Народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську

Біографія

Після закінчення школи у 1979 році вступила на економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету за спеціальністю "економіст-кібернетик".

У 1984 році Тимошенко закінчила університет з дипломом з відзнакою, після чого почала працювати інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна.

З 1979 року одружена з бізнесменом Олександром Тимошенком. Чоловік Тимошенко в політику не вникав аж до арешту дружини в серпні 2011 року. У січні 2012 року отримав політичний притулок в Чехії. Олександру Тимошенко приписують будівельний бізнес, яким він нібито зараз займається в Чехії.

Дочка – Євгенія Тимошенко, народилася 20 лютого 1980 року. Закінчила Лондонську школу економіки за спеціальностями політика і філософія.

1 жовтня 2005 року вийшла заміж за британського рок-музиканта Шона Карра, взявши його прізвище. Карру на той момент було 37 років, а їй 25. Щоб повінчатися, Карру довелося прийняти православ'я. Шлюб проіснував 6 років і розпався у березні 2012 року. Після цього Євгенія повернула собі прізвище Тимошенко.

Причина розлучення достовірно невідома. За однією з версій, подружжя розлучилося через арешт і подальшу судимість Юлії Тимошенко: Євгенія брала активну участь у "відбілюванні" імені матері, і це нібито шкодило шлюбу.

Розлучення Євгенії Тимошенко та Шона Карра гучно обговорювалося у ЗМІ, оскільки подружжя ділило майно в українському суді. За результатами розгляду, Євгенії Тимошенко дістався ресторан Ciro's Pomodoro у Києві та половина особняку у Дніпрі.

27 грудня 2014 року вийшла заміж за бізнесмена Артура Леонідовича Чечоткіна (народ. серпень 1982), займається нерухомістю в Брукліні. Подружжя виховує трьох дітей.

Бізнес

Першим місцем роботи Юлії Тимошенко став Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна, де вона з 1984 по 1988 рр. була інженером-економістом. Однак уже в 1988 році подружжя Тимошенко починають свій бізнес – відкривають мережу пунктів відеопрокату.

З 1989 по 1991 рр. Тимошенко обіймає посаду комерційного директора створеного з чоловіком Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал".

У 1991 році вони засновують корпорацію "Український бензин" (КУБ), яка займається торгівлею паливно-мастильними матеріалами, Тимошенко обіймає посаду генерального директора.

З 1995 по 1997 рр. була президентом корпорації "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ) з оборотом 11 млрд доларів, створеної на базі КУБу. На той час Тимошенко приписують співпрацю з прем'єр-міністром Павлом Лазаренком, під заступництвом якого ЄЕСУ отримала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.

Справа Лазаренка

На цьому пункті варто зупинитися окремо, адже це історія про найбільшу корупційну оборудку часів української незалежності розміром в один мільярд доларів. Про те, як в Україні свого часу до влади прийшов “дніпропетровський клан” і яку роль зіграла у цих оборудках компанія ЄЕСУ (“Єдині енергетичні системи України”), як Тимошенко налагоджувала відносини із російським “Газпромом”, та як кралися і виводилися в офшори гігантські суми. Один із фігурантів справи відсидів 9 років в американській тюрмі – Павло Лазаренко. Друга – власне, Тимошенко.

За інформацією PEP.org, проєкту Центра протидії корупції, у 1995–1996 роках ЗАТ "Промислово-фінансова корпорація "Єдині енергетичні системи України", яким керувала Тимошенко досягла річного обсягу продажів в $ 11 млрд ,ймовірно, користуючись підтримкою Павла Лазаренка (в 1995–1996 віце-прем'єр з паливно-енергетичного комплексу, у 1996–1997 прем'єр-міністр України), мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.

Співзасновником ЄЕСУ є Британська "United Energy International". За інформацією ЗМІ, "United Energy International" в дійсності була справжнім посередником в торгівлі російським природним газом. Журналісти прийшли до висновку, що блакитне паливо поставлялось за схемою: "Газпром" - "United Energy International" - ЄЕСУ - споживачі".

