Переповзти зиму й зберегти суверенітет: коли з’явиться реальний шанс для перемовин із Кремлем

Я роками послідовно виступаю за пошук modus vivendi співіснування з росією. Бо я не вірю, що вона розвалиться і щезне. Але також переконаний, що ми виситоїмо. Отже прийдеться наново вчитись жити поруч. Бо географія – це доля. В нашому випадку, якщо не прийняти долю, вона може перетворитися на вирок.

Але це не значить, що перемовини з Кремлем треба починати негайно. Зараз ми у слабкій позиції, а отже будь-які перемовини точитимуться не навколо питання територій, а навколо питання суверенітету. Втратити території - прийнятно. Втратити право самим визначати своє майбутнє – ні.

Тому треба зчепити зуби і переповзти цю зиму, яка буде вкрай важкою. Якщо вистоїмо і переповземо, є шанс, що відкриється нове вікно можливостей вести переговори про modus vivendi майбутнього співіснування, а не про повернення в орбіту Кремля.

Ресурси Путіна обмежені, можливості не безмежні. Як, втім, і наші. Коли його чергова спроба нас зламати захлинеться, можна сідати і говорити про те, як далі жити на цій планеті разом. Те, що латиною називають modus vivendi.

Є час воювати і є час домовлятися. Найближчі півроку жодних шансів на мир на прийнятних для України умовах не бачу. А отже треба зчепити зуби і переповзти цю зиму.

На уряд надії небагато. Але це не привід впадати в розпач і опускати руки. Врешті-решт нам не звикати. Переповземо зиму – тоді і поговоримо, як нам завершити цю війну.