У Павлограді, ще півстоліття тому тут вирувало життя: гриміли автоклави, десятки робітників формували цеглу, яка розходилася по всьому регіону, завод силікатної цегли між РТСом та селищем 40 років Жовтня забезпечував місто і навколишні села міцним і недорогим будівельним матеріалом, передає "Відомо".
Саме з цієї цегли у 60–70-х роках зводили багатоповерхівки, школи, лікарні, дитячі садки, адміністративні будівлі. Місто активно розбудовувалося, і значна частина сучасної інфраструктури постала завдяки цьому підприємству.
Сировиною слугував кварцовий пісок, вапно та вода. Суміш формували у пресах, а потім відправляли в автоклави, де під високим тиском і температурою відбувалася хімічна реакція. Так народжувалася силікатна цегла — міцна, довговічна і при цьому дешева.
Матеріал мав свої обмеження: його не використовували для фундаментів чи печей, бо не витримував вологи й високих температур, але у житловому будівництві силікатна цегла була справжнім лідером — завдяки низькій ціні та гарній звукоізоляції.
Сьогодні ж на місці колишнього заводу — лише пустир. Жодної будівлі, жодних слідів колишнього виробництва. Лише пам’ять старших павлоградців нагадує про те, що саме звідси вийшли мільйони цеглин, з яких виріс сучасний Павлоград.