У Петриківці відбулася акція нагадування про безвісти зниклих та полонених Захисників України (ФОТО)

У суботу, 15 листопада, у серці Дніпропетровщини, у селищі Петриківка – світовій колисці легендарного Петриківського розпису, де кожен мазок пензля з XVII століття оспівує життя та красу, – відбулася потужна і водночас щемлива мирна акція "Нагадування про безвісті зниклих та полонених Захисників України", яка "розірвала" звичний пейзаж. Ця акція не була гучною чи пафосною. Вона була щирою, адже її організували ті, кого війна вдарила найболючіше. На центральній площі Петриківки, де зазвичай квітне народне мистецтво, учасники акції тримали в руках не пензлі з яскравими фарбами, а плакати з портретами зниклих безвісті Героїв, кожний з яких свідчив про глибокий та пронизливий біль.

Голос родин: "Незламні Петриківка"

У цьому унікальному селищі, чиє мистецтво є нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО, діє офіційно зареєстрована Громадська Організація "Незламна Петриківка", яка об'єднує близьких загиблих, полонених та зниклих безвісти Захисників України. Хоча неформально спільнота розпочала свою діяльність ще з березня поточного року, кілька місяців тому вона отримала офіційний статус, що підкреслює серйозність та довготривалість їхньої місії.

Однією з головних натхненниць та організаторок цих акцій є пані Мирослава. Її історія, як і тисячі інших по всій країні, – це щоденне очікування і нестерпна невідомість, адже її син також вважається зниклим безвісти. Саме з дня народження її сина, 15 липня, ці акції стали щомісячною традицією для тих, хто згоден миритись з тим фактом, що ця війна поглинула їхніх близьких без сліду.

Щомісяця, 15-го числа, члени організації, ветерани російсько-української війни та просто небайдужі мешканці виходять нагадати світові: наша боротьба триває не лише на передовій. Щотижня, кожної неділі, у селищі також проводиться Хвилина мовчання — ще одне нагадування про надвисоку ціну нашої свободи.

200 небайдужих сердець на головній дорозі

На акцію 15 листопада зібралося понад 200 людей: від дітей шкільного віку до сивочолих пенсіонерів. Прийшли не тільки родичи зниклих безвісті захисників, але й їх друзі, сусіди, односельці, а також представники з інших розташованих неподалік сіл.

Місцем збору став центр селища, де учасники розмістилися понад дорогою, біля головної транспортної розв’язки. Навколо стели, розписаної фірмовим петриківським орнаментом з патріотичними гаслами "Слава Україні" та "Україна понад усе", були встановлені чорно-білі прапори – "Прапори надії". Це символ боротьби за повернення військовополонених та вшанування зниклих безвісти: чорний символізує біль, втрати та страждання, а білий – надію, віру та незламне очікування повернення.

Учасники акції тримали в руках плакати та прапори з портретами своїх рідних, гаслами, які вимагали від влади та світу зробити все можливе, аби їхні батьки, брати, чоловіки повернулися додому. Вони закликали водіїв автівок, що проїздили центральною дорогою, підтримати їх сигналами, і кожен такий гудок ставав нотою солідарності з їх болем і їх благородною метою.

Пронизливий біль і Заклик до світу

Офіційно зниклими безвісті вважаються 78 мешканців Петриківського району. З цього моторошного числа є лише одне підтвердження того, що Захисник перебуває у полоні. Доля решти на жаль залишається невідомою.

Під час виступів рідних і ветеранів їм було важко опанувати емоції. Вони промовляли крізь сльози, інколи не в змозі завершити речення. Ці паузи були наповнені якоюсь особливою енергетикою. Та навіть у повній тиші, пронизливий біль у очах учасників акції був красномовнішим за будь-які слова.

Саме тому акція завершилася не лише емоційним, але й важливим політичним кроком. Від імені учасників було зачитано офіційне звернення двома мовами (українською та англійською) до світової спільноти. Це був заклик до людської гідності та міжнародної солідарності: зробити все можливе, щоб українські Захисники повернулися до своїх рідних домівок.

Петриківка, де мистецтво завжди оспівувало життя, сьогодні перетворила свій біль на колективну силу. Ця акція є прикладом справжньої незламності і демонструє здатність людей боротися, чекати і вимагати справедливості, доки останній Захисник не повернеться додому. Громада не збирається зупинятися на цьому шляху. Вже у грудні у центрі селища планується чергова акція – відкриття стенду, присвяченого зниклим безвісті Захисникам.