Мер міста Самар Рєзнік: "Не можна поставити життя на паузу. Прагнемо втримати молодь"

Попри регулярні атаки ворога і економічні проблеми, Самар активно розвиває інфраструктуру, працює над створенням комфортних умов для мешканців.

Про ключові проблеми та перспективи розвитку міста ми поспілкувалися з міським головою Сергієм Рєзніком. Розпочати ми вирішили з теми перейменування міста.

- У міста з'явився новий герб, гімн і прапор. Яке значення нові символи мають для громади?

- Оскільки Верховною Радою був ухвалений закон про декомунізацію та деколонізацію топонімів, символів, які пов'язували Україну з минулим, з російською імперією, з радянськими часами, наше місто теж попало під те, що треба було змінити назву.

Наше місто мало назву Новомосковськ з 1794 року, але, мабуть, прийшов час, і сучасні вимоги вказали про те, що треба замінити назву. Ми оголосили конкурс по місту і запропонували більше десяти чи навіть півтора десятки варіантів, які спиралися і на історію, і на сьогодення міста.

Зробили опитування, і вони показали фаворитів. У нас серед цих фаворитів назви Самар не було. На розгляд міської ради винесли теж проєкт рішення щодо пропозиції по назві.

Депутати ухвалили рішення, яке я підтримав, про звернення щодо перейменування до Верховної Ради, в компетенції якої ухвалити відповідний закон.

Ми подали пропозицію - Новосамар. Тому що це теж одна з історичних назв нашого міста. І воно поєднувало б у собі звичну для багатьох - Новік, і елемент Самар, назва міста була б унікальною, і ми б точно відрізнялися, наприклад, від міста Самара - така назва обласного центру є у нашого скаженого сусіда.

Однак Верховна Рада так вирішила, насправді народний депутат, який обирався від нашого міста, самоусунувся від цього питання, і ми отримали ту назву, за яку проголосував парламент - Самар.

Сьогодні ми приймаємо цю назву, але вона іноді викликає плутанину, наприклад: "Куди ти їдеш? У Самар, Самару? Хто ми? Самарці?"

Деякі навіть офіційні органи влади припускаються помилки і пишуть, що ми не Самарівська громада, а Самарська громада. З Новосамаром було б простіше і зручніше людям. Але оскільки рішення ухвалене, саме під нього ми змінювали символи міста.

Прийняли новий гімн міста, новий герб вже з тими вимогами, які оновилися після 2000 року. У нас, умовно кажучи, минулий герб був на руському щиті - така форма. Зараз ми зробили вже сучасний європейський герб, на якому зображення в тому вимірі, в одномірному, згідно вимог геральдичної комісії і геральдичного товариства. Це зображення нашого Свято-Троїцького собору, який є центром, і головним елементом на нашому гербі.

На прапорі зображений лев, який був зображений на печатці, яка дійшла до наших часів. Бо ми були центром Самарської паланки. І на гербі тієї паланки лев і зірка - теж як козацький, український символ. Він вийшов у нас сучасний, красивий, тому ми маємо сьогодні новий герб і новий прапор.

- Як ви їх обирали? Як відбувався конкурс?

- Була створена конкурсна комісія, очолив її депутат міської ради, голова комісії з гуманітарний і соціальних питань, туди увійшли історики професійні, наші працівники молодіжного центру, керівники культури, представники різних громадських організацій і об'єднань. Дуже довго працювали, багато було засідань. Я теж був членом цієї комісії, не головою комісії, а членом комісії.

І відбувався відбір. Спочатку надійшло пару десятків пропозицій, обрали фаворитів, пролонгували прийняття пропозицій, тому що хотіли більш досконалого.

І це дало можливість вже обрати варіант переможця гербу і прапору.

- Яке значення, на вашу думку, мають нові символи?

- Як кажуть в народі, як назвеш човен, так він буде плисти. Тому я вважаю, що герб нашого міста - це важливий елемент нашої свідомості і він має відображати нашу історію і має так виглядати, щоб навіть якщо не було жодних написів назви міста, було зрозуміло, що це за місто.

Те ж саме стосується і прапора. Він має надихати. Я вважаю, що ми обрали саме той прапор, який чудово і органічно виглядає, він сучасний із європейськими елементами. І прапором, і гербом наші містяни зможуть пишатись.

- Загалом в деяких містах перейменування не завжди позитивно сприймається місцевими мешканцями. Наприклад, Павлоград досі бореться за те, щоб його не перейменували. А як сприйняли у Самарі люди? І як ви особисто сприйняли?

