Хто реально стоїть за кол-центрами Дніпра і чому вони роками працювали безперешкодно

Йдеться не про дрібні групи айтішників на орендованій квартирі, а про цілі офісні мережі на сотні й тисячі операторів, із професійною ІТ-інфраструктурою, охороною, кадровими відділами та фінансовою логістикою. Такий масштаб потребує не лише грошей, а й системного прикриття, пише "Відомо".

У різні періоди журналістські розслідування та матеріали кримінальних проваджень вказували на можливу причетність до організації або обслуговування таких структур осіб із кримінального середовища, колишніх правоохоронців, технічних фахівців та бізнесменів, які формально не пов’язані з шахрайством, але забезпечують його "тил": сервери, IP-телефонію, підставні компанії для легалізації коштів. Без цієї екосистеми багаторічна робота центрів була б неможливою.

Окрему увагу експерти звертають на політичний аспект. У місті, де великі офіси роками орендували цілі поверхи в бізнес-центрах, а кількість співробітників вимірювалася тисячами, повна відсутність системної реакції контролюючих органів виглядає щонайменше дивною. У професійному середовищі відкрито говорять про "кришування". Не обов’язково пряме, але у формі мовчазної лояльності або вибіркової сліпоти. Інакше складно пояснити, як масштабні шахрайські мережі могли функціонувати роками, активно набирати персонал і навіть рекламувати вакансії.

Міжнародний вимір лише підсилює підозри. Частина організаторів, за даними розслідувань, перебуває за кордоном і керує процесами дистанційно, що ускладнює слідство. Історія з викраденням одного з фігурантів на Балі та вимогою багатомільйонного викупу, яка активно обговорювалася в медіа, лише додала резонансу. Хоча офіційного підтвердження зв’язку цієї події з конкретними українськими провадженнями немає, сама географія показує: мова йде не про локальне шахрайство, а про транснаціональний бізнес із величезними оборотами.

Експерти з економічної безпеки вказують, що активізація викриттів останніми місяцями може бути наслідком не лише посилення роботи правоохоронців, а й внутрішньої боротьби за контроль над фінансовими потоками. У подібних схемах "зачистки" часто починаються тоді, коли змінюється баланс впливу або політична кон’юнктура. Іншими словами, питання може бути не лише в боротьбі зі злочином, а й у перерозподілі ринку.

Головне ж питання залишається відкритим: якщо сьогодні десятки офісів раптово викриваються, то хто і чому дозволяв їм працювати вчора? І чи не свідчить хвиля гучних затримань про те, що система дала тріщину або змінила власників?