Мер Зеленодольська Невеселий: Був період, коли в нас 100 відсотків сільгоспземель були заміновані

На початку повномасштабного вторгнення Зеленодольськ і села, які складають місцеву громаду, були під постійними обстрілами. Майже 70% житлової інфраструктури міста було пошкоджено. А після руйнування Каховської ГЕС виникли серйозні проблеми з водою. Як живе сьогодні Зеленодольськ і які проблеми доводиться вирішувати місцевій владі, розповів "Відомо" міський голова Дмитро Невеселий.

- У 2022 році ваше місто фактично щодня зазнавало обстрілів. Називалися навіть дані, що у місті були понівечені майже 70% будинків. Якими ви пам’ятаєте перші дні війни?

- 24 лютого, о 5-ій ранку мені подзвонив один з моїх співробітників, який повідомив, що почалася війна. Спочатку я у це не повірив, але після того, як перші ракети полетіли над моїм будинком на Кривий Ріг, я зрозумів, що це дійсно так, що щось відбувається, і тоді я скликав на нараду всіх свої керівників. О 6-ій ранку у нас вже була перша нарада у міській раді. Тоді моєю основною задачею було: щоб не було великої паніки у місті, щоб всі життєві необхідні процеси відбувалися – водопостачання, водовідведення, ще опалення тоді було у місті. Я розумів, що люди почнуть панікувати, почнуть тікати, почнуть вивозити свої сім’ї. Важливо було зробити так, щоб мої підлеглі повірили мені, залишились, і ми разом з ними могли продовжувати надавати всі необхідні послуги населенню, яке перебуває на нашій території. У нас це вийшло. Дійсно, жінок всіх ми відправили одразу працювати на віддалену форму. Потім було прийнято рішення, по можливості, якщо в них є таке бажання і можливості, залишити територію громади, тому що коли почалися вже масовані артобстріли – на території громади було знаходитись небезпечно.

- Що у вчинках людей вас здивувало?

- У громаді виявилась дуже велика кількість патріотично налаштованих людей. Для мене це було трохи несподівано. Мене штурмували, грубо кажучи, якщо це можна так назвати, хлопці, чоловіки, які готові були стати на захист громади, на захист своєї сім'ї. Тому було прийнято рішення про створення ще тоді територіальної оборони громади. У склад її ввійшло приблизно 300 хлопців. Ми розуміли вже, звідки йде загроза. Адже Херсонщина почала окуповуватися дуже швидко, Херсонський напрямок. Ми розуміли, що ми межуємо з Херсонщиною і ворог буде рухатися у наш бік. Вирішили вивезти комунальну техніку і готувати укріп-райони на межі з Херсонщиною. Були сформовані блокпости, були розроблені графіки чергування та патрулювання. Хлопці стояли на варті, вели постійний контроль пересування ворогу. Також відстежували рух людей з Херсонщини, які тікали через нашу територію із окупації, із окупованих територій.

- Волонтери допомагали?

- Велика кількість була і волонтерів, і організацій, які допомагали і мешканцям, і тваринам, і військовим, і хлопцям з територіальної оборони. Тоді була велика згуртованість всієї держави.

- Наскільки вдалося відновити місто з моменту, коли окупантів відігнали від меж області?

- Наразі приблизно на 90% і більше вже відновилося. Наша основна задача була, щоб дуже швидко відновити житло людей, тому що територія без людей – це мертва територія. Щоб людям було куди повертатися.

- Чи багато повернулося людей наразі?

- На зараз 97% мешканців на території.

- Тобто ті, хто виїхав, майже всі повернулися?

- Так, майже всі повернулися. Плюс у нас приблизно дві з половиною тисячі нових мешканців. Це внутрішньо переміщенні особи.

- З Херсонського напрямку?

