Василь Ярощук: "Спортсмени прагнули підтримати ЗСУ, створивши патріотичний символ у Дніпрі"

Композиція на перехресті вулиць Калинової та Янтарної вже кілька років є однією з найвпізнаваніших локацій лівобережжя Дніпра. Великі камені в жовто-блакитних кольорах, доглянута клумба, патріотичні написи – цей простір давно став місцем, де полюбляють фотографуватися містяни, проводять святкові заходи та просто зупиняються, аби відчути дух єдності.

Один з авторів цієї ініціативи – дніпрянин Василь Ярощук.

Він – старший тренер збірної Дніпропетровської області з легкої атлетики, один з тих, хто власноруч створював і підтримує цей патріотичний куточок. А ще пан Василь – батько титулованої української легкоатлетки, бронзової призерки Олімпійських ігор у Лондоні Анни Рижикової (Ярощук до шлюбу – ред.).

Василь Ярощук розповів "Відомо", як кілька тренерів вирішили підтримати військових і містян у найскладніший час, як боролися з вандалами і чому ця громадська ініціатива стала справжнім символом району.

"Відомо": Пане Василю, коли саме з’явилася ця патріотична композиція?

Василь Ярощук: Ми створили її навесні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення. По вулиці Янтарній тоді постійно рухалися військові колони в напрямку Донеччини. Хотілося підтримати наших захисників і показати, що тил з ними.

Спочатку висадили близько 220 чорнобривців, з яких зробили напис "Переможемо". Але через сильне сонце квіти важко було доглядати. Тому наступного року перейшли до більш довговічного варіанту: виклали напис із пофарбованої плитки, додали серця, написи "Слава ЗСУ" та "Разом переможемо". З кожним роком композиція доповнювалася новими елементами.

"Відомо": Хто саме займався його створенням?

ВЯ: Нас було п’ятеро – усі зі спортивного середовища: тренери та спортсмени. Я і четверо моїх друзів. Самі знайшли кошти на фарбу, матеріали, квіти, все робили власноруч. Ми не представляли жодну організацію - просто хотіли зробити щось корисне для людей і підтримати ЗСУ.

"Відомо": Як сьогодні виглядає композиція?

ВЯ: Зараз там великі камені в кольорах прапора, патріотичні написи, серця. Ми навіть пофарбували старий технічний колодязь – на ньому з’явилися голуби миру. Уся композиція створена з думкою про мир, перемогу та вдячність нашим воїнам.

"Відомо": Продовжуєте доглядати за локацією?

ВЯ: Так, постійно. Фарба на сонці вигоряє, тому періодично оновлюємо кольори, прибираємо територію.

Тут проводять патріотичні заходи, зокрема, до Дня прапора, дитячі та шкільні свята. Дуже приємно бачити, що місце стало популярним серед дніпрян.

"Відомо": Чи стикалися з вандалізмом?

ВЯ: Так, на початку були неприємні ситуації. Після того, як ми пофарбували камені в синьо-жовтий, хтось облив їх червоною фарбою. Ми не опустили руки і влаштували батл з вандалами – купили ще більше фарби і замість двох прапорів зробили сім - по одному на кожен камінь. Після звернення до поліції таких випадків більше не було. Зараз в основному дрібниці – діти можуть пересунути дрібні камінчики.

"Відомо": Плануєте розширювати композицію?

ВЯ: Поки ні, нам важливо, щоб усе залишалося компактним і нікому не заважало. Але буду радий, якщо в інших районах з’являться подібні ініціативи.

"Відомо": Розкажіть про свою роботу в спорті.

ВЯ: Я старший тренер збірної Дніпропетровської області з легкої атлетики. Організовую обласні змагання, відбір спортсменів на чемпіонати України, навчально-тренувальні збори, поїздки. На жаль, війна сильно впливає на спортивні результати – постійні тривоги, тривалі перебування в укриттях не дають повноцінно тренуватися. Однак наша область традиційно входить у трійку-четвірку найкращих в Україні.

"Відомо": Ваша донька Анна Рижикова – відома спортсменка. Як складається її кар’єра?

ВЯ: Після завершення спортивної кар’єри Анна є головним тренером збірної України з резерву (юніори, молодь). Вона займається відбором, організацією зборів і поїздок на міжнародні змагання. Крім того, вона входить до комісії атлетів міжнародної федерації легкої атлетики.

Знає англійську, має великий досвід – це дуже допомагає. Ми майже не пересікаємося по роботі безпосередньо: я працюю зі збірною області, вона – з національною командою резерву. Але коли наші спортсмени потрапляють до збірної України, тоді співпрацюємо.

"Відомо": Наскільки ваша заслуга в успіхах доньки?

ВЯ: Як і багато батьків, я бачив її потенціал. У дитинстві Анна спробувала багато видів спорту: художню гімнастику, баскетбол, плавання, скелелазіння. Зрештою прийшла в легку атлетику, де пройшла шлях від стрибків у довжину та з жердиною - до бігу. У нашій сім’ї всі пов’язані зі спортом – і я, і мама Анни займалися легкою атлетикою. Але головне - це її власна самовіддача та характер. Ми пишаємося її досягненнями. Бронза Лондона у 2012 році – це величезний результат не тільки для нашої сім’ї, а й для всієї області та країни.

А ще пан Василь розповів, що має улюблене хобі – фотографування. Де б він не бував, завжди фіксує те, що вважає гарним. Він тонко помічає красу навколо: ніжні квіти, цікавих тварин і комах, вражаючі світанки та заходи сонця.

У його фотоальбомі вже тисячі чудових знімків. Пан Василь не лише зберігає їх у телефоні, а деякі й роздруковує. Він зробив вже 3500 фотографій і подарував військовим, а також іншим людям, яким хотів зробити приємне.

А історія патріотичної композиції на Калиновій – яскравий приклад того, як небайдужість звичайних людей може змінити простір навколо і підтримати дух міста в складні часи. Василь Ярощук і його однодумці вже п’ятий рік власними силами підтримують цей символ вдячності ЗСУ та віри в перемогу.

Такі ініціативи, поєднані зі щоденною тренерською роботою та вихованням чемпіонів, показують справжню силу дніпровської громади.