Такий ланцюг дозволяв спрямовувати на рахунки "United Energy International" кошти, отримані за поставлений газ. Пізніше частина цих грошей опинялись на рахунках офшорних компаній Павла Лазаренка.

У 2006 році Павло Лазаренко був засуджений за відмивання грошей в США. В справі Лазаренка звинувачень у бік Тимошенко не висувалось, разом з тим, був встановлений факт переказу коштів компаніями Тимошенко на користь Павла Лазаренка. Як зазначають ЗМІ свідки вказували на те, що Тимошенко, як і інші бізнесмени, змушена була платити Павлу Лазаренку 50% від доходу "Єдиних енергетичних систем" за протекцію та сприяння.

Окрім цього, у серпні 1996 року Павло Лазаренко, перебуваючи вже на посаді прем’єр-міністра, написав своєму російському колезі Віктору Черномирдіну листа, яким гарантував виконання корпорацією ЄЕСУ зобов’язань щодо поставок матеріально-технічних ресурсів міністерству оборони Росії. Ще трохи згодом, у грудні 1996 року державний міністр з питань промислової політики та паливно-енергетичного комплексу України Анатолій Мінченко підписав листа, що в разі виникнення боргу ЄЕСУ перед Росією його погашатиме держава. В той же час, норм, які б дозволяли Лазаренку прийняти рішення про надання державних гарантій за боргами ЄЕСУ в той час не існувало. Це в подальшому було встановлено судом.

У жовтні 2011 року Служба безпеки України порушила проти екс-прем'єра Тимошенко кримінальну справу за, нібито, переклад боргів корпорації ЗАТ "Промислово-фінансова корпорація "Єдині енергетичні системи України" на бюджет України. Проте, у 2014 році справа була закрита у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення.

Політична діяльність

Січень 1997–1998 – народний депутат України (ВРУ II скликання, Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області). На момент обрання народним депутатом була безпартійною. Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.

Вересень 1997–1999 – перший заступник голови партії «Громада» Павла Лазаренка.

1998–2000 – народний депутат України (ВРУ III скликання від ВО «Громада», виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету ВРУ. На цій посаді ініціює бюджетну реформу, розробляє перший Бюджетний кодекс України, прийнятий у 2001 році, проекти Податкового і Соціального кодексів і пенсійної реформи, соціальні програми.

У березні 1999 організувала депутатську фракцію «Батьківщина» у ВРУ. Була одним із засновників партії «Батьківщина», створеної у липні 1999-го. 18 грудня того ж року на другому з'їзді була обрана головою партії.

Грудень 1999-січень 2001 – віцепрем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка.

19 січня 2001 Указом президента Леонида Кучми була відправлена у відставку.

9 лютого 2001 – стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) – громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади «олігархічний корумпований режим Кучми».

13 лютого 2001 було оприлюднене «Звернення до українського народу» Кучми, Голови ВРУ Плюща та Прем'єр-міністра Ющенка, спрямоване проти ФНП та протестної акції «Україна без Кучми», яка тоді відбувалася. Автори звернення порівнюють опозиційний рух та створення ФНП із зародженням фашизму. Того ж дня Тимошенко була заарештована згідно з санкцією Генеральної прокуратури України. Її звинуватили у розкраданні (при перебуванні на посаді голови ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Тимошенко.

9 серпня 2001 рішенням Києво-Святошинського суду був звільнений з-під варти Олександр Тимошенко. 30 квітня 2002 Києво-Святошинський суд закрив усі кримінальні справи, порушені щодо Олександра Тимошенка, скасував усі висунуті йому обвинувачення.

9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким було визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах закрито.

У листопаді 2001 на базі ФНП був створений Блок Тимошенко.

Під час “помаранчевої революції” 2004 року стає одним з лідерів Майдану, відмовившись балотуватися на президентський пост на користь Ющенка. Після його перемоги в лютому 2005 року вперше займає пост прем'єр-міністра, який, однак, залишає через сім місяців у зв'язку з «конфліктами всередині виконавчої гілки влади».

