Мистецтво під сиренами: як війна змінила культурне життя Дніпра та області

Повномасштабна війна радикально трансформувала культурний простір Дніпра та всієї області, пише "Відомо". Те, що раніше було сферою дозвілля та творчого самовираження, сьогодні стало ще й інструментом підтримки, документування подій і збереження національної ідентичності.

Якщо у перші місяці 2022 року культурне життя майже завмерло через безпекову ситуацію, то вже згодом театри, музеї, бібліотеки і незалежні мистецькі простори почали відновлювати роботу, але в новому форматі.

Дніпровські театри повернулися до глядача з обмеженнями: вистави проходять із врахуванням комендантської години та з обов’язковим доступом до укриттів. Репертуар змінився. З’явилося більше української класики, сучасної драматургії, документальних постановок про війну.

- Глядач приходить не лише за емоціями, а й за відчуттям єдності. Театр сьогодні - це простір підтримки, - зазначають культурні оглядачі.

Частина акторів пішла до війська, інші долучилися до волонтерської діяльності. Деякі колективи гастролюють із благодійними виставами, збираючи кошти для ЗСУ.

Музеї області змінили акценти у своїй роботі. Поряд із традиційними експозиціями з’являються виставки, присвячені сучасній війні: фото з фронту, особисті речі військових, документальні свідчення.

- Ми вже зараз формуємо архів цієї війни. Через десятки років це стане частиною історичної пам’яті, - пояснюють працівники музейної сфери.

Водночас постає питання збереження фондів: частину експонатів евакуювали, частину додатково захистили через ризики ракетних ударів.

Війна змінила і візуальний простір міст. У Дніпрі та інших містах області з’явилися патріотичні мурали, меморіальні стіни, інсталяції на честь загиблих воїнів. Вуличне мистецтво стало формою колективного переживання втрат і способом говорити про біль публічно.

Окрім цього, активізувалися локальні музиканти й поети. Благодійні концерти, квартирники, літературні читання відбуваються у хабах, кав’ярнях, культурних центрах. Часто з донатами на армію.

Однією з найпомітніших змін стало посилення української мови в публічному просторі. Більше україномовного контенту, афіш, вистав, пісень. Багато жителів області свідомо перейшли на українську в якості жесту солідарності та самоідентифікації.

- Культура перестала бути нейтральною. Вона чітко артикулює, хто ми є, - наголошують експерти.

Разом із розвитком маємо втрати. Через обстріли пошкоджувалися будівлі закладів культури, скасовувалися фестивалі, скорочувалося фінансування. Частина митців виїхала за кордон, частина служить у лавах ЗСУ.

Психологічне навантаження також позначається на творчості. Проте саме мистецтво часто стає способом прожити травму.

Сьогодні культурне життя Дніпра та області - це не про розваги. Це про стійкість, про підтримку військових і родин загиблих, про збереження історії та формування майбутнього.

Культура допомагає не втратити себе в умовах війни. Вона нагадує, за що ми боремося: за право жити у своїй країні, говорити своєю мовою, творити без страху.

І поки у Дніпрі лунає музика, відкриваються виставки та збираються глядачі в театрах, місто живе. А значить, живе і його дух.