Не просто вторгнення. Яку Україну Росія планувала створити після захоплення Києва

Через чотири з половиною роки після початку повномасштабної війни вже можна достатньо впевнено говорити: 24 лютого 2022 року росія розпочала не просто військову операцію із захоплення територій. Йшлося про спробу ліквідації української державності в її тодішньому вигляді та створення підконтрольного москві політичного режиму.

І це вже не припущення.

20 січня 2022 року Міністерство фінансів США офіційно повідомило, що російські спецслужби вербували чинних і колишніх українських посадовців, готуючи їх до захоплення органів державної влади та контролю над критичною інфраструктурою разом із російськими окупаційними силами. Метою прямо називалося створення "нового, контрольованого росією уряду". У цьому контексті американська сторона називала Тараса Козака, Олега Волошина, Віктора Медведчука, Володимира Олійника та Володимира Сівковича.

Через два дні уряд Великої Британії оприлюднив власні розвіддані: кремль розглядав колишнього народного депутата Євгенія Мураєва як можливого проросійського керівника України, а російська розвідка підтримувала контакти із Сергієм Арбузовим, Андрієм Клюєвим, Володимиром Сівковичем та Миколою Азаровим. Частина цих контактів, за британськими даними, безпосередньо стосувалася підготовки нападу.

Після вторгнення з'явилося значно більше інформації. Reuters, посилаючись на джерела, обізнані з кремлівським задумом, встановив, що москва планувала активувати "сплячу" агентуру всередині українського сектору безпеки, а Олега Царьова розглядала як одного з можливих керівників тимчасового маріонеткового уряду після захоплення Києва.

Ще показовішими стали дані The Washington Post. За інформацією українських і західних спецслужб, ФСБ фактично підготувала щонайменше два варіанти "уряду в очікуванні". Один концентрувався навколо Віктора Януковича, який перебував у Білорусі. Інший складався з колишніх діячів Партії регіонів та представників проросійського середовища, серед яких фігурував Царьов. Логіка була простою: захопити центральну владу в Києві, а потім через ефект доміно встановити контроль над регіонами.

І військова частина задуму повністю відповідала політичній.

За реконструкцією RUSI, російський Генштаб планував основну фазу вторгнення приблизно на десять днів. Швидке захоплення Києва мало створити умови для окупації країни та подальшої анексії вже до серпня 2022 року. Тобто кремль виходив не з концепції тривалої війни, а з розрахунку на стрімке знищення центру державного управління.

Ще до вторгнення українські посадовці очікували російської "стратегії обезголовлення": фізичної нейтралізації керівництва держави, диверсій проти органів влади, телекомунікацій та енергетики. RUSI також описував російську модель як використання агентурних мереж ФСБ для створення після окупації формально української системи репресій.

Напередодні війни США навіть попередили ООН, що мають достовірну інформацію про складені росією списки українців, яких після окупації планували вбити або відправити до таборів, а мирні протести передбачалося придушувати силою.

Подальші події показали, що це не була абстрактна розвідувальна оцінка. На окупованих територіях з'явилися "фільтрація", викрадення людей, незаконні ув'язнення, тортури, депортації та російські окупаційні адміністрації. Ці практики згодом були задокументовані міжнародними організаціями, зокрема ООН та ОБСЄ.

Тому аналогія з режимом Віші, на мою думку, має право на існування — звичайно, не як буквальна історична калька. Модель була подібною: зовнішня окупація плюс формально "національна" адміністрація, яка мала створювати видимість української влади й одночасно обслуговувати інтереси окупанта.

Головне, що зруйнувало цей сценарій, — росіяни катастрофічно помилилися в оцінці української держави, армії та суспільства. Київ не впав. Президент і уряд залишилися на місці. Система державного управління не розсипалася. "Уряди в очікуванні" так і залишилися в очікуванні.

Але сам задум кремля важливо пам'ятати й сьогодні.

Метою росії була і залишається не просто українська територія. Стратегічна мета значно ширша — позбавити Україну можливості самостійно визначати, ким їй бути, куди рухатися і хто повинен нею керувати.

У 2022 році цей план провалився.

Це не означає, що від нього відмовилися.