Цього року журнал Forbes вносить Тимошенко в рейтинг 100 найвпливовіших жінок планети, а Економічний форум в Криниці Гурській визнає її "Людиною року Центрально-Східної Європи".

На виборах 2006 року в четвертий раз стає народним депутатом – БЮТ посів друге місце (після ПР) і отримав 129 мандатів. Вона відмовилася підписати запропонований президентом Ющенко Універсал національної єдності (який підписали всі інші парламентські партії), назвавши його «прикриттям для зради» і заявила про перехід в опозицію. Буквально з початку каденції парламенту Тимошенко заявила про необхідність дострокових виборів, назвавши обманом виборців перехід соціалістів в коаліцію з "регіоналами", а в 2007-му підтримала ініціативу Ющенка щодо розпуску Ради.

На дострокових виборах 2007 року БЮТ отримав 156 мандатів і уклав угоду про створення демократичної коаліції з блоком «Наша Україна».

18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів.

2008-2009 рр. – газовий конфлікт з росією. У січні 2009-го Тимошенко підписала з путіним так звані «Харківські угоди», газові контракти, за які її постійно критикує нинішня влада.

У 2010 році брала участь в президентських виборах, однак в ході напруженої боротьби поступилася Віктору Януковичу 3% голосів. Створена після цього в ВР нова коаліція позбавила Тимошенко поста прем'єра.

Кримінальні справи

Під час президентства Віктора Януковича проти Юлії Тимошенко було порушено кілька кримінальних справ, які стосувалися, в першу чергу, діяльності ЄЕСУ (в 1996-1997 роках), а також кримінальні справи про "кіотські гроші" і "автомобілі сільської медицини" (2007-2010 роки).

Так, у грудні 2010 року Генпрокуратура звинуватила Тимошенко у використанні коштів, отриманих за Кіотським протоколом, на виплату пенсій у 2009 році, тоді як, за правилами, на ці кошти треба було висаджувати ліси.

Друга справа – щодо автомобілів медичної допомоги для села: у цьому випадку Генпрокуратура вбачала порушення в тому, що одна тисяча автомобілів була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання, нібито, не було передбачене в держбюджеті на 2009 рік.

Згодом, у 2010 році, за результатами аудиту Рахункової палати, з'ясувалося, що придбання цих автомобілів було передбачене державним бюджетом 2008 і 2009 років та законом «Про державні цільові програми».

З червня 2011 року справи щодо «кіотських грошей» та автомобілів медичної допомоги для села були призупинені після того, як, на запрошення Тимошенко та «Батьківщини», аудиторська компанія «BDO USA» та юридична компанія «Covington & Burling» дослідили ці справи та заявили, що вони «без доказів на свою підтримку в доповіді від 14 жовтня 2010 року не варті паперу, на якому написані».

У заяві цих компаній відзначається, що провина Юлії Тимошенко не підтверджена документами, а відтак «звинувачення проти колишнього прем'єр-міністра виглядають політичними за своєю природою, тому що не існує фактів, як б їх підтверджували». У справі щодо «кіотських грошей» американські експерти констатували наступне:

«Документи, з якими ми змогли ознайомитись, чітко зазначають, що баланс Цільового Кіотського рахунку у розмірі приблизно 3,3 мільярдів гривень на дату отримання залишався незмінним протягом всього періоду, що розглядається, причому у 2009 році Кіотські надходження взагалі не витрачалися. Оскільки баланс цього рахунку залишався незмінним на дату отримання, будь-які звинувачення, що прем'єр-міністр Тимошенко використала ці кошти всупереч їхньому цільовому призначенню, є очевидно неправдивими».

Аудитори наголошують, що “вперше Кіотські надходження було використано лише у грудні 2010 року”. Це ж, у 2014 році, підтвердила й голова Державної казначейської служби Тетяна Слюз.

Однак найбільший резонанс викликала "газова справа", яка полягала в звинуваченнях Юлії Тимошенко в складанні кабального для України газового договору з росією в 2009 році. У жовтні 2011 року, після довгих судових розглядів, Печерським районним судом було винесено вирок Тимошенко про заключення на 7 років та виплату 1,5 млрд грн компанії Нафтогаз за нанесення фінансових збитків. Розповімо про це детальніше.

