"Руки трусилися, але треба було рятувати": боєць 128 ОВМБр врятував пораненого побратима і сім днів чекав на евакуацію

Боєць 128-ї окремої важкої механізованої бригади "Дике Поле" Дмитро врятував життя своєму побратимові, який зазнав важкого поранення, та протягом семи діб перебував біля нього в очікуванні евакуації. Про це пише "Відомо" з посиланням на допис бригади у Facebook.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював у будівельній сфері — займався утепленням будинків, фасадними та оздоблювальними роботами. З початком великої війни чоловік добровільно вступив до лав територіальної оборони. Згодом пройшов вишколи та перевівся до штурмового підрозділу, де отримав перше поранення.

Після самовільного залишення частини бієць рік перебував поза службою, однак пізніше самостійно прийняв рішення повернутися до війська і приєднався до 128 ОВМБр "Дике Поле".

Сама подія сталася під час виходу двох військових за водою до найближчого колодязя. Повертаючись на позиції, побратим Дмитра наступив на протипіхотну міну "Пелюстка", внаслідок чого стався вибух.

"Я відразу відчув страх, руки трусилися, сльози були… Але треба було рятувати. Одразу закинув його на плече й затягнув назад у бліндаж. Наклав турнікет нижче коліна, зв'язався з командуванням і за порадою медиків додав ще один", — згадує Дмитро.

Через високу активність ворожих безпілотників та артилерії підігнати евакуаційну техніку до позиції було неможливо. Протягом семи днів Дмитро цілодобово залишався поруч із пораненим: контролював стан джгутів, зупиняв кровотечу та підтримував із ним постійний розмовний контакт.

На сьому добу, коли з'явилася можливість для евакуації, на допомогу прибув ще один військовий із сусідньої позиції. Разом вони транспортували пораненого на пластикових ношах понад два кілометри до точки зустрічі з квадроциклами, які й доправили бійця до медустанови.

Наразі врятований військовослужбовець перебуває на лікуванні та підтримує зв'язок із Дмитром, дякуючи за порятунок. Сам Дмитро продовжує виконувати бойові завдання на передовій.

Нагадаємо, понад рік тому Кривий Ріг зазнав чергового ракетного удару з боку РФ — російська ракета влучила поблизу дитячого майданчика. Під час обстрілу мама Матвія закрила сина собою і загинула, а сам хлопчик дістав важку травму руки, яку довелося ампутувати. Сьогодні хлопець вчиться жити наново, попри моральну і фізичну травму.