- Неоднозначно сприйняли Багато хто вважає, що це не той період, коли треба робити ці перейменування, що це несе за собою зайві витрати. Витрати якісь є, безумовно, але не у громадян, а у міста. Ми маємо замінити наші офіційні символи і в'їзні стели. Назва тягне за собою видатки, витрати.

Частина мешканців міста просто не сприймає поки нову назву що, але вже ми будемо жити з тією назвою, яка є, колишньої не буде. Вона дійсно різала вуха, багато наших партнерів, з якими ми будували відносини, вони не готові були нормально сприйняти назву Новомосковськ, так як він пов'язаний так чи інакше з Московією, а назва Самар дуже непогано лягає у вуха наших іноземних партнерів.

Ми з моменту перейменування підписали меморандум про співпрацю з польським Семполенським повітом. Там нормально було прийнято це, а коли ми називалися Новомосковськом, ми не мали польських партнерів. У нас є німецькі партнери, ми почали роботу по підписанні меморандуму з мексиканським містом, нова назва там лягає у вуха нормально.

Щодо мешканців всередині міста, думаю, що не всі прям так із захопленням сприймають цю назву, але вона вже є і ми маємо з нею йти далі по життю.

- За роки незалежності Самар з провінційного робітничого містечка поступово стало сучасним містом. Але зараз війна. Чи вдається місту не тільки виживати, а й розвиватися в таких умовах? Якщо так, то за рахунок чого?

- Я бачу і пишаюся тим, що нам вдалося за ці роки. Буквально рік моєї каденції довелось попрацювати до повномасштабного вторгнення, але з початком російської агресії ми перебудувалися. При тому, що ми поєднуємо органічно допомогу військовим. Місто надало допомогу понад 180 мільйонів гривень, ми передали кошти для різних військових частин.

Ми чітко для себе розуміємо, що ми не можемо просто цей час поставити на паузу і нічого не робити, адже місто потребувало інфраструктурних змін. Ми працюємо - я, виконком, міська влада, депутатський корпус, з більшою частиною знаходимо порозуміння в напрямку розвитку міста.

Ми намагаємось, щоб місто жило повністю, і сьогодні це вдається. Ми забезпечуємо центральним теплопостачанням, не дивлячись на виклики. Наприклад, сьогодні різниця в тарифах, як держава задекларувала, що нам вона має передати ці гроші, вже сягає більше 130 мільйонів гривень заборгованості. У населення більше 45 мільйонів заборгованості за центральне опалення.

Ми прикладаємо титанічні зусилля для того, щоб тримати центральне опалення в наших будинках.

У нас залишилось лише близько 8,5 тисяч абонентів на центральне опалення, але їм треба надавати тепло. І ми готуємо сьогодні, чесно кажучи, з весни почали готуватися до початку нового опалювального сезону, і ми його розпочнемо.

Тут теж таке питання, що "Нафтогаз" потребує 100% передоплати попри те, що це державна компанія, а держава, як я вже сказав, заборгувала перед містом. Інші міста з центральним опаленням теж мають цю різницю в тарифах, але ми розуміємо, що сьогодні держава нам не може її сплатити. Ми беремо на себе цей тягар для того, щоб просувати далі центральне опалення.

У нас місто прибирається, повністю доглянуте, функціонують всі наші структурні підрозділи, функціонує освіта, охорона здоров'я, ми дуже просунулися за 4 роки в плані розвитку матеріально-технічної бази для нашої медицини. Якщо, наприклад, рентген-апарат ще в 2021 році був 1971 року випуску, старший за мене, то сьогодні у нас сучасні флюорографи: Siemens, Toshiba, Fuji, різні системи Philips і так далі.

Тобто у нас вже 5 сучасних флюорографів, є комп'ютерний томограф, завдяки нашій співпраці з обласною владою. Ми в програмі: 80% обласний бюджет сплатив, 20% співфінансування нашого бюджету, і ми отримали цей сучасний апарат.

Те ж саме, як мамограф - він надсучасний, потужний, фактично космічний корабель. Він вже врятував життя, адже більше семи десятків жінок своєчасно побачили проблеми у себе. Сподіваюсь, що вони звернули увагу на ті проблемні питання, які виявили під час огляду через мамограф, і зараз у них все добре.

