Трамп, Китай і глухий кут Путіна: чому реальні мирні переговори досі дуже далеко

Трамп, Зеленський і візит Сибіги в Китай

Поки ми стоїмо дуже далеко від реальних переговорів

1. Розмова Зеленського та Трампа була напрочуд вдалою. По суті, ми отримали все, на що можна було б сподіватися. Але є один нюанс: нам потрібно дочекатися розмови Трамп- Путін. І лише тоді можна робити якісь проміжкові висновки, зокрема й про те, чи дадуть нам ліцензію на Патріоти.

2. Справа в тому, що приблизно місяць тому всі почали фіксувати зміну позиції США (команди Трампа) щодо України. Я тоді писав і зараз лише повторю: в Вашингтоні розуміють, що переговори знаходяться в глухому куті і в США немає важелів впливу на РФ, щоб зупинити танкерний флот, а відтак і змусити Путіна до переговорів. Але для республіканців електорально невигідно показати слабкість Трампа.

3. Саме тому було прийнято рішення змінити риторику. І тепер В СШа на найвищому рівні говорять про зміни на полі бою, про переваги України і, найголовніше, про те, що Путін та Зеленський мають вдвох, за столом переговорів, вирішити питання миру. Зразу треба сказати: один на один - це дуже ризикована історія.

4. Погано це чи добре ( я про зміну риторики)? Відповідь проста - це краще ніж було раніше, але це точно не про мирні переговори. Те, що цей злам відбувся - це, безумовно, плюс. Бо, як мінімум, певний час команді Трампа змушена буде грати в цю гру, якщо хоче не наробити проблем з виборами (хоча і тут не варто переоцінювати українське питання, особливо на фоні чергового загострення в ірано-американських стосунках).

5. Щодо анонсованого візиту Сибіги в Китай, то тут ми маємо розуміти: цей візит не про мирні переговори. Китай про мир і свою участь в переговорах буде перш за все говорити з американцями. Бо для нього це переговори не про те, чий Донбас, а про те, як КНР буде заробляти на ЄС і як торгівля КНР буде співіснувати в багатокутнику ЄС-США-КНР -Туреччина. Візит Сибіги про те, чи можна з цими людьми хоч про щось реально домовлятися.

6. Одна з головних причин, чому цей візит став можливим - неадекватність Путіна, який хоче розширення війни на треті країни (в тому числі через територію Білорусі). Китай, з однієї сторони, демонструє Путіну, що його позиція може бути іншою ніж зараз. З іншої, Китай готується до переговорів з США і вважає, що там може бути підняте питання України. А відтак, потрібно бути готовим до цієї і розмови.

7. На фоні цього всього позиція Путіна залишається незмінною: він не хоче переговорів, він не вірить в будь-які бунти в РФ, вважає бензинову кризу тимчасовим явищем і він не вірить в те, що США та Китай домовляться про тиск на РФ.