У квітні 2011 року Генпрокуратура порушила проти Юлії Тимошенко кримінальну справу за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладання «газових» контрактів із росією 19 січня 2009 року. 24 червня 2011 року, у Печерському районному суді м. Києва, розпочався суд у цій справі і, 5 серпня 2011 року, Тимошенко заарештовано в залі суду, внаслідок зміни судом запобіжного заходу.

11 жовтня 2011 року суд визнав Тимошенко винною за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Тимошенко компенсації збитків, завданих цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 року, в обсязі 1,516 мільярдів гривень (189,5 млн доларів США), та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10 434 гривні. На думку Тимошенко та соратників, її засудили в тому числі за те, що був усунутий український посередник у торгівлі газом – зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго. Також політичні експерти відзначають, що Тимошенко була засуджена за вказівкою В.Януковича з метою усунення її як головного конкурента від участі в президентських виборах-2015.

Вищий спеціалізований суд України був зобов'язаний, на підставі рішення ЄСПЛ, передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак двічі відмовився це зробити.

У жовтні 2011 року було відновлено провадження в кримінальних справах, пов'язаних з діяльністю Тимошенко на посаді керівниці ЄЕСУ. Захисники експрем'єра наголошували, що справи щодо ЄЕСУ були закриті ще у 2005 році за відсутністю складу злочину, а також на тому, що сплив термін давності щодо цих справ. Згодом кримінальні справи проти Тимошенко щодо ЄЕСУ були об'єднані в одне провадження.

8 грудня 2011 року Тимошенко судили в приміщенні Лук'янівського СІЗО протягом 12 годин, під час суду до неї тричі викликали лікарів. Суд постановив ще раз заарештувати вже ув'язнену Тимошенко. Посли країн-членів Євросоюзу організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, після чого заявили, що виїзне засідання суду є порушенням Європейської конвенції з прав людини. Посол США зазначив, що проведення суду в ізоляторі не відповідає міжнародним нормам судочинства.

Відбувати покарання екс-прем'єра відправили в Качанівську виправну колонію в Харкові. Проте 9 травня 2012 року через різке погіршення здоров'я, після численних вимог її соратників, Тимошенко перевели в лікарню «Укрзалізниці».

Захист екс-прем'єра подав кілька скарг в ЄСПЛ, і в 2013 році він визнав арешт Тимошенко незаконним.

Європа визнала Тимошенко політв'язнем і вимагала її звільнення як одного з головних умов підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Так, 30 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини одноголосно виніс рішення у справі Юлії Тимошенко арешт та утримання Юлії Тимошенко під вартою є незаконним та політично мотивованим. Відповідне рішення зачитав президент Європейського суду з прав людини Дін Шпільман.

Він зазначив, що 9 квітня 2013 року палата суддів Європейського суду у справі Юлії Тимошенко ухвалила одноголосне рішення, що арешт та утримання під вартою Юлії Тимошенко є незаконними та здійснювалися з політичних мотивів.

«Сьогодні вперше європейська організація зробила юридичну оцінку у справі Юлії Тимошенко. На підставі статті №18 Європейської конвенції прав людини суд одноголосно вирішив, що Тимошенко була затримана та перебувала під вартою незаконно, і за нею здійснюється політично вмотивоване переслідування», – заявив захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко

20 серпня 2013 року тодішній керівник фракції «Батьківщина» в ВР Арсеній Яценюк заявив, що кандидатом в президенти на виборах 2015 року від ВО «Батьківщина» буде Юлія Тимошенко.

22 лютого 2014 року, не дочекавшись підпису президента під цим законом, Верховна Рада прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.».

В той же день вона вийшла на волю і прилетіла з Харкова до Києва, де виступила на Майдані.

Зі звільненням Юлію Тимошенко привітали уряд і державні лідери США, Канади, Німеччини, Угорщини, Литви, провідні політики Європейського Союзу та американські сенатори.