УЗД-апарати, офтальмологічне обладнання, ми зробили операційні у підвалах, також осучаснили нашу операційну основну, зробили автономну лікарню, яка має своє живлення і своє водопостачання. Якщо виникне якась надзвичайна ситуація - лікарня спроможна жити.

Дуже багато ресурсів вкладається, і це важко для нас, чесно кажучи, тому що у нас бюджет невеликий, для створення укриттів. І ми до цього моменту робили це власними силами.

Наразі держава нам дала субвенцію для будівництва двох протирадіаційних укриттів, і ми дуже вдячні за можливість з допомогою обласної військової адміністрації їх зробити. Лише два, але це важливий крок, вони будуть обладнані у наших ліцеях, де ними зможуть користуватися і мешканці міста.

- А як почуває себе комунальна сфера міста під час війни?

- Ми змогли вибудувати відносини з іноземними партнерами, які допомогли нам комунальною технікою, різним приладдям.

До речі, медицині теж допомагали через наших іноземних друзів, через благодійні міжнародні організації, через міста-партнери. Це партнерство ми будували, починаючи з 2021 року, і зараз в нас є міста-партнери, і дуже добре, що в нас є друзі.

Тому і комунальна галузь теж живе, працює. Місто прибирається механізовано, не дивлячись на те, що в нас були дуже трагічні події. Чотири дрони знищили велику частину нашої комунальної техніки. Частково ми її відновили, частково отримали від наших партнерів. І зараз, звісно, не вистачає техніки комунальної, але ми намагаємось впоратись.

Галузь соціального захисту. Ми не випускаємо із виду тих людей, які сьогодні потребують особливої уваги - це малозабезпечені, наші переселенці, сім'ї загиблих героїв, рідні сьогоднішніх учасників бойових дій, ветеранів. Тому соціальна галузь сьогодні теж у нас повністю осучаснюється.

Ми її посилюємо через співпрацю з міжнародними організаціями, наприклад, з ЮНІСЕФ.

Ми відкрили ветеранський простір, приміщення, де будуе забезпечуватись фундамент для роботи з ветеранами, членами сімей загиблих, членами сімей зниклих безвісти і полонених, з нашими діючими військовими.

Там буде створюватись спільнота за принципом "свій – своєму". Ця спільнота буде зрозуміла для ветеранів і для учасників бойових дій, і для діючих військовослужбовців. Ми намагаємось приділяти увагу розвитку і молоді, і спорту, тому що життя на паузу ніхто не поставить.

Навіть у складні часи намагаємося створювати сучасні локації - привабливі, цікаві, тому що ми не хочемо, щоб мешканці виїжджали з міста. В багатьох містах є суттєвий відтік мешканців, навіть досить в благополучних районах. Не через небезпеку, а через те, що люди намагаються їхати туди, де більш сучасна інфраструктура, більш можливостей для молоді.

І тому ми молодь хочемо втримати. Ми робимо і для них різні локації, і спортивні майданчики ставимо своїми силами - через меценатів, через благодійників, але робимо.

- Ми знаємо, що Самар регулярно під обстрілами. Скажіть, чи вистачає людей, коштів і ресурсів, щоб ліквідувати наслідки прильотів? Чи ви потребуєте додаткової допомоги?

Ми б дуже хотіли, щоб взагалі такого не відбувалося. Але на жаль, і "шахедні" атаки, і ракетні атаки були. Ми відпрацювали механізм співпраці з ДСНС, з поліцією, з усіма службами, з відповідними нашими структурними підрозділами, і комунальними службами, і благодійними організаціям, фондами, тому ми не залишаємось на одинці в такі трагічні моменти.

К нам приїжджають і "Червоний хрест", і "People in need", і інші благодійні організації, фонди, які допомагають ургентно і швидко, дуже екстрено допомагають.

У нас були обстріли, і так відбувалося, що і під Новий рік, буквально за два дні до свята, але люди мали все одно зустріти Новий рік, тому ми їм облаштовували тимчасово і вікна, і дахи ремонтували. Тобто це співпраця комунальних служб і відповідних організацій, які залучаються і не залишають нас наодинці з проблемами.

- До речі про людей. У багатьох містах і громадах люди виїхали за кордон чи переїхали у більш безпечні регіони. Яка ситуація з населенням у місті? Чи є брак кадрів на підприємствах чи у комунальній сфері? Як ви вирішуєте цю проблему?

- Брак кадрів є, мабуть це відчутно і в інших містах. До нас приїхали внутрішні переміщені особи, частково вони й вийшли на роботу в різних сферах, починаючи з освіти і закінчуючи комунальним господарством, у структурах виконкому працюють.