- В основному це Херсонський напрямок. Зараз збільшується у нас наплив людей з Курахівського напрямку. Вони працевлаштовуються на підприємстві. Так як зараз там відбувається не дуже гарна безпекова ситуація, і є загроза окупації цього міста, то вони зараз переведені на наше підприємство, і вони зараз наші нові мешканці.

- Головні проблеми Зеленодольська виникли через підрив Каховської ГЕС – це вода і опалення. Яка ситуація зараз з цим у місті? Було багато розмов про будівництво водогону. Вдалося втілити його у життя?

- Буду казати про те, що відбувається, що робиться нашими силами, що ми робимо. Будемо брати по територіям. Наприклад, село Мар'янське, воно повністю було залежне від Каховського водосховища. На жаль, воно втратило це джерело води, але знайшли вихід. Завдяки титанічній праці, героїчній праці "Кривбаспромводопостачання". хлопці вийшли на 6 км від берега під окупацію, збудували плаваючу насосну станцію, яка може качати воду, і вона зараз, подає централізоване водопостачання в село Мар'янське. Там більш-менш ситуація вирівнюється з забезпеченням водою населення. Що стосується мереж, на жаль, внаслідок військової агресії, близько 90% мереж пошкоджено, тому що труби під землею були азбестоцементні. На зараз силами комунального підприємства і міжнародними партнерами ми робимо заміну всіх цих мереж, і під’єднуємо поступово людей до централізованого водопостачання. Тому процеси йдуть, матеріали є. Все залежить від безпекової ситуації, тому що, на жаль, ця територія знаходиться дуже близько до окупації і достають ще обстріли різноманітним озброєнням. Так само з'явилися зараз у нас FPV-дрони, які б'ють по цивільному населенню. І ситуація, на жаль, є небезпечною, але все одно наші люди незламні, вони все одно працюють. Ми все одно перекладаємо мережі, ми все одно робимо все необхідне в селі для того, щоб люди могли продовжувати життя, тому що люди на території присутні, майже всі люди присутні. І наша задача робити все необхідне, щоб у них були умови для нормального життя, навіть в складні такі часи.

Що стосується Великої Костромки, то до війни централізованого водопостачання там майже не було. Було підведено лише до двох двоповерхівок, в яких проживали вчителі. А зараз ми вже у третину села проклали нові мережі і забезпечуємо централізованим водопостачанням. Ми знайшли воду під землею в селі Велика Костромка. Наразі змонтована одна нова башта. Зараз на підході монтування ще однієї водонапорної башти. Ми отримали матеріали від міжнародних партнерів і силами комунального підприємства прокладаємо та підключаємо. Я гадаю, що за наступний рік ми зможемо зробити так, щоб пів села точно вже було з централізованим водопостачанням.

- А де зараз люди беруть воду?

- Там є підвезення води та є бювєти.

- А що з опаленням?

- Газове опалення. По газовому опаленню питань немає. Лише були аварії, коли були інтенсивні обстріли, були пошкоджені газові мережі. На зараз, слава Богу, безпекова ситуація, що стосується села Велика Костромка, більш спокійна, тому аварій майже немає. Газовою компанією були дуже швидко ліквідовано всі аварії, тому газ подається, опалення є, все працює. Що стосується міста Зеленодольськ, на жаль, у місті ситуація з водою на зараз вже стає критичною, тому що ми ще не доотримуємо воду з нового великого проєкту державного. Ми дуже на нього чекали, але навіть коли його і запустили в нашу сторону, ми все одно не отримуємо ті об'єми, які нам необхідні для забезпечення роботи нашого підприємства, яке є містоутворюючим підприємством. На зараз канал знову сухий, вода вже більше двох місяців не подається. Ми зараз беремо воду з ставка-охолоджувача цього підприємства. Ставок-охолоджувач обмілів вже майже на 50%. Якщо ми вичерпаємо цю воду, то є загроза залишити місто в 12 тисяч населення без централізованого водопостачання і теплопостачання. Але силами обласної військової адміністрації це питання вже підняте на найвищий рівень. Зараз проводяться процеси по усуненню аварій на новому водогоні для того, щоб можна було забезпечити знову подачу води на територію.

