До Дніпра евакуювали п’ять половецьких скульптур із прифронтової Васильківки (ФОТО)

З селища Васильківка Синельниківського району до Дніпра вивезли п’ять стародавніх кам’яних скульптур, відомих як половецькі "баби”. Артефакти перевезли на тимчасове збереження до Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького. Як проходила рятувальна операція дізнавався журналіст "Відомо".

Минулої неділі, 15 лютого, відбулася чергова операція з порятунку культурної спадщини. П’ять кам’яних скульптур із селища Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області перевезли до Дніпра на тимчасове збереження. Це вже не перший випадок "музейного десанту": в умовах війни науковці, військові та волонтери системно працюють над тим, щоб вберегти унікальні артефакти від знищення чи розкрадання.

Ця поїздка в небезпечний район з метою вивезення звідти культурних цінностей стала можливою завдяки спільним зусиллям воїнів 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького та БФ "Сприяння 25-тій бригаді". Фінансову підтримку для залучення спецтехніки надала Громада Українців Колорадо (Ukrainians of Colorado). Ця організація із США допомагає Україні ще з 2014 року, і саме завдяки внескам діаспори вдалося оплатити технічні засоби для проведення відповідних робіт з демонтажу

Про стан знахідок розповів заступник директора музею імені Яворницького Юрій Фанигін:

"Ми вивезли п’ять скульптур. Більшість із них датується 11–13 сторіччям і відносяться до половецької культури. Скульптури як чоловічі, так і жіночі — це саме ті статуї, які коректно називати саме "бабами". Одна з них, маленька і, на жаль, не в дуже гарному стані, може бути або ранньополовецькою, або відноситися до тюрків. Проте це можна буде встановити лише після детальних досліджень. Цікаво, що в постамент однієї з баб виявився вмурованим справжній кам'яний жорно сторічної давнини. Це виглядає доволі філософськи: унікальне єднання двох культурних пам’яток в один об’єкт".

Представник цивільно-військового співробітництва 25-ї бригади Валерій Касьяненко наголосив на символічності цих артефактів:

"Чотири з них належать до половецького часу, ще одна, за попередніми оцінками, значно давніша. Такі статуї встановлювали на курганах. Це впізнаваний символ українського Степу — мовчазні свідки тисячолітньої історії, культурної глибини й багатства нашої землі. Наша бригада захищає не лише людей і території. Ми бережемо спадщину — так само відповідально, як і землю, на якій вона постала".

Дніпропетровський історичний музей в суворих реаліях війни став справжнім прихистком для культурних цінностей: за час повномасштабного вторгнення сюди евакуювали вже 29 кам’яних скульптур із Донецької та Дніпропетровської областей. Важливо, що такий порятунок є "подвійним": окрім фізичного вивезення з-під обстрілів, науковці оформлюють на артефакти первинну документацію. Багато скульптур раніше не стояли на державному обліку, тож юридичне оформлення захищає їх від потрапляння до приватних колекцій та гарантує їхнє збереження як власності народу України.

Звісно, у часи великої війни дехто може піддавати сумніву доречність витрачання ресурсів на подібні заходи. Проте не викликає сумніву той факт, що збереження таких пам’яток сьогодні є надзвичайно важливим елементом нашої боротьби. Окупанти часто цілеспрямовано нищать українські старожитності або намагаються привласнити їх, просуваючи наратив про те, що до появи імперії "тут нічого не було". Згідно з Гаазькою конвенцією, подібні дії агресора фіксуються як воєнні злочини. Кожна врятована "баба" — це збережений доказ нашої багатої історії, який після перемоги повернеться на своє законне місце в громаді.