Володимир Орлов: Спочатку з Лисаком у нас були нормальні відносини

Гучна справа проти колишнього першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Володимира Орлова отримала виправдувальний вирок, однак остаточну крапку ставити рано: попереду апеляція і, ймовірно, нові судові кола.

Нагадаємо, експосадовця звинувачують у вимаганні 200 тисяч доларів США за сприяння в оренді 19 гектарів лісової ділянки (частина 4 статті 368 ККУ). Йдеться про звернення приватного товариства, яке планувало використовувати земельну ділянку для рекреаційної діяльності.
Від моменту вручення Орлову підозри до моменту вироку минуло 15 місяців. 11 лютого Вищий антикорупційний суд виправдав колишнього першого заступника голови Дніпропетровської ОВА, складу кримінального правопорушення в його діях не доведено.

Сам експосадовець говорить про вагому перемогу, а водночас - про можливу подальшу боротьбу із системою, фінал якої може бути непередбаченим.

Журналістка "Відомо" поспілкувалася з Володимиром Орловим, який розповів деталі гучної справи, де він є головним фігурантом.

-Чи вважаєте ви виграш справи проти НАБУ своєю остаточною перемогою?

-Я не можу назвати це остаточною перемогою, оскільки прокурори САП уже публічно заявили про намір подати апеляцію. На офіційному сайті Спеціалізованої антикорупційної прокуратури прямо зазначено, що вони не погоджуються з рішенням суду. Водночас я вважаю це надзвичайно важливою і сильною перемогою. Йдеться про рішення Вищого антикорупційного суду - інституції, де стандарти доказування дуже високі, а підхід до справ є вкрай прискіпливим. Саме професійна робота моєї команди захисту дозволила досягти такого результату. Суть справи була достатньо зрозумілою для будь-якої людини, яка уважно стежила за процесом. Я публічно висвітлював перебіг судового розгляду у своїх соціальних мережах, і кожен охочий міг ознайомитися з матеріалами та зробити власні висновки. Ключовим "свідком" обвинувачення виступала особа з вкрай суперечливою репутацією - громадянин РФ, який фігурує у кількох кримінальних провадженнях, є заявником у справах проти інших посадовців та неодноразово змінював свої показання. На досудовому слідстві він говорив про одне, в суді - про інше. При цьому, жодних об’єктивних доказів того, що я щось просив чи вчиняв будь-які протиправні дії, сторона обвинувачення не надала. Більше того, представники підприємства, в інтересах якого нібито діяв цей заявник, прямо заявили в суді, що не знають його і не уповноважували діяти від їхнього імені. Про саму ситуацію вони дізналися вже після публічного розголосу. Я переконаний, що всі ці обставини можна було об’єктивно оцінити ще на стадії досудового розслідування. Проте справа була швидко передана до суду. Я добре розумію мотиви, але очевидно, що розрахунок у НАБУ/САП на результат був інший. Однак суд розставив усе по місцях. Попереду - апеляція. Я готовий і до цього етапу.

-Ви є магістром правознавства. Чи допомогло вам юридичне підґрунтя виграти цю справу?

-На момент початку цієї справи я не був практикуючим адвокатом. Так, я маю юридичну освіту, але тривалий час безпосередньо не застосовував свої навички у кримінальному процесі та, відверто кажучи, не займався системним оновленням практики. Однак сама справа змусила мене глибоко зануритися у кримінальний процес, детально розібратися в усіх процедурах, доказах, стандартах доказування та судовій практиці. І це, безумовно, допомогло - принаймні в тому, що я чітко розумів, що відбувається, і міг предметно працювати разом із захистом. Але ключовим фактором перемоги була не моя освіта, а професійна команда. Мій основний захисник - Олег Слободяник, якого я знаю понад 13 років. Це висококласний фахівець із великим досвідом процесуальної роботи, стратег, який з першого дня вибудував чітку лінію захисту. Саме системність, холодний розрахунок і професійна дисципліна дали результат.

