"Сідур" у Дніпрі: вистава, що повертає голос забутому генію

У театрі ДГУ відбувся останній в цьому році показ вистави "Сідур".

Це перша в історії міста театральна постановка, присвячена життю та творчості Вадима Сідура — скульптора, графіка, поета і художника ХХ століття.

Митець народився у Дніпрі (тоді Єкатеринославі), пройшов Другу світову війну, творив у складних умовах тоталітаризму, але залишив по собі мистецькі шедеври, які світ визнав значно пізніше.

На сцені театру оживає атмосфера майстерні митця.

Вистава камерна: глядачі опиняються буквально поруч з акторами, бачать їхні емоції й тонкі відтінки почуттів. Історія наче про Сідура, але насправді — про взаємодію особистості й епохи, про те, як приватне переплітається з громадянським, а творчість — із тиском часу.

Автор п’єси, Григорій Гельфер звертається до ідеї створювати вистави про особистостей, які народилися у Дніпрі. Це можливість повернути справжнє місце в історії тим, кого намагалися стерти.

Гельфер запропонував головну роль не професійному актору, а своєму співавтору — Євгену Гендіну. А другу головну роль виконав постановник вистави, режисер Володимир Петренко.

Євген Гендін, співавтор п’єси, виконавець ролі Вадима Сідура:

"Складно було обом. Я не професійний актор, а Петренко звик з боку дивитися, ставити як режисер. Тут він грає.

Я можу сказати, що я вийшов з цієї води зовсім інший, ніж заходив в цю воду, з іншими уявленнями, з іншим досвідом, з іншим експіріенсом. І ми бачимо, що це відбулося. Це цікава, ні на що не схожа вистава. І дуже важлива."

Перед початком глядачі можуть переглянути короткий пізнавальний фільм Євгена Вагнера про життя та творчість митця. Після — занурюються у відтворену майстерню скульптора. Там оживають теми, які визначили не лише його долю, а й трагедії цілого покоління — від Голодомору та Голокосту до радянських репресій, війни та зламу ідей шістдесятництва.

Пісні Олександра Галича, еротичні малюнки, дивні скульптури-обереги, незрозумілий для радянської людини грот-арт — усе це створює антураж зустрічі митця та капітана Чопікова. Їхній діалог — не просто дискусія між художником і представником системи, а символічна зустріч митця та "диявола", яка може відбутися у будь-яку епоху.

Театральний проект реалізували за підтримки Українського культурного фонду. Вистава вже побувала у Гельсінкі, Києві та Одесі. Це був 13-й театральний показ, 8-й у Дніпрі. Наступного року на неї чекають нові сцени й нові глядачі. І, здається, ця розмова тільки починається.