Зниклий вітраж, що став свідком тисяч весіль, знову покажуть дніпрянам (ФОТО)

У Дніпрі незабаром знову можна буде побачити знаковий вітраж, добре знайомий кільком поколінням містян, з'ясувала журналістка "Відомо".

Йдеться про монументальну композицію, яка десятиліттями прикрашала колишній Жовтневий РАЦС і була невід’ємною частиною весільних церемоній.
Саме біля цього вітража молодята з 1980-х років робили перші спільні світлини після реєстрації шлюбу. Для багатьох родин він став фоном найщасливішого дня і залишився на пожовклих фото в сімейних альбомах.

Вітраж має символічну назву "Молодість — Зрілість — Старість". На ньому зображено довге життя звичайної родини.

Коли сім років тому РАЦС переїхав в інше приміщення, вітраж на новому місці не встановили. З тих пір його ніхто не бачив. Він просто зник і про нього всі забули.

А нещодавно з’ясувалося, що композиція була збережена і наразі готується до нової публічної появи.

Дніпряни знову зможуть сфотографуватися біля знайомого з юності вітража. Особливу цінність це матиме для тих, хто принесе старі весільні фото й зможе відтворити той самий кадр через десятиліття.
Така можливість з'явиться напередодні Дня усіх закоханих.

Де знайшовся вітраж.

Виявляється, ця композиція роками зберігалася у технічному музеї "Машини Часу", а за кілька днів - стане центральним експонатом виставки "Вікно у молодість". Вітраж "Молодість — Зрілість — Старість" спеціально для цієї події відреставрували та змонтували.

Фахівці не лише оновили каркас, а й створили спеціальне підсвічування - максимально наближене до того, яке колись було у Жовтневому РАЦСі.

-Вітраж добре зберігся, він у гарному стані. Колись фото на його фоні було обов’язковою частиною весільної церемонії. Тож ми хочемо дати дніпрянам можливість знову пережити ці емоції й повернутися у свої найщасливіші спогади, — розповів засновник і директор музею "Машини Часу" Михайло Прудніков.

Весілля по-радянськи.

Окрім центрального експоната, на виставці представлять й інші предмети, пов’язані з весільними традиціями минулого століття: весільні сукні та костюми 1970–1980-х років, справжній ретро-кортеж із легендарною "Чайкою" тощо.

Фотогалерея спогадів.

Музейники закликають дніпрян приносити власні весільні світлини - їх тимчасово розмістять як частину експозиції. А особливо цікаво буде побачити знімки з тим самим вітражем. До речі, деякі дніпряни вже відгукнулися на пропозицію і надали свої фотографії. А наша журналістка мала змогу побачити кілька з них до відкриття виставки.

20 років потому.

Під час підготовки матеріалу обличчя молодят на одному з давніх фото здалися нам знайомими. Наша журналістка припустила, що це можуть бути відомі дніпряни - Ольга і Юрій Галецькі.

Зв'язавшись із Ольгою ми отримали підтвердження. Дніпрянка розповіла, що надала своє весільне фото музею "Машини Часу".
Ольга Галецька - відома фотографка Дніпра, Юрій Галецький - лідер дніпровського скаутського руху.
Родина виховує двох синів - 19 і 8 років.
Наречена з фото розповіла нам, що ця світлина була зроблена 20 років тому - 17 вересня 2005-го.

-Вітраж цей зараз сприймається як візитівка того РАЦСу. Бачиш десь на фото і одразу розумієш, де це. Він наче маркер часу. В день одруження якось не дуже звернула увагу на цей вітраж, бо там такий конвеєр був, велика черга до нього стояла. Не можу сказати, що у мене ностальгія за цим вітражем. Але зробити фото, можливо, прийдемо з чоловіком до музею, аби зафіксувати наші зміни на фоні незмінного вітражу, - поділилася з нами Ольга.

Майстер старої школи.

Ім’я творців вітража "Молодість — Зрілість — Старість" наразі залишається невідомим. Проте, пошуки тривають.
Однак, у процесі підготовки матеріалу нам вдалося поспілкуватися з колишнім співробітником дніпровського худкомбіната "Іскра" Володимиром Антошкіним. Через його руки пройшло чимало вітражів, встановлених у місті, зокрема - у Будинку органної та камерної музики. Майстрові нині 81 рік.

Вітражист не зміг пригадати, хто саме створював вітраж для Жовтневого РАЦСу, проте поділився деталями самої роботи. За його словами, монтаж був складним і вимагав великої точності: інколи кольорове скло тріскалося просто під час встановлення, і все доводилося переробляти. Володимир Іванович припускає, що на створення вітража "Молодість — Зрілість — Старість" у його колег могло піти близько місяця. Майстер зазначив, що подібні конструкції виготовлялися значно міцнішими за звичайне скло. За світлинами він визначив, що вітраж має алюмінієвий каркас, хоча в ті часи використовували й свинцеві, кожен із варіантів давав різний візуальний ефект. Майстер зізнається, що сьогодні його ремесло майже зникло.

Отже, якщо ви впізнали цей вітраж на своїх весільних світлинах у РАЦСі, то ви власник унікального історичного фото. Бо віднині цей шедевр дніпровської вітражної школи можна побачити лише у музеї.