"Панна Кота": кав'ярня в Кам'янському, де печуть пироги, грають блюз і чекають з війни

При вході тут стоїть поличка з кормом та мисочками із чистою водою — для місцевих пухнастих чотирилапих. Усередині — полиці з книжками, кераміка, сухоцвіти й незліченна кількість в’язаних котиків. Це кав’ярня "Панна Кота". А створили її Антоніна та Стас Листопадові — дивовижна сімейна пара, у чиїй історії, як у дзеркалі, відбилося життя багатьох українців за останні роки.

Історія назви, львівське натхнення та мрія про пироги й гітару

Антоніна — професійна кондитерка, людина, яка щиро закохана у свою справу. Стас — музыкант. Свого часу він грав у легендарному кам'янському андеграундному рок-клубі "Торба", виступав у відомих міських закладах, виконував джаз і блюз.

До повномасштабної війни подружжя вже мало кулінарний досвід: починали ще з невеликого лоточка з фастфудом у Лівобережному парку, потім стали співвласниками кафе на правому березі, де влаштовували лампові музичні квартирники. Згодом перебралися на лівий берег, де спочатку відкрили заклад "Перша Пельменна", а пізніше заснували "Панна Кота".

Ідея створити саме "котячий" заклад народилася під час сімейної поїздки до Львова.

"Ми дуже полюбляємо котів. Якось їздили до Львова й були в котячому кафе. І наш син, коли ми вирішили відкрити кав’ярню, сказав: "давайте відкриємо котяче кафе!". Живі коти в закладі — це дуже складно, потрібні окремі кімнати для прибирання й велика відповідальність. Але котів хотілося. І наша назва має два сенси: "Панна Кота" — це й ніжний десерт (бо я кондитерка), і пані з котом", — посміхається Антоніна.

У подружжя завжди була спільна тепла мрія про ідеальний сімейний бізнес: Антоніна пече ароматичну випічку та пироги, а Стас сидить у залі і грає для гостей на гітарі. На жаль, ці плани довелося відкласти.

З 25 лютого — у теробороні

З перших днів повномасштабного вторгнення Стас став на захист країни. Вже 25 лютого 2022 року він був у лавах місцевої тероборони. І зараз він також залишається у війську, захищає Україну на сході.

Сьогодні Стас у короткій відпустці — поруч із дружиною, допомагає їй у кав’ярні, але вже незабаром знову вирушає на фронт. Коли музикант приїжджає додому, до закладу по змозі збираються друзі-музиканти, щоб просто разом пограти й вдихнути рідного мирного життя.

Раніше у кав'ярні "Панна Кота" регулярно влаштовували музичні вечори. На невеликій імпровізованій сцені виступали місцеві гурти. Ці виступи мають чітку благодійну мету: усе зібране під час концертів Антоніна передає волонтерам на потреби 108-ї бригади ТрО. Зараз із виступами у закладі — перерва. Проте власники кав’ярні планують повернутися до них уже восени.

"Підвішена" кава, книжки та котики, що купують колеса для фронту

Затишний заклад "Панна Кота" давним-давно переріс формат звичайної кав'ярні. Це справжній оазис взаємопідтримки та волонтерства.

У залі на стіні висить дошка "Підвішені напої та смаколики для військових". Для захисників кава й частування тут безкоштовні. Щоправда, як зізнається господарка, бійців доводиться буквально умовляти прийняти подарунок:

"Військові не дуже хочуть її брати, іноді доводиться силомиць умовляти! Вони кажуть: "ні, ми оплатимо", і самі підвішують каву для когось іншого, кому вона, можливо, потрібніша".

А ще кав’ярня заповнена унікальними котиками ручної роботи та українськими книжками, які мають свою особливу волонтерську історію.

"Спільнота дружин військових у нас дуже активна. Одна з дружин, коли хлопцям із підрозділу її чоловіка потрібна була машина, почала в’язати м’які іграшки. Усі кошти від їх продажу йшли повністю на рахунок для купівлі авто. Ми придбали кілька іграшок для кав’ярні, а потім відвідувачі почали питати: "а хто це в'яже? чи можна придбати?". Ми поставили для неї окрему стійку.

Інша дружина військового збирала кошти на ремонт машини й продавала котиків-підставок під телефони — ми їх теж викупили. Ще одна жінка виставила на продаж власну колекцію книжок українських авторів, аби закрити збір для підрозділу. Отак усе це до нас і потрапило", — розповідає Антоніна.

Окрасою інтер'єру є й тематичні картини. Одну з них закладу подарував військовий із Броварів, який проходив у Кам’янському реабілітацію після поранення. Він щодня приходив сюди по каву та смаколики для побратимів у лікарні, а перед від’їздом спеціально замовив у місцевої художниці й подарував кав'ярні особливу картину з котиком.

Своє коло: тиха гавань для переселенців

У кав'ярні "Панна Кота" принципово затишна, майже домашня атмосфера. Оскільки заклад розташований у спальному районі, сюди часто заходять місцеві родини, бабусі з онуками на млинці, пельмені чи заморожені вареники ручної ліпки (м’ясо й домашнє молоко для яких Антоніна особисто купує на ринку).

Колектив кав'ярні — це теж окрема родинна історія. Майже всі жінки, які тут працюють, — переселенки з Донеччини (Мирнограда, Покровська, Краматорська, Дружківки), які вимушені були покинути свої домівки через війну.

"Так вийшло само собою. Дівчата приходять шукати роботу, і я ніколи їм не відмовляю. Ми — сім’я військового, і нам із соціумом іноді буває непросто. А з дівчатами мені спокійно, ми дуже добре розуміємо одна одну з півслова.

Був випадок: у дівчини з Краматорська чоловік дістав важку міновибухову травму під час обстрілу. Вони виїхали сюди. І коли він дізнався, що мій чоловік на фронті, а в мене щось ламається або забивається, він просто приходив і безкоштовно все ремонтував. Я намагаюся дати йому гроші, а він відмовляється: "Стас зараз стоїть під Краматорськом, захищає мій дім, а я допоможу тут"", — ділиться Антоніна.

Попри всі труднощі воєнного часу, у "Панна Кота" вірять у якнайшвидшу перемогу. Вірять у те, що скоро Стас остаточно повернеться з фронту додому, залунає гітара, Антоніна дістане з печі свіжий духмяний пиріг, а біля ніг гостей муркотітимуть коти.