Війна не за Донбас, а за контроль: справжні вимоги Кремля та якою має бути перемога України

Росія веде війну не за територію Донецької чи Луганської області. Вона веде її за контроль над Україною. За те, хто вирішуватиме, як нам жити.

Багато хто питає й обговорює: чому так складно зупинити цю війну? Чому не можна просто сісти і домовитись? Росіяни ж кажуть, що за переговори. У Вашингтоні кажуть, що Росія хоче миру. Кажуть. А тут виходить Путін і навіть не бреше: так, за мир. Але на своїх умовах. Тобто коли всі цілі війни, яку розв'язала Росія, будуть досягнуті.

А цілі ці відомі, Кремль трубить про них скрізь, зокрема в ООН. Територія там один пункт. Та й той не про Донецьку область. Крим і чотири області повністю, вже вписані в їхню конституцію, включно із Запоріжжям і Херсоном, яких вони не контролюють.

А далі: армія такого розміру, який дозволить Росія. Жодних військових союзів, жодного іноземного солдата в Україні. Питання НАТО. Питання мови. Питання церкви. Питання України як буфера між Росією і Європою, ні туди ні сюди.

От і спитайте себе: скільки пунктів із цього списку закриває Донецька область? Правильна відповідь: жодного.

Усі ці вимоги відкриті. І жодна гучна заява цього тижня, хоч із США, хоч із Росії, їх поки не скасовує. А доки список відкритий, Росія війну не зупиняє. Вона не погоджується зупинити її навіть по лінії бойового зіткнення.

Саму ж тимчасово окуповану територію Росія використовує як інструмент. Інструмент тиску на Україну і на тих, кому Росія продає просту думку: віддайте територію, і все закінчиться. Ні. Для Кремля вона працює як гачок. Те, що вже захопили, назвати вирішеним. А далі війною і погрозами вибивати решту списку вимог. Хотіти, щоб стрілянина зупинилась, не означає погодитись на умови Кремля.

П'ятий рік повномасштабної війни. Україна не погодилась на жоден пункт із цього списку. І перемога міряється не лише лінією, де зупиниться війна. Вона міряється ще й списком того, що Росія хотіла і не отримала.

Тепер про нас. Соціологи з "Рейтингу" цього тижня оприлюднили опитування. Половина українців вважає, що мир важливіший за будь-яку перемогу. На питання про територіальні поступки заради миру 56% кажуть так, але лише за реальних гарантій безпеки від США і Європи. Поступитись за будь-яких умов готові 3%.

Про мир відповідь у людей є. Всі його хочуть. Про перемогу розмова в суспільстві теж є. Але здебільшого про території. Про іншу частину російського списку її практично немає.

Відповіді на ці питання можуть бути різними, і дискутувати про них нормально. Але формулювати їх має Україна. Не Росія.

Люди втомилися. Всім складно. І ніхто не знає, коли цей жах закінчиться. Але коли постане питання зупинки, на стіл ляжуть і ці умови, про які сьогодні майже ніхто не говорить. Саме тоді ці питання і почнуть розкачувати.

Якщо з'явиться угода і війна зупиниться, то без відповіді на ці питання одні скажуть "перемогли", інші скажуть "здали". І на цей розкол росіяни теж ставлять. Тільки на крок уперед.

Чому саме на нього? Бо для цього навіть не треба вигадувати брехню. Досить знайти справжню тріщину і розширювати її. Підігрівати обидві сторони і чекати, поки ми зчепимось між собою. А далі розхитувати українське суспільство через телеграм-канали і вкиди.

Порожнє місце, де мала б бути наша спільна відповідь, вони заповнять своєю. Так це працює. Ми маємо розуміти це наперед.

Тому припинення вогню, дай Боже, щоб настало якнайшвидше, буде лише початком великої розмови в українському суспільстві.

Хтось спитає, а що тоді перемога? На мою думку, перемога – це коли Україна сама вирішує, яку армію мати і якого розміру, з ким дружити і як жити. Це коли є гарантії, які реально спрацюють, якщо Росія знову нападе. Це коли в України лишається своя ракетна програма. Коли Генеральна Асамблея ООН і далі не визнає ні псевдореферендумів, ні приєднання до Росії тимчасово окупованих Криму та частин Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей. Так, поки вони окуповані. Але лишаються Україною.

І коли міжнародне право щодо України не переписують ні силою, ні політичними поступками Росії. Ні під яким приводом.