Навіть у сучасних умовах стандартизації спорядження, амуніції та іншого все-таки можна знайти себе "модну віддушину". У цьому переконаний відомий дніпровський історик, ветеран 128-ї окремої Дніпровської бригади ТРО Дмитро Каюк, передає "Відомо" з посиланням на Gorod.dp.ua.
Дмитро вирішив торкнутися теми передової та моди.
З його погляду армійська мода є. Явище це цікаве, багатогранне і, очевидно, заслуговує на окреме розлоге, можливо навіть наукове дослідження. Дмитро навів лише один приклад суворої армійської моди.
"Коли ми прийшли на пункт формування батальйону в лютому 22 роки, ні про яку моду не йшлося.....Вже в березні 22-го року ринок міг запропонувати безмежний асортимент всього мілітарного. І понеслося.....Як результат, з'явилися так звані "гарні солдати", тобто модники", - розповів він.
Коли розібралися з формою та амуніцією, взялися за зброю. Здебільшого це АК-74. Апгрейд рідного АК - це найвищий рівень "армійської моди" та справа обраних.
"Зауважу, що для простого піхотного солдата, як з'ясувалося в окопах, всякі круті обважування абсолютно не потрібні. Для брутальної "спецури", можливо, так, для піхоти – точно ні", - стверджує Дмитро.
Авторитети та фахівці у цій галузі з'явилися досить швидко. Ними були "розроблені" канони тюнінгу та обґрунтовано використання тих чи інших кольорів.
"Пам'ятаю, один із солдатів мені з апломбом пояснював, що він прихильник мінімалізму, тому використав для тюнінгу такі й такі кольори, а такі й такі - не став, бо це авангард", - зазначив співрозмовник.
Так чи інакше, але, як бачимо, "модні трансформації" мають місце бути, а це означає життя не стоїть на місці й в будь-якій, навіть здавалося б тупиковій ситуації завжди знайдеться місце для творчості