Дем’ян Дудля, ветеран з Дніпропетровщини, служив у 13-й бригаді Національної гвардії України, його історія починається з Межової, проходить через фронт на Лиманському напрямку, шпиталі, реабілітацію — і приводить аж до Канади, на міжнародну арену "Ігор Нескорених", передає "Відомо".
Цієї зими він став двічі бронзовим призером "Ігор Нескорених" у Канаді — у складі волейбольної команди та в індивідуальному змаганні з плавання.
А ще — доказом того, що справжня перемога починається після поразок, які здаються непереборними.
До повномасштабного вторгнення Дем’ян працював звичайним фахівцем зі встановлення протипожежних систем. Але з перших днів війни — вже в строю.
28 лютого 2022 року став до лав оборонців. Служив на найгарячіших напрямках.
Навесні 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині отримав важке поранення. Близько години чекав на евакуацію під вогнем. І весь цей час поруч із ним — дружина Анастасія, яка служила разом. Тоді, як і зараз, вона залишалася його найбільшою опорою.
Після ампутації — складна реабілітація. Але замість того, щоб замикатись у болі, він почав пливти вперед — у буквальному сенсі. Плавання стало першим етапом відновлення. Спорт — другим фронтом.
Пізніше були відбори, тренування — і участь у збірній України на зимових "Іграх Нескорених". У Канаді Дем’ян здобув дві бронзи: одну — у плаванні, іншу — в командному волейболі.
Сьогодні Дем’ян продовжує тренуватись і має нову мету — потрапити до параолімпійської збірної України.
Його історія — не лише про медалі, а й про силу любові, рішучість і віру в себе, а й про те, що коли поруч є рука, яка не відпускає, навіть війна не здатна зламати.
Варто додати, що на "Іграх Нескорених" у Канаді, Дніпро представляв фотограф-анімаліст, який втратив ногу під Вугледаром.