Народився 25 серпня 1963 року у селі Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області.
1981 – 1983 – служба в армії.
1984 - 1989 — водій автоколони № 3 автобази ВО «Павлоградвугілля».
1989-1991 – працював у ДАІ.
1997 – закінчив Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, спеціальність «Правознавство».
2001 - 2003 - заступник начальника Павлоградського міського відділу внутрішніх справ УМВС України в Дніпропетровській області.
2003 - 2005 - начальник Тернівського міського відділу внутрішніх справ УМВС України в Дніпропетровській області.
2005 - 2007 - начальник Павлоградського районного відділу внутрішніх справ УМВС України в Дніпропетровській області.
2007 - 2009 - начальник Павлоградського міського відділу внутрішніх справ УМВС України в Дніпропетровській області.
2009 - 2010 - начальник сектору з економічної безпеки ВАТ «Молочний Дім».
2010 - 2015 - перший заступник Павлоградського міського голови.
2010 – обраний депутатом Павлоградської міської ради від партії «Батьківщина»
2015 – обраний міським головою Павллограда від партії «Опозиційний блок»
2020 – обраний міським головою Павлограда як самовисуванець.
Одружений. Син Павло – депутат Павлоградської міськради від «Громадської сили»
До переходу у політику Анатолій Вершина тривалий час працював у правоохоронних органах, очолювавши поліцію двох міст – Тернівка і Павлоград, а далі вже попрацював рік на комерційному підприємстві і перейшов до міської ради на запрошення тодішнього очільника міста Івана Метелиці. Відповідав за сферу ЖКГ.
У 2010 році він мав достатній авторитет у місті для того, аби висуватися на посаду міського голови, проте від мерських амбіцій відмовився і став депутатом міськради від «Батьківщини», продовжуючи виконувати обов’язки чиновника.
Це дало можливість Вершині після Майдану йти на мерські вибори 2015 року із серйозним рейтингом, попри те, що висував його «Опозиційний блок». Проти нього було застосовано багато прийомів чорного піару, аж до псування бордів, але це не допомогло.
Його опонентом був Євген Терехов («Титановий Джексон»), учасник АТО, представник партії УКРОП. Але боротьби не вийшло. Вже у першому турі Вершина набрав 35,56% голосів, а Терехов лише 18,47%. І тут же виник скандал. За законом, у містах, де менше 90 тис. виборців другий тур не проводиться. І раптом з’ясувалося, що до необхідної кількості у столиці Західного Донбасу не вистачає 41 виборця. Хоча за іншими даними, необхідні 90 тис. були. Політична битва за Павлоград вийшла на всеукраїнський рівень, почалися протести у місті, і ЦВК все ж таки дав команду проводити другий тур. Щоправда, Терехову це не допомогло. Його результат 38,64%, а у Вершини – 57,21%.
Отримавши мандат на управління містом, Вершина взявся за переселенців. Павлоград був одним з тих населених пунктів, де збудували модульне містечко. І проблеми з цим містечком виникало у Вершини постійно. Першим ділом Вершина заявив, що мешканці мають сплачувати не тільки за проживання у містечку, а ще й за охорону. У 2021 році Вершина навіть заявив, що ладен закрити містечко.
«Перспектива модульного містечка не зрозуміла, ми можемо ухвалити радикальне рішення – закрити його у зв'язку із тим, що термін його експлуатації сплив ще 3 роки тому. Юридично ми маємо право це зробити», – сказав він.
Невдоволення міської влади викликає той факт, що мешканці модульного містечка не платять за комунальні послуги і накопичили величезні борги. За даними мерії, за 6 років на погашення цих боргів було виділено з міського бюджету 18 млн грн. Не врятувало ситуацію і те, що мешканцям містечка відрізали воду та електрику – борги все одно накопичувалися.
У цьому випадку Вершина не боявся критики на свою адресу. Манера поведінки мера завжди була такою, що за словом у кишеню він не ліз, і навіть відверті провали своєї команди міг обернути на свою користь і публічно їх покритикувати. Наприклад, місто закупило сувенірних годинників з логотипом міста на 55 тис. грн, але вони виявилися бракованими.
«Нещодавно я вирішив подарувати наш годинник інвесторам із Запоріжжя. Витягую годинник з упаковки, перевертаю, а в нього стрілка відпала. Я стою, дивлюся на них, а мені кажуть: «Нічого Анатоліє Олексійовичу, не переживайте, ми поставимо на місце цю стрілку». Соромно. Давайте візьмемо дорожче, але ми не можемо людям таку нісенітницю дарувати. Хтось же закуповував цей годинник? І це не перша відпала стрілка, а ми продовжуємо закуповувати ці години там же», - розповідав Вершина.
Згодом Вершина вирішив запровади «цензуру» на борди у місті. Він зустрівся з власниками конструкцій, наполягаючи, що правилами передбачений єдиний колір забарвлення рекламних конструкцій, також їх демонтаж в разі невиконання основних вимог до розміщення.
У 2016 році Вершина вскочив у скандал, заявивши, що міста не має сплачувати за харчування дітей у школах.
«Забезпечувати своїх дітей харчуванням повинні батьки. Це їх прямий обов'язок - годувати дітей. Чому за рахунок місцевого бюджету? Батькам запропонували фінансувати харчування дітей 50 на 50. Батьки свою частку оплачувати не захотіли», - зазначив мер.