Згодом до команди долучився досвідчений адвокат Олег Шрам, і командна робота лише посилилася. Тому, якщо коротко: юридична освіта допомогла мені краще розуміти процес, але перемогу забезпечила саме професійна, злагоджена робота моїх адвокатів.

-Чим ви плануєте займатися після оголошення виправдувального вироку? Чи плануєте повернутися у велику політику? Чи плануєте повернутися до Дніпра?

-Давайте спочатку дочекаємося рішення апеляційної інстанції. Я впевнений, що сторона обвинувачення піде далі - і, ймовірно, у касацію. Тому говорити про остаточну крапку поки що зарано. Наразі ми зосереджені виключно на захисті позиції в апеляції. Після того, як рішення набуде законної сили, тоді вже можна буде спокійно будувати довгострокові плани. Щодо "великої політики", відверто кажучи, я ніколи не був політиком у класичному розумінні цього слова. Я працював на державній службі, був першим заступником голови ОВА. Так, ця посада певною мірою має політичний характер, але моя робота завжди була про управління, про конкретні рішення та відповідальність. Після 24 лютого 2022 року вся наша діяльність була спрямована на те, щоб Дніпропетровщина залишалася міцним прифронтовим форпостом країни. Це була робота з пораненими, підтримка підприємств, економіка, медицина, внутрішня стабільність, взаємодія із засобами масової інформації, організація логістики. Область стала логістичним і медичним хабом, а також одним із ключових економічних центрів держави - і я пишаюся тим, що мав до цього безпосередній стосунок. До Дніпра повертатися найближчим часом не планую. Але за своє життя я працював у різних регіонах України - Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, Крим, Сумщина, Київщина, Дніпропетровщина. Мій досвід - це не регіональний досвід, а загальноукраїнський. Я вважаю себе ефективним антикризовим менеджером і готовий застосовувати свої знання там, де це буде потрібно державі.

-Раніше ви розповідали представникам ЗМІ, що замовник справи проти вас - колишній голова ДніпроОВА Сергій Лисак, чи підтверджуєте ви цю інформацію?

-На мій погляд, все вказує саме на це. І події, які відбулися, вказують також.

-Чи є у вас здогадки, чим ви були неугодні? Чи були ви знайомі до його призначення головою ДніпроОВА?

-Так, ми були знайомі ще з часу його призначення начальником УСБУ в Дніпропетровській області. Спочатку це були нормальні робочі відносини, навіть можна сказати - коректні та конструктивні. Ми спілкувалися, взаємодіяли по роботі, перетиналися в публічному просторі. Після його призначення головою ОВА я, відповідно до закону, подав заяву про звільнення. Проте своєю резолюцією він продовжив мої повноваження, і я продовжив виконувати обов’язки першого заступника без зміни функціоналу. Разом із тим я бачив, що стиль управління змінюється. Як людина з правоохоронного середовища, він був "обережним" у підписанні певних документів - особливо тих, що могли викликати суспільний резонанс або мали фінансову складову. У таких випадках, коли виникали чутливі питання, він раптово відбував у відрядження, і документи залишалися на виконанні в мене як виконувача обов’язків. Це не могло не дивувати. Ми також мали різні підходи до окремих управлінських рішень. Зокрема, я критично оцінював підхід до питання побудови фортифікаційних споруд, вважаючи, що це має бути системна спільна робота адміністрації та військових, а не перекладання відповідальності виключно на одну сторону. Ці позиції я висловлював відкрито. Чи стало саме це причиною конфлікту - мені складно сказати. Я не хочу будувати припущення. Але певні розбіжності в управлінських підходах дійсно були. З початку 2024 року в розмовах неодноразово звучали згадки про інтерес НАБУ до мене (зі слів, їм потрібна була посада заступника голови ОВА). У зв’язку з сукупністю факторів я ухвалив рішення подати заяву на звільнення, використати накопичену відпустку та залишити посаду. З початку повномасштабної війни я фактично не відпочивав, тому це рішення було для мене зваженим.
Це лише констатація того, що відбувалося.

-Що відбувалося після того, як ви пішли з посади?

