У пам'ять про тих, хто вже не повернеться: у Дніпрі встановили Ялинку Незламності (ФОТО, ВІДЕО)

У Дніпрі на Алеї Пошани навпроти мерії з'явилася пухнаста штучна красуня майже два метри заввишки. А на ній – яскраві кульки із позивними тих, хто вже ніколи у родинному колі не відсвяткує жоден Новий рік. Кореспондентка "Відомо" поспілкувалася з натхненницями цієї щемливої ініціативи.

Ідея встановити Ялинку Незламності, або Ялинку Пам'яті, прийшла до Юлії, нареченій загиблого Героя Дмитра, ще в кінці листопада. Вона її озвучила Вікторії. Її чоловік Влад на позивний "Вýдсток" також загинув на фронті. Тож цю ініціативу у життя вони втілювали удвох.

Ялинки Пам'яті хотіли встановити у Дніпрі та у Кременчуці. Бо останнього разу, згадує Юлія, саме завдяки її коханому в них на Курському напрямку була святкова ялинка, й не одна.

"Минулого року, коли ми з Дімою були на кордоні з Курщиною, я йому пожартувала, що хочу ялинку на Новий рік. Який Новий рік без ялиночки? І вони з хлопцями поїхали і привезли ці деревця, щоб у кожній кімнаті у нас були ялинки. Щоб у нас було гарно, щоб у нас було так, як вдома, затишно. І я розумію, що іншого Нового року в нього ніколи не буде. Це був останній Новий рік із ним. У нього вже не буде ні свят, нічого. Мені дуже хотілося, щоб щось продовжило нашу маленьку традицію. Щоб у нього була ялиночка", – розповіла пані Юлія.

Оскільки Дмитро, її коханий, все робив для інших, то ця ялинка не могла бути індивідуальною. Її встановили на згадку про всіх воїнів, які стали янголами. Вікторія теж долучилася до цієї ініціативи.

"Місто почало готуватись до зимових свят заздалегідь, але такого поняття як "святкування" в родинах із втратами більше не існує. Звісно, що тим чи іншим чином звичні всім декорації для близьких людей полеглих воїнів можуть стати навпаки подразником. Тому спала думка адаптувати різдвяну ялинку до реалій сьогодення і нагадати, що фронт – це не тільки ті захисники, імена яких можна побачити на кульках нашої ялинки. Це тут і зараз, в Дніпрі, поруч із лінією оборони, яка з кожним днем, на жаль, стає ближчою до нашого міста. Мені одразу згадалась минулорічна ініціатива військової медикині "Тіффані", яка на Алеї Пошани ініціювала встановлення памʼятної ялинки на честь хлопців, яких вона знала особисто. Я тоді приходила якраз до банеру вшанувати свого чоловіка та його друга і побачила цю інсталяцію зовсім поруч з ними. Вже тоді було усвідомлення, що це насправді цінний прояв уваги та поваги для продовження в подальшому. Цього року я познайомилась з Юлією, і вона, не знаючи про цю минулорічну подію, запропонувала поставити Ялинку Памʼяті в нашій дніпровській спільноті "Вшануй". Звісно, що я не могла не погодитись і охоче її підтримала! Так почалась наша комунікація і підготовка до організації місця памʼяті", – пригадала з чого все розпочалося пані Вікторія.

А пухнасту красуню заввишки метр вісімдесят їм подарували небайдужі люди, коли дізналися, що ялинка призначена для загиблих Героїв.

"Я на ОЛХ шукала різні ялинки, ОЛХ або просто по ринкам. І одна сім'я, Дмитро і дружина його, безкоштовно нам надали цю ялинку, метр вісімдесят. Я їм сказала, що для військових, і це була єдина людина, яка сказала, що для загиблих військових це безкоштовно", – згадує пані Юлія.

Щоб ялинка міцно стояла, дніпрянка Юлія засипала її камінням з Дмитрового сектору з алеї. Прикрасили пухнасту красуню жовто-блакитними кульками, які підписали позивними загиблих хлопців.

"Перед встановленням ялинки, разом із Юлією ми узгодили, що придбаємо кульки у жовто-блакитних кольорах, і тоді ця Ялинка набуде не просто декоративного сенсу, а і національно-патріотичного. Першими були кульки наших з нею чоловіків. І якось так вийшло, що ми підготували кульки із написаними на них позивними вдома, а коли прийшли, то виявилось, що в Юлі кулька жовтого кольору, а я повісила синю. Ось такий тандем...

Насправді, Влад, мій чоловік, обожнював цей колір. Переважна більшість його офіційно-ділового стилю складалась із синіх сорочок, піджаків, костюмів чи то краваток...А тепер ця синя кулька із його позивним – "Вýдсток" – гармонійно поєднується із банером яскраво-синього кольору", – каже пані Вікторія.

А під ялинкою у коробці лежать без підпису кілька темно-синіх іграшок. На знак про безвісті зниклих, невідомих воїнів, яких шукають, але, на жаль, їхні імена невідомі. Тому кульки залишили пустими. Як пошану для тих, про кого немає інформації, але кого люблять та чекають.

"Ялинка стане традицією. Кожного року ми її будемо ставити на алеї. Кожного року ми будемо ці кульки вішати. Для мене це важливо, тому що у хлопців вже не буде свят, у хлопців не буде сім'ї. У них тепер своя сім'я, там десь на хмарках з іншими побратимами. Я вірю в те, що вони поруч, вони це бачать і вони раді, що таким чином ми про них нагадуємо й вшановуємо їхню пам'ять", – розповідає Юлія.

"Безперечно, ми налаштовані продовжувати життя цієї ініціативи. Ми закликали містян долучатись до вшанування їхніх близьких. Вже через кілька днів помітили, що кількість кульок, які ми залишили там із маркерами, збільшилась, і зʼявляються нові позивні. Єдине, за що в нас є певні побоювання, – це ризик понівечення памʼятного місця. Ми вклали в нього нашу душу, надаючи всім елементам певного символізму.

Отже сподіваємось на взаємне шанобливе ставлення від суспільства", – додала Вікторія.