Постійні нападки і гучні заяви Вершини призвели навіть до того, що у Павлограді активісти вирішили розробити Кодекс етики для мера, який має застосовуватися на сесіях міськраді і у спілкуванні з мешканцями міста.
Втім переробити натуру міського голову – діло марне, тим більше, що він завжди вмів задобрити місцевих мешканців «людськими рішеннями». Наприклад, від відмовився ліквідувати стихійні ринки на вулицях Павлограду, пояснюючи це вигнати людей неможливо, тим більше, що зараз дуже важкий час і кожен намагається заробити копійку. Потрібно зробити так, щоб м'ясом і молоком не торгували без певних умов, а ось зелень і овочі нехай продають. Тобто, Вершина не став піаритися на тому, чим хизуються мери інших міст, зносячи ринки. І це, звичайно, приносило йому популярність серед місцян.
Як і інші рішення. Наприклад, побудува притулку для тварин, який працює і нині, а також збільшення зарплати комунальникам.
А от у питанні опалення міста Вершина, навпаки, вирішив робити усе можливе, щоб люди і надалі користувалися централізованою системою. Мешканців Павлограда просто ляакали грабіжницькими цінами на розробку проектів і узаконенння індивідуального опалення. На той час у місті було лише 1 тис. легальних користувачів індивідуального опалення, а ще понад 2 тис. зробили це самовільно.
У 2018 році слідом за Дніпром у Павлограді вирішили створити «Муніпиальну варту» - комунальних силовиків. Щоправда, у місті критикували мера, що на фінансування гвардійців виділили аж понад 2 млн грн, що для Павлограда велика сума.
Вони стали у нагоді пізніше, коли виник курйозний випадок. У парку ім. Першого Травня, під час робочої поїздки міського голови та групи посадовців, був помічений часткового оголений чоловік, що демонстрував статеві органи меру.
Втім загалом до місцевих виборів 2020 року Вершиина підійшов досить упевнено, розраховуючи не тільки на власні сили, а й на допомогу інших партій. До речі, його син балотувався до міськради від партії «Громадська сила» дніпровського політика Загіда Краснова, і пройов. Сам Вершина йшов самовисуванцем.
У підсумку на виборах до міської ради найбільший результат був у опзж – 38,18%, «Слуги» взяли 22,43%. Щодо мерських виборів, то Вершина переміг уже у першому турі - 57,97%. Голова Павлоградської районної державної адміністрації Сергій Рублевський, який йшов від «Слуги народу», набрав лише 11,97%.
На даний час, як і більшість мерів в Україні Вершина опікується вирішенням проблем міста в умовах війни. Як наприклад, постійні пожежі на міському сміттєзвалищі, або забезпечення міста водою. Остання проблема найбільш болюча, оскільки через високий тариф на воду для місцевих комунальників і борги перед водоканалом «Дніпро – Західний Донбас» у Павлограді неодноразово відключали воду. Далі ситуація може тільки погіршитися.
Проте міський голова Павлограда продовжує вести активну роботу у соцмережах і навіть подарував ЗСУ свою мисливську рушницю. А от встановлювати модульні укриття на вулицях міста попри періодичні ракетні обстріли міста він не бажає. За його словами, для міста це дорого, а за досвідом інших міст – марно.
У декларації міського голови Павлограда зазначаються данні дружини Анатолія Вершини – Валентини Вершини. Та й воно і не дивно, адже левова частка задекларованого майна, належить саме їй.
Серед нерухомого майна Анатолій Вершина задекларував придбану у січні 2022 року земельну ділянку у Павлограді площею 599 квадратних метрів за ціною всього 20 тисяч гривень. Разом з ділянкою, як ми можемо припустити, міський голова купив і житловий будинок площею 89,4 квадратних метри за 300 тисяч гривень. Адже дата набуття власності ідентична.
Проте, це не вся нерухомість міського голови, і дуже схоже, що 2022 рік для Анатолія Вершини був навіть дуже плодовитим на нерухомість.
У травні все того ж 2022 Анатолій Вершина придбав у рівних долях з дружиною квартиру площею 74,9 квадратних метрів у Трускавці – за 187 250 гривень. А от паркомісце у Трускавці, придбане того ж дня, за 35 600 гривень – оформлене на міського голову Павлограду.
2023 рік не пройшов для Анатолія Вершини марно, адже він знову придбав земельну ділянку у 1000 квадратних метрів у рідному Павлограді лише за 40 129 гривень.
З автівок у сім’ї міського голови задекларований лише MERCEDES-BENZ S 350D 2017 року випуску – за 900 тисяч гривень. Проте, у своїй декларації Анатолій Вершина вказав те, що його дружина Валентина продала невідоме авто за 1 520 000 гривень.
Річний дохід міського голови Павлограду склав – 1 746 022 гривні. Що в перерахунку – приблизно по 145 501 гривень на місяць. Також, Анатолій Вершина отримав за рік 227 520 гривень пенсії, а це додатково до зарплатні майже по 19 тисяч гривень щомісяця. Проте, і це не весь дохід за 2023 рік. Адже він отримав від якогось Едуарда Кримського спадщину у розмірі 40 129 гривень.
Що ж стосується грошових активів родини Анатолія Вершини, то він зазначив лише те, що у нього є 490 тисяч гривень готівки. А от у дружини Валентини Вершини готівкою зберігається 5 000 євро.