція Bloomberg підтверджує — ці умови нагадують те, з чим виступав Орбан. І деякі вже поспішили сказати: ось і новий Орбан, тільки молодший.

Я б не поспішав.

Так, позиція схожа. Але є речі, які принципово відрізняють ситуацію. Орбан блокував Україну тому, що це було частиною його глобальної гри — з Путіним, з Трампом, з усім тим, що він вибудовував роками. Для Мадяра ситуація з угорською меншиною в Закарпатті — це демонстрація здатності вирішувати питання, які не вирішував Орбан. Різниця принципова.

ФІДЕС вже характеризує конкурента у своїй пропаганді як людину, яка зраджує інтереси угорців за кордоном. Тобто будь-який крок, який виглядатиме як капітуляція перед Брюсселем або Києвом, одразу стане зброєю в руках опонентів. А Мадяру треба довести свою ефективність — показати, що конструктивний підхід дає більше результатів, ніж орбанівські скандали.

І тут найцікавіше. Те, що для Орбана було приводом — заблокувати все і знайти для цього вагомі аргументи — для Мадяра є причиною, тобто реальною метою. Він хоче вирішувати питання угорців у, а не використовувати їх.

Для України це означає: якщо дипломатія спрацює — проблема піде. Але якщо Зеленський спробує тиснути на Мадяра так само, як звик тиснути на партнерів по переговорах — нічого не вийде. Мадяр сам собі Зеленський.

Простіше кажучи — Зеленському доведеться дати Мадяру щось, що можна було б назвати компромісом. І тоді переговорний процес зрушить.

Але це ще не все. Є більша проблема, яку угорське питання лише ілюструє.

Для вступу до ЄС Україні потрібне порозуміння з сусідами. Без цього жодна євроінтеграція неможлива — навіть якщо ми успішно закриємо всі переговорні глави. І тут справа не тільки в Угорщині. Болгарія роками блокує перемовини Північної Македонії — через історію, через ідентичність. Якщо Україна не знайде формулу дипломатії, яка дозволяє вирішувати такі складні двосторонні питання, на нашу євроінтеграцію чекає та сама доля.

Тільки на відміну від Північної Македонії ми тоді опинимося не у "сірій зоні".

Ми опинимося у зоні впливу Путіна.