Чому зміна диктатора не зупинить російську агресію

У 1917–1920 роках Російська імперія і сподівання на російську демократію загинули під ударами більшовиків. Влада перейшла до диктатури, яка спиралася на три складові — партійний апарат, що керував новою державою, службу безпеки, яка проводила червоний терор, та армію, яка виграла громадянську війну.

Між цими трьома групами практично з перших днів їхнього існування почалися постійні конфлікти. Сталін, який оволодів партійним апаратом, зміг після смерті Леніна нейтралізувати армію, очолювану Троцьким, і апарат терору, очолюваний несподівано померлим Дзержинським та згодом розстріляним Ягодою.

Але Сталін побоювався посилення партійного апарату і тому зробив ставку на союз із чекістами, нові представники яких практично знищили більшу частину номенклатури тих часів, а також значну частину військових командирів уже маргіналізованої армії.

Друга світова війна знову вивела армію на перший план. Після війни Сталін за допомогою чекістів намагався маргіналізувати її вплив і популярність найвідоміших "маршалів перемоги". Однак після смерті Сталіна партійний апарат, над яким почав панувати Хрущов, у союзі з військовими на чолі з маршалом Жуковим практично розгромив органи державної безпеки і поставив їх під контроль партії. За п’ять років Хрущов позбувся маршала Жукова і знову маргіналізував армію.

Настало всевладдя партійного апарату, яке тривало до кінця 1980-х, коли чекісти взяли реванш і створили умови для заборони КПРС.

У новій Росії вони не могли прийти до влади відразу і займалися підготовкою до цього на тлі руйнації економіки і перерозподілу власності на користь чекістської агентури. У 1993 році на перший план знову вийшла армія, яка забезпечила президенту Єльцину перемогу над депутатським з’їздом і вважалася головним інструментом чеченської війни. Однак терор, що став наслідком цієї війни, дозволив чекістам посилити свої позиції — влада на короткий час опинилася в руках Федеральної служби охорони, а у 2000 році до влади остаточно прийшла ФСБ.

Нині, коли сама Росія перетворюється на зону атак, Федеральна служба охорони намагається взяти реванш — і до ситуації уважно придивляються генерали дедалі більш маргіналізованої армії.

У майбутньому боротьба за владу в Росії відбуватиметься між цими трьома силами. А той, хто переможе у цій боротьбі, очолить і безкінечні війни на пострадянському просторі — бо між усіма угрупованнями існує консенсус щодо необхідності відновлення російської державності у кордонах колишнього СРСР.