Працюють у надлюдських умовах: воїн із Дніпра розповів, як бійці освоюють навички дроворубів на фронті

Відомий вчений-історик з Дніпра Дмитро Каюк, який вже три роки протистоїть окупантам і має позивний "Доцент", розповів про те, як поруч із лінією фронту бійцям доводиться освоювати навички дроворубів. Про це він написав у Facebook, передає "Відомо".

Як зазначив військовий, війна – це не тільки бої, кров і смерть. Це ще й безперервна виснажлива фізична праця.

"Чим глибші шанці, тим більше шансів - це закон. Тому солдати безперестанно копають, пиляють, насипають, будують і відбудовують. Перше що робить солдат, коли заходить на лісосмугу - починає окопуватися. Робота ця вкрай виснажлива. Зверху шар чорного важкого чорнозему. Потім тверда як камінь глина. І все це щільно заплетено корінням. Всі роботи тільки вручну. Ні про яку техніку і мова не йде. З інструментів: лопата, кирка, ножівка та сокира", – пише він.

За словами бійця, весь інструмент солдати купують або отримують у волонтерів, оскільки якість того, що видається, низька.

"Дощ, сніг, крижаний вітер чи навпаки, тропічна спека. Байдуже. Треба закопуватися. Тоді є шанс вижити й перемогти. Коли траншеї й котловани під бліндажі/копанки готові постає питання лісу. Солдати, що вийшли з бойового чергування не бавляться й не кайфують. Помився, поспав, сьорбнув гарячого й на заготівлю лісу. Теж робота не для піжонів. Недарма слово лісоповал в нашій культурі має каторжний присмак", – зауважив Дмитро Каюк.

Для цих робіт військові прокидаються о п'ятій ранку та їдуть до лісгоспу.

"Там ми валимо сосни, обрубуємо віття, розпилюємо колоди й вантажимо їх на машину. Дуже важка робота. Заготовлений ліс скидаємо біля "Кухні"(так називають КП роти). Тут його вже розпилюємо під розміри конкретного бліндажа. Знову вантажимо й веземо на лісосмугу. Буває, що колоди можна привезти на саму позицію. Але це трапляється вкрай рідко. Зазвичай ліс розвантажують на точці евакуації. Від неї до потрібної позиції можуть бути сотні метрів, а можуть бути й кілометри. І солдати починають на своїх плечах тягати колоди.

Ноги тонуть в крижаній баюрі, спина тріщить, м'язи німіють, піт заливає очі, а ти все йдеш і йдеш. Відповідно до інструкції на нулі носіння броні та каски обов'язкові. В доповіді про поранення, наприклад, є пунктик про те, що солдат в момент поранення був в засобах захисту. Але тоді ні копати, ні тягати ти не зможеш. Тому роботи в більшості випадків ми виконуємо без броні. Проте є позиції де це самогубство і от там справді копають в броні. Наскільки це важко навіть і уявити не можна. Побудували один бліндаж, починаємо будувати інший. Потім ще інший. А потім масований багатогодинний обстріл і все: добрий вечір. Починаємо спочатку. Окопи засипало, бліндажі розбило. І добре, якщо немає втрат. А потім нова позиція. І так безкінечно", – ділиться боєць.

Нагадаємо, раніше Дмитро Каюк поділився історією, як туалет врятував бійцеві життя на передовій.

Також він розповів про те, чи є в армії мода.