- Для всієї України гостро стоїть питання виживання у разі відсутності електрики. Що робить місцева влада в цьому питанні, є якісь напрацювання? Тим більш, що за фахом ви теплоенергетик.

- Так, ми дуже сильно працюємо зараз в плані енергоефективності. Це є нашим пріоритетом. У нас є бачення, які заклади нам потрібно зробити повністю незалежними від усіх викликів, які існують. Тому, якщо брати, наприклад, нашу лікарню, вона має вже свою свердловину з водою, вона вже має свою модульну котельню на твердому паливі. І зараз у нас ідуть перемовини по встановленню сонячної електростанції для того, щоб вона мала своє живлення. Таким чином у нас вже підключені до сонячної електростанції ЦНАП, який надає послуги при будь-яких обставинах та при будь-яких умовах. Є світло, нема світла, є тепло, нема тепла, але електроенергія є постійно. Усі заклади громади забезпечені генераторами, вся критична інфраструктура громади забезпечена генераторами. Ми так само напрацьовуємо переведення сонячної енергетики до всіх наших критичних об'єктів. Так само пишемо заявки, пишемо проєкти, подаємо їх, для того, щоб стати максимально незалежними. Так само по закладам освіти ми працюємо. У нас в одному садочку та в одній школі вже встановлені модульні котельні, які будуть під'єднані і дадуть можливість при будь-яких умовах залишити з теплом ці заклади. І так само, якщо місто залишиться повністю без тепла, будемо розглядати ці три об'єкти – лікарню, садочок, школу, як пункти обігріву для всього населення міста. Так само у нас один заклад отримав сонячну електростанцію, яка вже змонтована, яка дає можливість працювати, і бути автономними у разі блекаутів. Тому енергоефективність зараз є пріоритетом для нашої громади, нашої держави. Я дуже сподіваюся, що вийде зробити так, щоб кожен комунальний заклад, який є в громаді, мав повністю альтернативні джерела: опалення, освітлення і водозабезпечення.

- Коли мова заходить про аграрні куточки нашої області, одразу постає питання замінування-розмінування полів. Для Зеленодольська це актуально?

- У нас була ситуація, коли забруднення вибухонебезпечними предметами сільгоспземель складало 100%. На зараз ситуація набагато краще, тому що працюють ДСНС, працюють усі необхідні служби, та й самі аграрії, не зважаючи ні на що, виходять, обробляють свої поля. Хоча це дуже небезпечно, хоча ми постійно попереджаємо про це, і ДСНС проводить для них різноманітні заходи: те що потрібно робити, як потрібно робити. Але ж наша держава і наші люди такі, що вони розуміють, що якщо не ми, то хто крім нас? Аграрії так само герої нашої сучасності, які виходять на ці заміновані поля, засіюють, збирають врожай для того, щоб наша держава ще не зіштовхнулася з колапсом дефіциту якихось продуктів харчування, для того, щоб ми не голодували.

- З ким ви більше координуєте свою роботу – з керівництво РВА чи ОВА? Чи вдається налагодити діалог?

- Працюємо з усіма, але все одно, я вважаю, що децентралізація – це децентралізація. Глобальні рішення приймаються тут, але якщо нам потрібна допомога, або ми не можемо самі вирішити якісь питання, то ми звертаємося. Звичайно, ми звертаємося по вертикалі, це спочатку районна військова адміністрація, потім до обласної військової адміністрації. Але наразі нам пощастило. У нашій області прекрасна комунікація, командна комунікація, РВА і ОВА. Вони у курсі всіх наших проблем, вони знають, що ми робимо, вони допомагають нам. Обласна військова адміністрація допомогла нам отримати ці модульні котельні, за що їм величезна вдячність, тому що дуже складна зараз ситуація з залученням інвестицій, донорів для території, яка ще є в зоні можливих бойових дій. Вони постійно запитують про ситуацію, вони постійно тримають руку на пульсі. І я дуже сподіваюся, що ми зараз ще вирішимо питання по енергостабільності нашого підприємства і нашої держави. А також по теплозабезпеченню та водозабезпеченню нашої громади.

