Історія про фенікса, який відродився після поранення: у Дніпрі відбулася прем’єра документального фільму "Татові кольори"

У Дніпрі в Menorah Center відбулася прем’єра документального фільму "Татові кольори" режисерки Катерини Стрельченко, повідомляє "Відомо" з місця події.

Фільм розповідає історію добровольця та художника Миколи Філонова, який пережив важкі поранення, численні операції та тривале відновлення. Важливу роль у його поверненні до життя відіграла донька Влада.
Школярка вклала у татову руку пензлик, відкривши для нього новий шлях реабілітації через мистецтво.

Микола так захопився живописом, що почав створювати оригінальні картини.
Наразі він вже має велику галерею своїх робіт. А незадовго до прем'єри фільму "Татові кольори" відбулося відкриття його персональної виставки "МИКОЛА. ПЕРША ПЕРСОНАЛЬНА" у Музеї сучасної російсько-української війни. Її відкриття стало одним із фінальних етапів зйомок документальної стрічки.

Особливо емоційно потужними стали кадри фільму, де Микола розповідає про обставини своїх поранень. Вже тяжко поранений він отримав ще страшніші травми, які не залишали шансів на життя. Але він вижив. Герой фільму досі вважає це дивом. В одному з фрагментів стрічки Микола повертається до медзакладу, де його повернули до життя, та дякує лікарям і дарує свою картину.

Щемливим є й епізод, у якому головний герой приходить на могилу старшого брата Олександра, який загинув на фронті.

Окремого болю додає момент, коли брат приходить до нього уві сні і гукає до себе.

Такі щемливі історії змусили увесь зал плакати, але у стрічці є моменти, де можна й посміхнутися.

Після фінальних кадрів глядачі підвелися та довго аплодували команді фільму.

Катерина Стрельченко: "У такі моменти я видихаю і розумію, що все вдалося"

"Відомо" поспілкувався з режисеркою фільму Катериною Стрельченко та дізнався, як вона сама сприйняла реакцію залу.

"Відомо": Катерино, як ви оцінюєте прем'єру та реакцію глядачів?

Катерина Стрельченко: Глядачі чудово сприйняли стрічку. Мене дуже розчулило, коли всі присутні підвелися та аплодували стоячи. Це сталося ще навіть до фіналу фільму - люди вже його відчули. У такі моменти я завжди видихаю і розумію, що все вдалося. Я дуже люблю цю енергію обміну, коли після фільму люди діляться своїми емоціями та думками.

"Відомо": Чи плануєте показувати фільм для військових, зокрема у шпиталях?

Катерина Стрельченко: Думаю, будемо організовувати такі покази. Ми побачили, що стрічка дійсно надихає.
Я точно можу пообіцяти, що фільм не лежатиме на полиці.

Надалі глядачам радять стежити за сторінками фільму в Instagram та Facebook - там повідомлятимуть про наступні покази. У відкритий доступ стрічку одразу після прем’єри викладати не планують.

Микола Філонов: "Я емоційно пережив цей фільм, бо це моє життя"

Для головного героя стрічки прем’єра стала особливою - він знав усю історію, адже прожив її сам, але побачив її зовсім під іншим кутом. Микола Філонов розповів "Відомо" про перші враження.

"Відомо": Миколо, чи побачили ви щось нове для себе у фільмі?

Микола Філонов: Я пережив увесь цей фільм, знав сюжет, бо це моє життя. Але сьогодні побачив усе трохи по-новому - так, як це сприйняла і виразила Катерина. Мене це дуже вразило і мені надзвичайно приємно.
Сподіваюся, що цей фільм буде корисним для людей, які опинилися у схожій ситуації - для тих, хто опустив руки й не бачить подальшого шляху. Можливо, саме для них ця історія щось змінить і допоможе рухатися далі.

"Відомо": Як ви сприйняли реакцію людей у залі? Бачили, що багато хто плакав?

Микола Філонов: Якщо чесно, я б і сам поплакав, аби ніхто не бачив. Тож під час показу я більше думав про те, щоб самому не заплакати, і не дуже стежив за реакцією інших. Але було видно, що багато людей проживали все це разом із нами.

Влада Філонова: "Важкого під час зйомок не було, але в день прем'єри хвилювалася"

Також "Відомо" поспілкувався з юною героїнею стрічки Владою Філоновою - донькою Миколи, яка з дитячою безпосередністю розповіла про свою участь у зйомках та враження від фільму.

"Відомо": Владо, ти, напевно, дуже чекала на прем’єру?

Влада Філонова: Дуже чекала, але дізналася, що буде прем'єра тільки за три дні до показу. Спочатку не хвилювалася. А от сьогодні вже переживала - думала, як люди все це сприймуть. Але, я бачу, глядачам сподобався фільм.

"Відомо": Як тобі далася робота над стрічкою?

Влада Філонова: Нормально. Іноді навіть весело було, а загалом усе досить легко. Чогось такого дуже важкого для мене не було.

Влада розповіла, що ще маленькою мріяла знятися у фільмі та хотіла бути акторкою або співачкою. Чи пов’яже своє майбутнє з кіно, дівчинка поки не вирішила.

Людмила Філонова: "Я знову все переживала і плакала"

До Дніпра на прем’єру спеціально приїхала мама Миколи - пані Людмила. Жінка теж стала однією з героїнь фільму. Людмила Філонова зізналася "Відомо", що під час перегляду наново пережила важку історію сина.

"Відомо": Пані Людмило, як вам прем’єра та чи не складно було працювати перед камерами в процесі зйомок?

Людмила Філонова: Я знову все переживала. І плакала, і сміялася. Все було ніби по-новому. А під час зйомок складного не було. Ми не грали. Просто жили. Здається, навіть камер не бачили. Все було так, як у житті.

Після показу глядачі ще довго не розходилися - спілкувалися з режисеркою та героями, ставили запитання, ділилися власними враженнями.

"Татові кольори" - це історія про війну, про наших захисників, важкі випробування, підтримку рідних і про людей, які знаходять стимул повернутися з пекла до життя. І, судячи з реакції перших глядачів, ця історія справді знаходить шлях до серця.

Раніше ми повідомляли, що у Дніпрі знімають фільм про ветерана, якого повернула до життя донька.