Юридична реабілітація

28 лютого 2014 року Київська районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі про порушення в діяльності корпорації «Єдині енергетичні системи України» у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину).

У той же день Верховна Рада прийняла закон «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», згідно з яким Тимошенко була реабілітована і відновлена у всіх правах.

Колишній перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін в ефірі програми «Шустер LIVE» визнав, що «фактів отримання ... екс-прем'єр-міністром (Юлією Тимошенко), грошей або інших матеріальних цінностей, або корупційних дій виявлено не було».

Заступник Генерального прокурора Микола Голомша, який в 2003-2004 роках займався кримінальними справами, порушеними проти Юлії Тимошенко заявив, що підстав для порушення кримінальних справ проти Тимошенко не було.

14 квітня 2014 року Верховний Суд України в ході спільного засідання всіх палат рішенням 42 з 48 суддів закрив «газову» справу Юлії Тимошенко за відсутністю події злочину.

Справа Манафорта

За даними видання The Guardian, колишній політтехнолог «Партії регіонів» і ексголова передвиборчого штабу президента США Дональда Трампа Пол Манафорт ухвалював розробку таємної медіастратегії, націленої проти Юлії Тимошенко. Проєкт був створений у 2011 році з метою підвищення рейтингів Януковича за кордоном.

Пол Манафорт проводив ряд таємних операцій, націлених проти Юлії Тимошенко. Зокрема, він пропонував:

• переписати статті про Тимошенко у Вікіпедії, щоб осквернити ключового опонента Януковича;
• створити фейковий «мозковий центр» у Відні для поширення позицій на підтримку Януковича;
• проводити роботу в соціальних мережах, націлену на аудиторії в Європі і США;
• збирався використовувати «тролів» у соціальних мережах для критики Тимошенко.

Діяльність Тимошенко після Революції Гідності (2014)

27 березня 2014 року на пресконференції в Києві Юлія Тимошенко заявила про своє рішення йти в президенти.

29 березня з'їзд ВО «Батьківщина», який відбувся на Софійському майдані, висунув її кандидатуру на пост президента України. Ключовими тезами передвиборчої програми Тимошенко були викорінення корупції, боротьба з олігархами, європейський шлях розвитку України (зокрема, підписання Угоди про асоціацію з ЄС), протидія російській агресії та відновлення територіальної цілісності України.

На позачергових виборах президента України, які відбулися в один тур 25 травня 2014 року, Юлія Тимошенко посiла 2-е місце серед всіх кандидатів з результатом 13,13%. Президентом був обраний Петро Порошенко.

Після виборів Тимошенко приступила до реформування партії «Батьківщина».

За результатами позачергових виборів Верховної Ради в жовтні 2014 очолювана Юлією Тимошенко партія “Батьківщина” потрапила в український парламент, показавши результат 5,68%.

25 січня 2019 ЦВК зареєструвала Тимошенко кандидатом у президенти України на виборах 2019 року. Юлія Тимошенко зайняла 3-тє місце на президентських виборах 2019 року і не пройшла до другого туру.

На позачергових парламентських виборах 2019 року Юлія Тимошенко очолила виборчий список партії “Батьківщина”. На виборах партія Батьківщина отримала у Верховній Раді України IX скликання 24 депутатських місця за партійними списками, партія набрала 8,18% голосів виборців.

29 серпня 2019 року Юлія Тимошенко була обрана головою фракції “Батьківщина” в парламенті IX скликання. У Верховній Раді IX скликання було вирішено, що Юлія Тимошенко працюватиме в комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

У листопаді 2019 року, після ухвалення Верховною Радою України законопроєкту про зняття мораторію з продажу землі, Юлія Тимошенко заявила про перехід в опозицію до правлячої партії «Слуга народу».

У грудні 2019 року Тимошенко об'єднала в Національний штаб понад 40 політичних та громадських організацій, які виступили проти продажу землі та закликали провести референдум.

18 листопада 2019 року Тимошенко звернулася до Конституційного Суду з проханням невідкладно розглянути подання щодо законопроєкту про «ринок землі».