-З посади я пішов у серпні за власним бажанням. Повідомлення про підозру відбулося лише наприкінці жовтня. При цьому, події, які мені інкримінували, нібито мали місце ще 2 травня. Якщо логічно проаналізувати хронологію, виникає запитання: чому з травня до жовтня не було жодних процесуальних дій, які б підтверджували "закінчений склад злочину"? Більше того, як відомо з матеріалів справи, навіть кошти для так званої "операції" фактично не виділялися. Тобто йшлося не про зафіксовану передачу коштів, а виключно про припущення щодо нібито прохання, якого взагалі не було. На мою думку, мова йшла про спробу усунути мене з подальшої державної та публічної діяльності. Створити кримінальну історію, яка б завдала репутаційного удару та обмежила можливості для подальшої роботи в державному секторі. Я також не виключаю, що розрахунок міг бути простішим: людина злякається, погодиться на угоду, піде на співпрацю. Такі механізми, на жаль, існують у практиці правоохоронної системи. І саме детектив НАБУ Гейко мені про це говорив. Але я від початку займав чітку позицію: якщо я не вчиняв злочину, то не можу і не буду визнавати те, чого не було. Суд першої інстанції це підтвердив.

-Чому ця справа затягнулася більш ніж на рік, якщо, як ви наголошували, немає ані доказів проти вас, ані потерпілих?

-Це питання радше до детективів НАБУ та прокурорів САП. Зі свого боку ми не зірвали жодного судового засідання, не подавали безпідставних клопотань і не намагалися затягувати процес. Навпаки - ми були зацікавлені у якнайшвидшому розгляді справи та отриманні рішення суду першої інстанції. Від моменту повідомлення про підозру до завершення розгляду минуло трохи більше року - для справ такої категорії це достатньо оперативний термін. Ми вдячні судді ВАКС за конструктивний та професійний розгляд і за ухвалення законного та справедливого рішення.

-Ви розповідали у соцмережах, що залишили питання на сторінці САП. Чи отримали відповідь?

-12 січня на офіційній сторінці САП у Facebook було анонсовано рубрику "Ваші запитання", де найцікавіші питання мав особисто прокоментувати керівник САП Олександр Клименко. Я залишив свій коментар одним із перших. Питання безпосередньо стосувалося моєї справи - зокрема, логіки обвинувачення, відсутності фактичної передачі коштів та ролі заявника у процесі.
Станом на сьогодні відповіді на моє питання не надано. Більше того, наскільки мені відомо, жоден із коментаторів так і не отримав публічної відповіді. Посилання на цю публікацію я надаю, щоб кожен міг самостійно ознайомитися з поставленими питаннями: https://www.facebook.com/share/p/1CJsHpDfMN/?mibextid=wwXIfr

-Чи є у вас бачення, скільки може тривати процедура оскарження рішення і коли можна буде остаточно поставити крапку? Чи не маєте сумнівів в остаточній перемозі?

-Передусім дочекаємося апеляційної скарги, ознайомимося з її аргументацією та надамо свої заперечення. Після цього вже можна буде більш предметно оцінювати строки. Скільки триватиме процедура - залежить не від мене. Це питання до суду та сторони обвинувачення. Апеляційний розгляд може зайняти кілька місяців, а з огляду на наміри сторони обвинувачення, не виключаю й касаційного оскарження. Щодо впевненості. Ми живемо в Україні і, на жаль, у правозастосовній практиці трапляються різні сценарії. Але з самого початку цієї справи я був переконаний у її безпідставності. Суд першої інстанції це підтвердив. Я впевнений у своїй правоті та в тому, що правова позиція захисту є сильною. Далі - слово за судами вищих інстанцій.

Отже, щодо цієї гучної справи зарано робити остаточні висновки. Невдовзі ще будемо спостерігати фінальну битву. Однак вже зараз розуміємо, що цей резонансний судовий процес досить тривалий час буде в центрі уваги суспільства. Такі історії завершуються в реєстрі судових рішень, але ще довго живуть в публічному просторі.
Ми слідкуємо за розвитком подій. Тож далі буде.