- З якими проблемами найчастіше звертаються до вас люди, як до міського голови?

- Раніше це було відбудова, це були пошкодження, тому що ми спочатку працювали над тим, які заяви до нас надходили від людей. Ми їх актували, робили акти обстежень і відновлювали. А потім почали масово надходити, коли люди почали повертатися. Вони побачили, що в них є пошкодження, оці процеси відновлення, це зараз найбільше проблематика. Сільська місцевість - це водозабезпечення, воно нікуди не дівається, тому що неможливо зробити все дуже швидко, і в умовах, в яких зараз знаходиться наша держава і наша територія.

- Чи існують якісь політичні моменти у взаємодії з депутатами міськради?

- Мені дуже зараз імпонує робота з депутатським корпусом, тому що просто зникли ці фарби політики. Зараз вони розуміють, що відбувається, які проблеми на території. Тому якщо є критичне питання, у нас немає жодних скандалів або чогось, щоб ми не знайшли порозуміння. Такого немає. Загалом, кістяк депутатського корпусу є потужним, по вирішенню всіх нагальних питань дуже швидко збираються. Якщо потрібні позачергові сесії - постійно в діалозі. Все добре, я дуже сподівався на це, тому що політика для мене це все-таки громада і люди, це не є усі політичні гасла. Це все може бути у передвиборчих перегонах, а після того, коли вже їх обрали, вони повинні просто забути про це, і працювати на територію, яка їх обрала.

- Зараз всі громади велику увагу приділяють допомозі ЗСУ. Як Зеленодольськ підтримує захисників, і як ви допомагаєте родинам, де чоловіки пішли на фронт?

- Дивіться, військовим допомагаємо майже кожну сесію. Опрацьовуємо подання, які надходять до нас від військових частин, працюємо по субвенціях від нашого бюджету до бюджету військових частин. Самі не закуповуємо, тому що ринок військовий, він дуже різноманітний. Якщо ти не фахівець у цьому, то ти не можеш купляти хлопцям, щоб вони не сказали, що воно щось неякісне. Краще передати військовій частині. А військова частина сама знає, що краще купити, яке воно повинно бути, яким критеріям відповідати, тому ми пішли цим шляхом. І кожну сесію ми виділяємо кошти на підтримку Збройних сил України. Що стосується допомоги родинам, якщо у нас є звернення родин стосовно будь-яких напрямків, ми обговорюємо у приватному порядку. Мій кабінет постійно відчинений для них, вони знають. Мій телефон є у кожного мешканця громади, вони мені телефонують у будь-який час з різними питаннями – ми вирішуємо. Але сказати, що зараз величезна потреба і запити від родин, то такого немає, тому що ми про них ніколи не забуваємо.

Всі гуманітарні програми, які є – ми спрямовуємо максимально на допомогу цим родинам. Що стосується громади, у нас є свої програми, деякі по допомозі військовим, сім'ям військових, це ще були хлопці, які пройшли АТО. Зараз будемо переглядати ці всі питання, але я хочу зрозуміти ще концепцію потреб, тому що, я так розумію, що потрібно ще мені поспілкуватися буде з хлопцями, які повернуться. Тоді вже напрацьовувати, зрозуміти, що їм необхідно, як їм необхідно, і для чого це. Тому що про родини точно ніхто не забуде, вони такі самі мешканці, як і всі інші.

- Яка допомога людям, які перебували під обстрілами?