27 січня 2021 року Тимошенко ініціювала проведення референдуму із 5 питань: постачання населенню українського газу та атомної електроенергії з 30 % рентабельністю; про продаж сільськогосподарських земель; про продаж стратегічної власності; питання про легалізацію канабісу; про гральний бізнес.

У 2023 році ЗМІ писали, що Юлія Тимошенко програла судовий позов екснардепу Сергію Лещенку у Подільському суді: справа стосувалася спростування фактів його статті «Прозахідна Тимошенко стає на бік проросійських агентів в Україні». А у 2021 році у цьому ж суді Юлія Тимошенко спростувала наклеп політичного коментатора Володимира Цибулька про те, що вона нібито зривала процес надання томосу Україні.

Діяльність під час війни

У 2022 році разом з іншими депутатами звернулася до спікера парламенту Руслана Стефанчука з ідеєю позбавити мандатів народних та місцевих депутатів, обраних від заборонених проросійських партій (перш за все, від «ОПЗЖ» та «Опозиційного блоку»).

У 2022 році Юлія Тимошенко заявила про намір народних депутатів звернутися до Конституційного Суду з поданням щодо відповідності Основному закону закону про ратифікацію Стамбульської конвенції, повідомила представник Верховної Ради у Конституційному Суді Ольга Совгиря (фракція "Слуга народу").

У 2023 році розслідування журналіста УП Михайла Ткача встановило, що Тимошенко початок нового року зустріла у Дубаї.

У червні 2024 року стало відомо, що картка колишньої прем'єр-міністерки України Юлії Тимошенко з'явилася в базі розшуку МВС Росії. За якою статтею її розшукують – не уточнюється, але вказується, що – Кримінального кодексу.

Статки

Юлія Тимошенко у 2023 році у Верховній Раді України заробила 700 394 грн. Також вона отримала 644 160 грн на здійснення депутатських повноважень. Чоловік колишньої прем’єрки отримав 712 438 грн від фірми Britico Product s.r.o. у Чехії та 32 801 грн банківських процентів.

Лідерка ВО «Батьківщина» у себе декларує 80 500 грн та 325 140 доларів готівкою, а на банківських рахунках 1 924 256 гривень.

Ще 4 млн доларів вона позичила доньці, а 186 75 грн вона вносила як заставу у Подільський районний суд Києва. Невідомо, за якою саме справою вона це робила.

Чоловік Тимошенко має 150 860 євро, 3 100 000 грн, 456 800 доларів готівкою, а також 8806 євро, 81 долар на банківських рахунках.

А от 26 тис. євро та 400 тис. чеських крон він позичив чеській фірмі, з якої отримав гроші. Він вказаний власником київської фірми ТОВ «Леді Ю» та естонської Prostor OU.

Юлія Тимошенко не володіє персональним транспортом. Натомість користується Toyota Camry 2018 року, яка належить її доньці Євгенії. А от Олександр Тимошенко має Toyota Land Cruiser 200 2018 року (авто коштувало 2 млн 446 тис. 717 грн), Audi A8 2016 року (1 млн 606 тис. 702 грн) та радянський седан ГАЗ-14 «Чайка» 1983 року, на якому возили партійну еліту КПРС.

Власного житла у подружжя немає. Олександр Тимошенко – власник лише гаражу (18,2 кв. м) у Дніпрі. А мешкає Юлія Тимошенко у будинку (588 кв. м) в елітному передмісті Києва Козині (у місцевості Конча-Заспа), дім орендує у своєї племінниці Кристини Резворович, а розташований він на земельній ділянці (1 тис. 862 кв. м), яка теж належить племінниці, а поруч ділянки (2 тис. 844 кв. м) тітки Юлії Тимошенко – Антоніни Ульяхіної.

Олександр Тимошенко носить годинники Vacheron Constantin, Corum. Колишня прем'єр-міністерка може похизуватися сережками з перлинами та коштовним камінням марок Mikimoto, Chanel, Dinh Van, Cartier, підвіскою з коштовним камінням Chopard, намистом з перлинами, кільцем з перлинами та дрібними дорогоцінними каменями, набором сережок та кільця з коштовним камінням.