Ті, хто приїхав до нашого міста, ми сподіваємося, що це буде новий дім для них, і так само ставимося - це вже наші мешканці, земляки, це наші люди, які у нас будуть жити. Брак кадрів є, але намагаємось залучати різними способами, навіть з інших територіальних громад, щоб до нас приїжджали.

- Чи відомо, який відсоток людей виїхали?

- Точний відсоток порахувати складно. Ми по навантаженню на інфраструктуру міста бачимо, що людей додалось. Навантаження навіть більше, ніж було до війни. Наразі тільки зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб близько 10 тисяч.

- Їм взагалі легко влаштуватись на роботу в місті? Немає ніяких обмежень?

- Я думаю, що їм обмеження якісь такі прямо не висувають, але точно їм нелегко, тому що люди втратили нажите, втратили домівки, їх просто взяли і вигнали з дому. Вони приїхали не від гарного життя.

Наші структури виконкому, наші структурні підрозділи, ми їх залюбки приймаємо. Стосовно приватного сектору, я знаю такі випадки, що вони навіть відкривають сьогодні свої справи у нас в місті, реєструються як підприємці.

Місто, наприклад, втратило надходження від якихось напрямків бізнесу, який релокований став і закрив тут діяльність, але ми поповнюємо це завдяки саме розвитку малого бізнесу, якого стало більше на території міста. І завдяки цьому ми можемо підтримувати і соціальну сферу.

І серед малого бізнесу дуже багато внутрішньо переміщених осіб.

- Головне питання для людей за будь-яких часів – це комунальні послуги. Яка ситуація зараз в місті з водою і чи планується підвищення тарифів?

- У нас безперебійне водопостачання, підвищення тарифів не планується.

- І тепер ще раз повернемось до опалювального сезону. Як триває підготовка?

- Готуються мережі. Це важко, тому що зношеність мереж дуже велика, і це ускладнюється великою заборгованістю і держави щодо різниці в тарифах, і населення, яке не сплачує, на жаль, за надані послуги. Претензійна і позовна робота ведеться, але заборгованість велика, і це ускладнює роботу нашого комунального підприємства "СамарТеплоенегро”.

Враховуючи те, що Самар – це великий логістичний центр, яка ситуація зараз з дорогами в місті? Чи ремонтуються, робиться капітальний ремонт, чи просто латають ями?

- По-різному буває, дороги – це біда нашого міста. Приблизно 200 кілометрів внутрішньоміських доріг потребують термінового ремонту, також декілька віадуків потребують термінового ремонту, і це велике фінансове навантаження. Наприклад, якщо уявити, що не було б війни, ми ті ресурси, які витратили на укриття і на допомогу військовим, ми б витратили на дороги.

Дороги - це перше, з чим звертаються громадяни. Ми не можемо сьогодні дозволити собі багато ремонтів. Ми намагаємось робити і ямковий ремонт, хоч це не вихід, це від безгрошів'я, що називається, але у нас дійсно великий обсяг доріг, які потребують ремонту.

Ми опанували практику - грунтові дороги перетворюємо в асфальто-бетонні. Це єдиний спосіб якісно відремонтувати таку дорогу. Недостатньо фінансів і ресурсів для того, щоб ми робили дороги. Але такі часи у нас сьогодні.

- Бюджет Самара, який він? Чи вистачає його на покриття всіх проблем міста?

- Ми дотаційне місто. Ми отримуємо невелику дотацію, тому, відповідно, нам не вистачає грошей. Нормальний бюджет для нас був би в два рази більший, тоді нам би вистачало.

У нас власних надходжень трохи більше 500 мільйонів. Але є трансферти, є субвенції, є дотації.

- Чи є порозуміння між міським головою і депутатським корпусом міськради?

- У нас є стала більшість у міськраді, де депутати розділяють наші погляди на розвиток міста, підтримують рішення і ми працюємо з депутатами в унісон. Є, звісно, депутати, які не співпрацюють, і в них є своє бачення. Є депутати, які з початку війни жодного разу не відвідували сесії міськради, але більшість депутатів повністю виконують свої обов'язки.

У нас регулярно проходять сесії міської ради і рішення, які спрямовані на підтримку життєдіяльності міста, на допомогу Збройним силам України, на соціальну сферу, повністю підтримуються депутатським корпусом.

- Як будуються стосунки з РВА і ОВА? Чи відчуваєте ви допомогу області?