- Ті люди, які живуть зараз, так само тут були під обстрілами, так само є героями, які тримають тил для наших військових і допомагають їм тут. Вони серед нас всі. Я максимально з усіма військовими своєї громади спілкуюсь вживу. Я і всіх цих хлопців знаю, ми з ними пройшли 2022 рік. Ті, хто не зразу пішли, а після того, як звільнилася ця сторона, вже більшість пішла служити у ЗСУ. Ми постійно у конекті, і якщо щось буде потрібне їхній родині, вони просто знають, що можуть звернутися і без різноманітних програм, але у межах розумного. Якщо вони живуть в сільській місцевості, їм потрібні дрова - без питань, комунальне підприємство їм завезе дрова. Якщо їм необхідна вода - без питань, їм завезуть воду, де їм необхідна ця вода. Так само, якщо їм необхідно відбудувати будинки, які зазнали пошкоджень, а чоловіка нема - комунальники приїдуть, полагодять дах, заб’ють вікна, або вставлять нові. Так само, ті будинки і те житло, яке було пошкоджено більше, ніж на 70%, ми з місцевого бюджету так само надавали по 250 тисяч гривень для того, щоб вони могли відбудуватися. Плюс держава допомогла, плюс гуманітарна допомога. Бюрократії в нас майже немає. Чисто людський діалог, віч-на-віч. Прийшли з проблемою - вирішили проблему, не змогли вирішити - шукаємо можливості її вирішити.

- Тобто ви з мешканцями на одній хвилі?

- Я серед них. Не окремо. До мене, щоб сюди потрапити, можна просто відчинити двері і зайти. Просто в мене немає прийомних днів. Я приймаю усіх бажаючих, якщо в мене є час – завжди. Просто завжди. Тому що зараз, під час війни дуже складно вибирати день. Наради, зустрічі, міжнародні партнери, вони ж не можуть підлаштовуватися під мій графік прийому громадян. Але громадяни повинні донести свою проблематику. Вони чекають вирішення своїх питань. Тому якщо в мене є час, я зустрічаюсь, спілкуюсь, і я розумію, що людині потрібно. Я не перенаправляю людей на своїх заступників. Ми можемо сісти, випити чаю або кави, та вирішити важливі для людини питання. Тому я навіть до війни відмінив цей приймальний день. Якщо я на місці, я завжди прийму.

- Скільки зараз людей мешкає у місті? Чи багато виїхали? Чи є у місті вимушені переселенці, як з ними працюєте?

- Загальна кількість в мене зараз мешканців Зеленодольська – 12 тисяч. Із них десь 2,5-3 тисяч це внутрішньо переміщені особи. По селах приблизно така сама ситуація, що і була до війни.

- А яке було населення до війни?

- У громаді 18 тисяч людей. Зараз трошечки може навіть більше, разом з внутрішньо переміщеними особами. Але дуже складно дати відповідь по переміщених особах, тому що в основному на облік стають тільки жінки і діти, а чоловіки в основному не стають офіційно.

- Як працюєте з вимушеними переселенцями?

- Моє завдання – створити їм робочі місця і дати їм роботу. Дати їм можливість влаштувати дітей в заклади освіти, культури, спорту, дозвілля – щоб у дітей було дитинство. Вони приходять до мене і кажуть: ми ВПО, нам потрібна допомога в роботі. Ми включаємося, або комунальна сфера, або освітня сфера, або міська рада працюють.

- У вас гарний парк, всю країну здивувала ваша торічна ялинка незламності. Чи плануєте щось подібне для людей цього року? Взагалі, яку увагу приділяєте скажімо так – некритичній інфраструктурі. Чи є кошти на озеленення та інші роботи?

