Світ побачив місяць слабкої Америки

Цивілізація вижила. Збираюсь на роботу. Трамп, як і очікувалось, нагнітав, як міг – і в останній момент зробив крок назад. На два-три тижні.

Це ж треба було в усьому цьому фарсі навіть літаки з британських баз піднімати, аби зрештою сісти в калюжу. Не економічно – тут я чомусь думаю, що Білий Дім хоч щось та урве (від самого початку ця спецоперація і була задумана про контроль за іранською нафтою) – а політично. Великий Донні виявився дрібним і прогнозованим бізнесменом-шантажистом. Хоч це вже не така й велика новина. Він діє за одним і тим самим алгоритмом.

Але світ побачив місяць слабкої Америки. Без союзників і без політичної підтримки Європи, Британії, Канади, Австралії. Трамп через силу вимагає любові, а це ще більше від нього відгороджує людей, які звикли до партнерств, а не до банального шантажу.

Колись треба буде засісти і детально розписати психологічний портрет цього чоловʼяги (там, правда, за ним "підростає" ще один – який зі своєю "моральністю" може перевершити самого Трампа – і треба уже детально вивчати всі його ходи). Хто не бачив розбір по Венсу – гляньте попереднє "Критичне мислення" – там є чимало характеристик віце-президента. Закину лінк в коментарі.

Ще два з половиною роки нам доведеться мати справу саме з такою американською політикою – і її, на жаль, не зміниш. На наступні кілька місяців Трамп після заморожування конфлікту в Ірані повернеться в свою внутрішньополітичну пісочницю. Буде продавати американцям найвеличнішу перемогу над усіма злими силами у світі. Слава богу, це буде не про перемогу над Україною (хоч могло б і бути).

З хорошого – є надія, що ціни на нафту за місяць поповзуть вниз, а це означатиме, що росія зароблятиме на війну менше.

На фоні зайнятості виборами до Конгресу, нам би з європейцями використати момент і переформатувати процес переговорів. Переформатувати сам формат (сорі за тавтологію). Бо очевидно, що діючий тристоронній уже не спрацює. Штати на фоні внутрішніх політичних протистоянь і по суті неоднозначної "перемоги" на Близькому Сході муситимуть зосереджуватися на собі. Ігри в потенційний бізнес з путіним зараз більше забирають балів, ніж дають. А погрози вийти з НАТО ще більше обривають трансконтинентальні звʼязки, і Європа в якийсь момент змушена буде вибудовувати власну систему безпеки без США. Це питання вже перезріло. Подивимось, чим закінчаться вибори в Угорщині - власне це стане великою відправною точкою для багатьох змін.