- Ми відчуваємо суттєву допомогу, багато проєктів з обласною адміністрацією реалізовані спільно.

Ми працювали по програмі з ними 80 на 20, де 80% давала область, 20% співфінансувало місто. Завдяки цьому ми модернізували нашу медицину.

Ми відчуваємо цю допомогу і підтримку для створення умов по навчанню. В сфері освіти, в тому числі щодо укриттів. Тому ми повністю з обласною адміністрацією співпрацюємо, і консультативну, і фінансову підтримку, і розуміння ми отримуємо.

- Які сьогодні головні проблеми міста? Як ви їх вирішуєте або як плануєте вирішувати?

- Я усвідомлюю, що я представляю орган місцевого самоврядування, ми не дублюємо функції військових, тому що має бути працююча вертикаль. Моє завдання – тримати місто в порядку, щоб воно функціонувало в повному обсязі.

Завдання і виклики сучасні – це розпочати і провести опалювальний сезон, тому що це багатьох людей стосується, це питання комунальні по вивозу твердих побутових відходів та їхньої утилізації, санітарний стан міста, який ми маємо підтримувати, адже навантаження збільшилось.

Ремонтуємо і будемо ремонтувати дороги, тому що це не забаганки якісь, це шляхи сполучення, в тому числі в напрямку лінії бойового зіткнення, щоб логістика працювала.

Також для нас важливим напрямком є допомога і співпраця з військовими, повний запуск освіти - не тільки шкільної, а й дошкільної.

Завдання таке, щоб найближчими місяцями ми на повну запустили наші дитячі садочки. Для цього нам треба закінчити укриття, а це дуже великі гроші для нас.

- Повернемося до військових. Скажіть, як саме у Самарі допомагають військовим? Чи взаємодієте ви з окремими військовими підрозділами? Чим допомагаєте?

- Ми взаємодіємо з різними військовими підрозділами, різних напрямків. Ми допомагаємо через субвенції, через побутові питання, допомоги вирішення, в тому числі з залученням комунальних служб.

- Чи є у місті програми допомоги родинам загиблих? Чи є соціальна підтримка для тих, чиї близькі зараз на фронті?

- У нас є програма, яка діяла ще до війни, ми її оновили. Війна почалася з 2014 року, у нас до моменту повномасштабного вторгнення вже були родини, які втратили своїх рідних.

Допомога надається така: вдова отримує, якщо це її чоловік загинув, і один з батьків отримує. Неповнолітня дитина отримує до досягнення повноліття.

Видаємо разові кошти двічі на рік дітям - це 15 тисяч на родину, і на день захисту дітей виплачується двома частинами. Надаємо допомогу фінансову для встановлення пам'ятників.

У нас зроблений сквер Героїв. Ми його відкрили в грудні 2021 року, і вважали, що ми таким чином підведемо все ж таки рису, що ніхто більше не загине, щоб закінчилась війна.

Але з 24 лютого 2022 року, почалася повномасштабна війна і у нас, на жаль, збільшилася кількість загиблих. Ті суми, які ми виплачували невеликій групі сімей, вони збільшилися набагато.

- А чому біля вічного вогню досі російська символіка?

- Нам треба її прибрати, це правда. Це пам'ятник, який внесений до реєстру національних пам'яток. Ми подали документи в Мінкульт і чекаємо відповіді, давно чекаємо. Для того, щоб нас потім не притягли до відповідальності, що ми змінюємо щось без дозволу, ми хочемо отримати офіційний документ від Мінкульту.

Ми оперативно зробимо ці зміни, але тільки відповідно до законодавства.

- Як ви плануєте організовувати роботу в школах у новому навчальному році? Це буде в очному режимі, чи дистанційно, чи забезпечені всі навчальні заклади укриттями?

- У нас в місті 17 шкільних закладів, 11 повністю забезпечені укриттями. Ми зробили, перш за все, там, де були підвальні приміщення. У багатьох школах, гімназіях, ліцеях, на жаль, взагалі немає підвальних приміщень. Немає що ремонтувати, підвалів немає, навіть в великих ліцеях.

В одному випадку ми орендували, провели тендер і орендували у комерційній структурі укриття, в іншому випадку - ми через дорогу зробили в будинку укриття, яке там було з радянських часів, ми його привели до ладу.

У тих школах, де були підвальні приміщення, ми всі зробили на ту кількість максимальну, яку можна. І зробили укриття, напівприкопані модульні укриття, які дозволяють відкривати змішану форму навчання.