- Унас є екологічний фонд, з якого ми виділяємо кошти на озеленення. Але озеленення - це не про квіти. Озеленення - це про благоустрій, це покоси трави, це вивіз цієї трави, це догляд за тими насадженнями, які вже є на території. Це про людей, про зарплати людей. 90% закладених коштів на озеленення – це зарплата людей, які там працюють. 10% це паливо на покоси, транспортні витрати, все. У 2022 році ми ще заклали були мільйон, ми закупили нові рослини, тому що всі були майже знищені. У мене центральна алея, центральна вулиця Святкова, майже всі тополі були пошкоджені та побиті. Паркова зона дуже сильно була пошкоджена через обстріли, тому нам потрібно було насадити нових рослин, тому ми їх закуповували. На зараз ми вже рослини не закуповуємо, у нас є вже свої розсадники. Вирощуємо свої рослини. Зараз ще поставили свій рослинний комплекс та вирощуємо однорічні квіти. Тому на зараз ми будемо закладати кошти лише на заробітну плату, без інших витрат.

На озелененні в мене працює приблизно 30 людей, це чиста їхня заробітна плата. Цього року вона обійшлась приблизно 8 мільйонів. Це 8 мільйонів на громаду - Зеленодольськ, Костромка, Мар'янське. Це покоси, вивози, вигрібання, поливання. Але якщо я цього не буду робити, великі міста це не зрозуміють, тому що в них не було обстрілів касетними боєприпасами. А коли ці маленькі касетні боєприпаси валяються в траві, їх майже неможливо виявити. І якщо ми не будемо підтримувати свою територію відкритою, чистою, то є загроза. На жаль, моя територія знаходиться на межі того, що можуть дістати ці снаряди. Тому моя задача, щоб моя територія була чиста, без бур'янів, хащів, вивозилось сміття і було життя. Ми не створюємо нічого нового – ми просто підтримуємо те, що в нас є.

- Як почуває себе у місті бізнес, підприємці, бюджет міста на наступний рік очікуєте менший чи більший за минулорічний?

- Дуже складно сказати, тому що бізнес зараз тільки оговтується потрошечки. По-перше, малий бізнес дуже сильно підбила гуманітарна допомога населенню, тому що велику кількість гуманітарної допомоги ми залучали для підтримки нашого населення. Це і продукти харчування, і гігієна, і медицина. І люди перестали ходити у магазини. Через що бізнес просто почав тухнути. Бізнес-спільнота прийшла до мене і сказала, що так не може відбуватись, тому що ми або зачиняємося, або скорочуємося. І тоді ми вже перейшли на інші рівні.

Дуже гарно, що дослухалися до мене і до інших міських голів, які донесли інформацію, що гуманітарна допомога може бути грошима, щоб люди купили ці продукти. Ці самі кошти, які виділяють фонди на закупку своїх гуманітарних продуктів, вони можуть просто дати людям, і люди самі собі куплять цей пакунок, але в тих магазинах, які знаходяться на їхній території. Тим самим підтримується бізнес, тим самим підтримуються люди. Тому зараз працюємо таким шляхом. Зараз бізнес тільки піднімає голову, починає потрошки з'являтися новий бізнес.

Я вам скажу, що дуже класно спрацювало відновлення і благоустрій, тому що коли місто почали приводити до ладу, почав відкриватися новий бізнес. Тому що почали гуляти люди, почали повертатися люди, почали приїжджати гості в наш незламний парк, про який всі балакали. На наше водоймище влітку. Зробити аналіз зараз не можу, зможу зробити лише наприкінці 2025 року, коли я вже більш менш буду бачити ситуацію, тому що зараз вона нестабільна. Це стосується і аграрного сектору. Я навіть зараз не можу сказати, скільки точно в мене землі обробляється на території. Тому що я кожного дня підписую акти розмінування від військових і від ДСНС. Але все це величезний об’єм роботи. Я буду бачити по надходженнях, по земельному податку. І буду робити аналіз вже наприкінці 2025 року.

- Розкажіть трохи про себе: де народилися, виросли і чому обрали для себе саму таку спеціальність?

