Коляда проти темряви: як у Кам’янському світло сердець перемогло гуркіт генераторів (ФОТО, ВІДЕО)

Колядники ГО "Мистецький кампус" разом із городянами, які просто відгукнулися на заклик у соцмережах, рушили ходою через центр. Вони співали біля "МаркетОпту", АТБ, на Майдані Героїв — всюди, де були люди. До ходи доєднався і кореспондент "Відомо".

Це не був просто виступ: професійні музиканти та містяни, які ніколи не стояли на сцені, стали одним великим хором. Виконували все: від знаних у кожному домі мотивів до рідкісних, старовинних колядок, які сьогодні повертаються в наше життя.

На заваді акції не став навіть міцний мороз: надвечір у місті помітно похолодало, проте учасників це не зупинило. Навпаки, спільний спів та енергія свята зігрівали краще за будь-які обігрівачі.

"У час війни такі зустрічі на вулицях — це спосіб залишатися живими, відчувати зв’язок одне з одним і з нашими традиціями", — кажуть організатори. І це відчувалося в кожному погляді. Перехожі зупинялися в темряві, підсвічували шлях ліхтариками телефонів, підспівували, знімали відео і активно донатили. Цього вечора кожен голос працював на перемогу: учасники акції збирали кошти для батальйону безпілотних систем 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

Особливо зворушливо було бачити серед колядників дітей. Це було частиною задуму команди "Мистецького кампусу": залучати малечу до активних дій уже зараз. Організатори переконані, що саме ці діти у майбутньому мають стати природними носіями споконвічних традицій українців, щоб наше слово і пісня ніколи не замовкли.

Роман Трофіменко, керівник ГО "Мистецький кампус" та викладач Кам’янського фахового музичного коледжу імені Мирослава Скорика, розповідає, що його ініціативна група колядує містом уже майже десять років. Цей "кістяк" спільноти складають викладачі та студенти коледжу — люди, для яких музика є професією, але коляда стала покликом душі. Проте цього року вони вирішили зробити акцію максимально відкритою для всіх небайдужих.

Таку ініціативу в Кам’янському завжди сприймають схвально. Роман згадує, що за ці роки бували випадки, коли до групи підходили люди і просили "зайти поколядувати" десь особисто. Та найбільше в серце западають моменти, коли про різдвяну пісню саме для своїх дітей просили наші військові. Така щира реакція і надихнула команду вийти на вулиці ще масштабніше.

Для "Мистецького кампусу" це вже не перший досвід прямого спілкування з городянами. Ще восени ця спільнота студентів та викладачів провела кілька вуличних концертів, збираючи кошти на реабілітацію важкопораненого воїна ЗСУ. Тоді ідея "вуличного мистецтва заради допомоги" отримала величезну підтримку у суспільстві. Люди спеціально приходили на виступи "Мистецького кампуса" просто неба, щоб відпосити, розслабитись і при можливості задонатити певну суму на лікування пораненого бійця. Нинішня різдвяна хода стала логічним продовженням цієї справи, доводячи: коли ми разом, навіть шум генераторів чи мороз стають лише фоном для чогось справжнього та непереможного.