У нас цього навчального року 2 ліцеї і 2 гімназії будуть працювати на повну потужність. Тобто не в змішаному вже форматі, а у повноцінному форматі.

Інші будуть працювати в змішаному форматі, і є декілька навчальних закладів, які працюють на дистанційці, але це тільки там, де батьки виявили бажання, щоб їх діти навчалися в такому форматі.

У нас, до речі, непогані результати навіть за цей важкий період по нашим навчальним закладам - ліцей Самара посів перше місце в рейтингу всіх шкіл Дніпропетровської області. У нас зараз п’ять 200-бальників, які здали ЗНО на 200 балів. Тобто у нас якість навчання непогана. До нас їдуть з інших громад навчатися у школи. Тому ми намагаємось підтримувати це. В багатьох школах, де є укриття, вже є цифрові класи, цифрові освітні центри.

Це з допомогою наших партнерів з ЮНІСЕФ, італійської благодійної організації HelpCode - з їхньою допомогою ми оновили суттєво матеріально-технічну базу для наших освітніх закладів, зробили в тому числі ремонт.

- Багато міст Дніпропетровщини співпрацюють з іноземними партнерами. Розкажіть про наймасштабніші проекти, чи проекти за гроші партнерів, які ви реалізували.

- Це проекти в освітній сфері. Це переобладнання класів, цифрові освітні центри, це сучасне обладнання, ремонти. У нас з'явилися іноземні міста-партнери, вони нам допомогли в комунальній сфері, це теж масштабно.

Дві машини для соціальних служб від міста Везель, тільки вони дві, коштували 6 мільйонів гривень. Окрім цього, ми ще майже на 300 тисяч євро отримали допомоги від міста Бранденбург, саме комунальною технікою. Це достатньо непогані проєкти для нас. Будемо нарощувати нашу співпрацю.

- І наостанок, розкажіть, в чому ви бачите інвестиційну привабливість чи потенціал міста після перемоги?

- У нас багато переваг. Перша перевага – це наше логістичне розташування: до Дніпра 20 кілометрів, до Запоріжжя 90 кілометрів, до Харкова 180 кілометрів. Ми стоїмо на торгівельних і логістичних шляхах напрямку Донецької, Луганської областей, Запоріжжя та Херсону, тобто ми поєднуємо індустріальну частину нашої країни.

У нас є унікальна територія для будівництва нового мікрорайону, фактично в центрі міста. Такої території, можу так заявити, немає в країні. Це 145 гектарів землі, це фактично півострів навколо річки, і він підготовлений для будівництва вже.

Ми не чекаємо нічого, ми розробили концепцію забудови, представили її на декілька конференціях по відбудові України. Вона зацікавила наших інвесторів, і всі чекають, щоб вкладати гроші після закінчення війни.

Це дозволить збудувати житлову площу приблизно для 32 тисяч людей, з’явиться новий мікрорайон на мапі міста.

У нас є територія, де з 2021 року ми прийняли рішення щодо створення індустріального парку. Вона не просто в степу, вона підготовлена - з мережами, електрикою, водопостачанням, водовідведенням, залізничними шляхами. Це приблизно 70 гектарів землі. Ми можемо зробити індустріальний парк, індустріальну територію, навіть декілька локацій.

Чого буде потребувати наше народне господарство після війни? Відбудови.

Це виробництво будівельних матеріалів, ми можемо виробляти їх тут, тому що логістичне плече доставки мінімальне. І у нас земля коштує в три рази менше, ніж в обласному центрі.

Це вигідно для підприємців, які будуть тут розташовуватись. Ми хочемо залучати і іноземних партнерів для того. Зацікавились турецькі партнери, зацікавились, в принципі, цим німецькі партнери, ну, звісно, за дотримання умов безпеки.

- Тобто це тільки після закінчення війни?

- По цих напрямках так. Це великі інвестиції. Зараз у нас розвиваються декілька сфер бізнесу відпочинку і готельного бізнесу, бізнес-готелів, в кожен із них вкладено по декілька мільйонів доларів - це немаленькі інвестиції в наш час, це велика довіра до наших Збройних Сил фактично і до нашої спроможності вистояти.

І це додає впевненості, в тому числі і нашим містянам в те, що все буде добре. Тому що бізнес голосує за ті чи інші речі своїми грошима. От вони вклали гроші, вони показали свою довіру до того, що тут все буде добре. І я впевнений, що в нашому місті, і в нашій країні, і в нашій області все буде саме так.