- Народився тут, навчався тут, потім виш закінчував у Кривому Розі, зараз він вже Криворізький національний технічний університет. Спеціальність у мене теплоенергетика, за фахом енергетик. Пішов працювати в енергетику. 12,5 років відпрацював на Криворізькій ТЕС в енергетиці. Потім рік попрацював менеджером по взаємодії з органами місцевого самоврядування у компанії ДТЕК. І п’ять років був депутатом міської ради.

Мені дуже цікаво було спробувати себе в ролі міського голови, тому що це такий великий кризисменеджмент. І чим складніше, тим цікавіше. І мені хотілося все-таки спробувати створити умови в місті такі, щоб зробити місто 15-ти хвилин. Щоб в цьому місті можна було отримати всі необхідні послуги за 15 хвилин. Місто маленьке, компактне. Його можна дуже швидко привести до ладу. Але, на жаль, перший рік моєї каденції це був ковід, а потім, два роки каденції - це війна. І, незважаючи на всі ці виклики, все одно ми вже зробили деякі речі.

Я вважаю, що не малі. Я вважаю, що зробили багато. Я дуже вдячний своїй команді за цю роботу. Це не моя заслуга – це заслуга всієї команди, яка працює над всім цим. Скажу так, що все залежить не від самого голови, а від команди, яка це робить. Тому що все, що відбувається - гуманітарні питання і відбудова, це робота величезної команди. І одна людина тут точно не вирішує питання. Хотіти можна одне, але з одного бажання нічого не відбувається. Я скажу, що 90% всього, що було зроблено, гарно зроблено на території, це заслуга моєї команди, а 10% це вже я.

- Що трапилось у той момент, коли ви зрозуміли, що хочете щось міняти для себе? Не просто ж ви сиділи: "А, піду я у політику, піду я у мери".

- Я дуже люблю це місто. І зараз я полюбив всю свою громаду, тому що для мене раніше село не було настільки відкритим, як зараз, коли я вже занурився у всю цю історію. І я вважаю, що якраз майбутнє за ним. Вони годують великі міста, і в них справжні, щирі, працьовиті люди. Вони не балувані містом, вони не балувані тими речами, які є у вільному доступі у містах. Вони дійсно щирі люди, працьовиті люди. І хочеться дати їм можливість, щоб діти з моїх сіл, приїжджаючи у місто, не лякалися, а задовільняли ті самі потреби, хоча б мінімальні, освітні, культурні і спортивні, які є у місті, у себе у селі. Щоб вони дуже плавно входили у місцеві дитячі спільноти.

Для мене це зараз пріоритетом є, але дуже складно зараз на територіях моїх сіл, особливо на Мар'янське, на жаль, воно ще обстрілюється, і дуже часто обстрілюється, але ми все одно рухаємося, створюємо. Я дуже багато приділяю зараз уваги на навчання підприємництву людей сільської місцевості. Ми їх возимо, ми їх навчаємо. Я дуже вдячний своїм друзям-партнерам, які працюють в цих напрямках з бізнесом, з малим бізнесом, з аграрним бізнесом. Ми допомогли їх навчити писати гранти. Мої деякі аграрії вже написали гранти, отримали кошти, відбудовуються. І от в такому плані працювати все таки хочеться. Хочеться зробити сучасне село. І я бачу зараз дуже класно воно розвивається у тепличному секторі. Вони розуміють, що Херсонщина зараз підсіла у цьому напрямку. Тому зараз пішли у полуницю, ягоди, овочі. І дуже круто в них це виходить, я дуже радий, що створюються робочі місця у них. Я стою за своїх людей горою і стоятиму до кінця своєї каденції, поки в мене є такий час та можливість бути частиною їхнього життя – буду захищати, буду допомагати чим можу.

- Скажіть відверто, ваша родина відчуває якісь незручності від того, що ви міський голова? Чи вдається провести час з родиною на стільки, на скільки б цього хотілося?

