Рада знову в строю: "психотерапія" для більшості та затяжний демарш Юлії Тимошенко

Верховна Рада знов запрацювала. Цікаві тенденції в голосуваннях парламенту.

В березні і на початку квітня було багато дискусій на тему парламентської кризи. Проблема полягала в тому, що не вдалося ухвалити деякі законопроєкти, які були пов’язані з нашими зобов’язаннями перед МВФ, також не було розгляду цілої низки законопроєктів, які український парламент мав ухвалити в рамках програми Ukraine Facility, через яку здійснюється фінансова підтримка України з боку ЄС і підтримка реформ в Україні.

Два дні роботи Верховної Ради в пленарному режимі 7-8 квітня показали, що так звана парламентська криза подолана, але з просуванням складних законопроєктів, які пов’язані з оподаткуванням і з конфліктами економічних інтересів, залишаються достатньо серйозні проблеми. Залишаються і певні проблеми у взаємодії між Кабміном Ю.Свириденко и парламентом, хоча вже і не такі критичні, як в лютому і березні.

Спочатку про конкретні результати парламентської роботи, які дають підстави для висновку одночасно і про подолання парламентської кризи і про наявність певних проблем в роботі Верховної Ради.

По співпраці з МВФ один закон прийнято в цілому (про продовження військового збору в повоєнний період) і один у першому читанні. Ще два законопроєкти не прийняті і потребують доопрацювання і узгодження їх прохідного формату. Саме з ними і є потенційні проблеми, а також з подальшою взаємодією парламенту з Урядом. По Ukraine Facility три законопроєкти прийнято в цілому, і ще один у першому читанні. Також були ухвалені ще декілька євроінтеграційних законопроєктів, з якими і раніше не було особливих проблем.

Зверну увагу і на те, яким чином вдалося полагодити (хоча б частково) ситуацію у фракції "Слуга народу" і в парламенті. По-перше, до своїх прямих справ у Верховній Раді повернувся "виконавчий директор" Ради, головний парламентський переговорник і "ремонтер більшості", а одночасно ще і головний політичний психотерапевт "слуг народу" - Давид Арахамія. Його визначальну роль у відродженні фактичної парламентської більшості і відносної нормалізації ситуації у фракції "Слуга народу" підтверджують більшість парламентських джерел. По-друге, до роботи з парламентом долучився очільник Офісу Президента України Кирило Буданов. Про необхідність цього я казав ще в середині березня. Врешті решт це відбулося і також принесло позитивний ефект для нормалізації політичної ситуації у Верховній Раді. Нарешті, активізувалася взаємодія між Урядом і парламентом (точніше, керівництвом Верховної Ради, керівниками парламентських комітетів, фракцією "Слуга народу"). Це також сприяло проходженню урядових ініціатив через парламент (зокрема через їх суттєве доопрацювання депутатами). Але проблеми залишаються, особливо в особистому і достатньо критичному ставленні багатьох депутатів до Прем’єр-міністра Юлії Свириденко.

Для мене, як для політолога, були дуже цікавими тенденції, які проявились під час голосувань 7-8 квітня.

Тенденція перша – Давид Арахамія і Андрій Мотовиловець полагодили "ядро" (точніше, лояльну Президенту і керівництву фракції частину "слуг народу"). В середині березня А.Мотовиловець попереджав, що в "ядрі" "Слуг народу" залишилось всього 111 депутатів. 7-8 квітня за необхідні рішення і законопроєкти голосували від 167 "слуг" до 186.

Друга цікава і важлива тенденція – конструктивна і відповідальна позиція значної частини опозиційних депутатів (від фракцій партій "Європейська солідарність" і "Голос"), крім "Батьківщини", в голосуванні за законопроєкти, які стосуються співпраці України з МВФ і ЄС. Законопроєкти, які голосувались 7 квітня, підтримали б і без голосів опозиціонерів, але важливим був сам факт хоча б часткової політичної солідарності, спільного голосування за законопроєкти, які були важливими для нашої взаємодії з міжнародними партнерами, відповідно, і для забезпечення нашої фінансової стабільності. Суто символічно-метафорично і трохи іронічно я б навіть сказав, що в голосуваннях 7 квітня проявилась умовна і неформальна "коаліція національної єдності", хоча і в урізаному вигляді.

Але 8 квітня при голосуванні за основу законопроєкту №15111 (про оподаткування цифрових платформ), причому в депутатській версії, ця тенденція зламалась. Цей законопроєкт не підтримав жоден депутат з "Європейської солідарності" (двоє депутатів цієї фракції взагалі проголосували "проти"). З "Голосу" проголосували "за" лише 8 депутатів, хоча цей законопроєкт в оновленій і доопрацьованій редакції активно підтримував Ярослав Железняк. Нагадую, що саме з цим законопроєктом виникли проблеми і в середині березня, після чого почалися розмови про парламентську кризу. Тобто, коли йдеться про непопулярні і конфліктні законопроєкти, проблеми і протиріччя в депутатському корпусі знов проявляються. Тим не менш, цей законопроєкт все ж таки вдалося проголосувати за основу, хоча і не відразу, і з певними складнощами.

"Європейська солідарність" проявила "несолідарну" позицію і при голосуванні деяких інших важливих законопроєктів. Наприклад, при голосуванні депутатської версії законопроєкту №12087 (про інтеграцію енергетичних ринків) проголосували "за" лише двоє депутатів цієї фракції.

Дуже показова тенденція – фракція партії "Батьківщина" перейшла в абсолютну опозицію. Вони не дали жодного голосу за жоден законопроєкт, який стосувався нашої співпраці з МВФ і ЄС. А за деякі законопроєкти були і чимало голосів "проти". Як там кажуть в народі: "Баба-яга - проти"! Всі інші депутатські фракції і групи давали хоча б декілька голосів за більшість важливих законопроєктів. Для порівняння, минулого року "Батьківщина" неодноразово давала хоча б частину своїх голосів за різні важливі рішення, які просувалися "слугами народу" (зокрема, і в голосуванні за держбюджет-2026).

Чим обумовлений перехід "Батьківщини" в таку жорстку опозицію? Думаю, що справа не лише в небажанні підтримувати непопулярні законодавчі рішення. Фракція Ю.Тимошенко не підтримувала і євроінтеграційні законопроєкти. Скоріше за все, головна причина такої непримиримості полягає в ситуації навколо Юлії Тимошенко. Саме в ці дні НАБУ і САП завершили слідчі дії по кримінальній справі лідерки "Батьківщини" і передають цю справу в суд. І тому жорстка опозиція "Батьківщини" це ще і спосіб політичного захисту своєї лідерки. Таким чином будуть аргументувати, що кримінальна справа проти Ю.Тимошенко є покаранням за її політичну позицію.

І ще одне цікаве спостереження – з фактичної парламентської більшості випала більша частина колишніх депутатів з ОПЗЖ. Ця тенденція чітко проявилась при голосуваннях 7 квітня. Представники депутатської групи "Платформа за життя та мир" в кращому випадку давали від 4 до 6 голосів "за" по важливих законопроєктах. Але, на мій погляд, поки зарано робити висновок про якусь нову і стійку тенденцію. 8 квітня, коли треба було проголосувати за основу складний законопроєкт про оподаткування цифрових платформ, саме 10 голосів "за" від цієї депутатської групи дозволили отримати необхідний позитивний результат (234 голосів "за").

Що ж, Верховна Рада знов запрацювала, ухвалює необхідні рішення, хоча іноді важко і не відразу. Наскільки сталою буде ця ситуація, побачимо на наступних пленарних тижнях.