Валерій Гарагуц: "Вирішив більше не чекати й почав здійснювати свої мрії"

Коли Валерій Гарагуц сідає за ткацький верстат, час для нього ніби сповільнюється. Із сотень ниток народжуються шарфи, шалі, ряднини та ребозо, які роз'їжджаються по всьому світу. Але найдорожчим для майстра залишається перший шматочок тканини, який багато років тому вишила його мама.

Останні місяці стали для дніпрянина непростим випробуванням. Після ракетної атаки його квартира в центрі Дніпра зазнала значних руйнувань. Та сьогодні Валерій Гарагуц знову повертається до звичного життя і творчості.

Вибух, руйнування – і довгі місяці очікування

У ніч на 16 квітня російська ракета влучила у дворі будинку, де живе майстер. Вибухова хвиля значно пошкодила його квартиру: уламками посікло двері та меблі, вилетіли всі вікна, а даху над помешканням фактично не стало.

Довгі місяці чоловік не міг повернутися додому. Після кожного дощу квартира потерпала від води, оселі загрожувало повне знищення.

Разом із майстром тимчасовий прихисток шукала і його улюблениця – кішка Мотя.

Нещодавно в їхньому житті сталося диво – дах у помешканні відновили коштом міста. Тепер Валерій Гарагуц може нарешті повернутися до своєї улюбленої справи – ткацтва.

Пан Валерій розповів "Відомо", як з медійника та підприємця перетворився на ткача та про особливості свого ремесла.

"Мій перший рушник вишила мама"

За попередніми професіями Валерій Гарагуц зовсім не ткач. Колись він працював у медійній сфері та займався бізнесом, але одного дня вирішив здійснити давню мрію – навчитися ткати. Так він розпочав нове життя.

Перший верстат чоловік змайстрував власноруч, підглянувши його конструкцію в інтернеті. А перша робота стала для нього особливою сімейною реліквією.

"Відомо": Пане Валерію, чи пам'ятаєте свій перший виріб?

Валерій Гарагуц: Так, дуже добре. Це був перший шматочок тканини, який я виткав на своєму першому верстаті у березні 2012 року. Я привіз його показати мамі й залишив у неї, бо тоді ще не усвідомлював, наскільки він буде для мене цінним. А мама його вишила. Вона ніби зробила цю річ особливою, щоб я почав її більше цінити. Мами вже сім років немає, але це полотно з вишивкою зберігається у мене. Я вважаю його своїм першим рушником.

"Я просто почав здійснювати свої мрії"

"Відомо": Як у вашому житті з'явилося ткацтво?

ВГ: У якийсь момент я зрозумів, що постійно відкладаю багато речей на потім. Тоді вирішив більше не чекати й почав здійснювати свої мрії. Однією з них було ткацтво.

"Відомо": Перший верстат ви дійсно зробили самостійно?

ВГ: Так. Потім постійно його вдосконалював. Згодом зрозумів, що простіше зробити новий. Зараз у мене два верстати різної конструкції.

"Відомо": Скільки вже років займаєтеся ткацтвом?

ВГ: Уже 14 років, з 2012-го.

"Кожен виріб має власне ім'я"

Роботи Валерія Гарагуца легко впізнати не лише за авторським стилем, а й за незвичайними назвами. "Сон-трава", "Морське скло", "Жар-птиця", "Сни про весну", "Бірюзовий оберіг", "Вогняна гора", "Легкість весняного вітру", "Синій діамант", "Червона калина", "Рубіновий ромб", "Сливова фантазія" – кожен виріб має свою історію.

"Відомо": Звідки беруться назви для ваших робіт?

ВГ: Під час роботи виникають спогади, асоціації, образи. Так і народжується ім'я виробу. Жодна назва не повторюється.

"Відомо": Скільки робіт ви створили за ці роки?

ВГ: Думаю, йдеться про сотні виробів. До тисячі ще не дійшов.

"Шарфи з Дніпра – у різних країнах світу"

Серед виробів майстра особливе місце займають ребозо – традиційні мексиканські полотна, які нині часто використовують для масажних практик, зокрема для вагітних. Кажуть, що вони мають цілющі властивості.

"Відомо": Ваші роботи носять за кордоном?

ВГ: Так. Вони є в Канаді, Ізраїлі, багатьох країнах Європи та Скандинавії.

"Відомо": Пам'ятаєте останнє таке замовлення?

ВГ: Нещодавно шарф поїхав до Польщі. Його придбала жінка, яка вже раніше купувала мої роботи. Дуже приємно, коли люди повертаються.

"Ткацтво як медитація"

"Відомо": Скільки часу займає створення одного виробу?

ВГ: Саме ткання – лише частина роботи. Потрібно підготувати основу, заправити сотні ниток. А коли все готово, шарф можна виткати за день-два.

"Відомо": Ви часто говорите, що ткацтво – це медитація. Як так?

ВГ: Я сідаю за верстат і відпочиваю. Відновлююся. Але до роботи не можна підходити з поганими думками, бо я вплітаю в полотно свої емоції. Коли у моєму житті були випробування після ворожої атаки, то я в цей період не ткав, бо було важко налаштувати себе на позитив. А після відновлення житла вже приступив до улюбленої справи.

"Після перемоги мрію знову навчати людей"

Колись майстер проводив майстер-класи й навіть мріяв створити гурток для дітей.

"Відомо": Чи є у вас учні?

ВГ: Зараз ні. Але після нашої перемоги хочу повернутися до цих планів. Хочу передавати свої знання і досвід, аби моя справа жила.

Сьогодні у його майстерні знову чути тихий стукіт верстата, а поруч нерідко вмощується кішка Мотя – постійна супутниця творчого процесу.

Після місяців невизначеності та стресу у житті Валерія Гарагуца знову з'явився спокій. А це означає, що у Дніпрі народжуватимуться нові виткані шедеври, у кожен із яких майстер, як і раніше, вплітатиме частинку власної душі і багато тепла.