- На жаль, це тема для мене дуже болюча, тому що родина мене бачить дуже рідко. І я дуже мало часу можу провести з родиною. У мене зараз народився син. І я дуже хочу спостерігати за кожним його новим рухом, жестом, звуком. На жаль, моя робота 24/7. Особливо під час всіх цих військових дій, коли там обстріли. Я постійно попереджаю свою територію, я намагаюся людей підтримати. Вони чекають на мої повідомлення. Я їх привчив з 2022 року, що я буду їх спрямовувати у безпечні місця. Якщо у мене є така можливість. У мене вона не завжди є, але якщо мене попереджають, то я завжди, не важливо навіть о котрій годині ночі, я попереджаю. Якщо відбувається обстріл, я одразу виїжджаю на територію, щоб підтримати тих людей, які зазнали цього. Я така людина, яка віддається своїй роботі. Але я бачу, що моя родина не доотримує мене.

- Війна внесла значні зміни у ритм життя багатьох міст. Розкажіть для наших читачів – яким був Зеленодольськ до 2022 року, чим жив і які плани будував. Яким ви бачити повоєнне майбутнє міста.

- Я би хотів його бачити незалежним. Місто було збудоване навколо великого підприємства - Криворізької ТЕС. На ньому працювало якщо не з кожної родини, то через родину один із членів сім'ї. Ми залежні водопостачанням від цього підприємства, теплопостачанням від цього підприємства. І 60% находження до бюджету з цього підприємства. Тому моя задача була максимально зробити, і я вважаю, що це необхідно продовжувати робити – стати повністю незалежними від нього. Створити нові робочі місця. Але це загальна така історія - робочі місця створити. Це неможливо - просто сказати, що хочу побудувати завод, і сюди зайде інвестор, і просто його збудує. Але я про малий бізнес і про середній бізнес. Я все-таки хочу зробити безпечне місто і села. Я хочу зробити класні умови для освіти.

Я хочу зробити місто чистим, зеленим, екологічним. І я хочу, щоб в моє місто приїхали жити люди, а працювати на великі підприємства їздили, наприклад, у Кривий Ріг. А тут щоб створили свої сім'ї, жили їхні діти, їхні батьки, бабусі, дідусі, мами. А тато їздив би зранку на роботу, тут 20-30 хвилин, особливо, коли дорогу обласного значення ще дороблять. Тут діти гуляють у дворах, тут безпечно, тут чисто, тут прекрасний парк, тут прекрасне водоймище.

І тоді під цих людей почнуть з'являтися маленькі бізнеси. Якісь ігрові кімнати, якісь кафе, якісь ресторанчики. І оце почне працювати. І буде це таке сімейне містечко, в якому живуть сім'ї, воно маленьке, його можна довести до ладу. Тут територія не забруднена цими парковками, МАФами. Тут спокійно гуляють діти у парковій зоні, тому що батьки знають, що відеоспостереження стоїть, і по місту всі в'їзди- виїзди, всі заклади освіти під відеоспостереженням. Що для батьків потрібно? Щасливе життя дитини, правильно? Тому батьки йдуть за дітьми. Якщо дітям буде тут комфортно, тут будуть сидіти батьки. Якщо тут будуть сидіти батьки, батьки будуть витрачати кошти. Якщо будуть батьки витрачати кошти, під ці кошти тут будуть створюватися бізнеси.

- Які цілі ставите перед собою як мер?

- Безпекові умови для моєї громади. Водозабезпечення і теплозабезпечення. І пройти цей зимово-опалювальний період.

- Це найголовніше на зараз?

- На зараз, так!

- А ще в мене є не зовсім формальне питання. Ви якось розповідали, що пережили нашестя диких кабанів з Херсонщини. Впоралися з цим, не дошкуляють більше?

- Ні, більше не дошкуляють. Тоді хлопці військові трошки поганяли їх, вони пішли і більше не поверталися. Тільки окремі, може парочка, ще прогулюються. Вони і зараз буває ще приходять у гості. Але так, щоб такого нашестя як було - ні, вже такого немає.