Леся Міхно: В Апостолового великий потенціал, щоб люди повернулися з-за кордону з дітьми, а переселенці залишилися назавжди

Колись Апостолове було райцентром, а зараз місто у Криворізькому районі, яке стикається з масою проблем, але демонструє позитивну динаміку у міжнародній співпраці і забезпеченні людей медичними і комунальними послугами. На даний момент через відсторонення від посади мера міста функції міського голови Андрія Оси вже тривалий час виконує секретар Апостолівської міськради Леся Міхно. Вона розповіла "Відомо" про життя у місті та громаді, про сьогодення Апостолового і його перспективи.

- Як Апостолове та громада виживають під час війни, адже місто розташоване не так далеко від лінії бойового зіткнення.

- На даний час ми працюємо із багатьма фондами, з інвестиціями, також виділяємо кошти з міського бюджету на потреби міста. У нас є пріоритети.

У першу чергу, це водопостачання. Як відомо, 6 червня 2023 року була підірвана Каховська дамба, а саме з цієї дніпровської води ми отримували централізоване водопостачання. Іншого джерела водопостачання у нас не було. Тому для нас це стало дуже великою проблемою. Я би її прирівняла навіть до екологічної катастрофи, тому що у 2023 році літо видалось найбільш спекотним за тривалий час. І справді було дуже важко.

Я вдячна посольству Швейцарії в Україні. Вони перші зателефонували і сказали, що бачать по мапі, що ми підпадаємо у цю зону ураження. Запитали, яка нам підтримка від них необхідна. Їхні представники до нас приїхали, ми поспілкувалися і вирішили, що вони нам допоможуть із свердловинами та бюветами. Тобто перші три бювети, які нам допомогли облаштувати — це були бювети посольства Швейцарії. Вони оснащені очисткою зворотного осмосу, і люди безкоштовно по цей час мають право набирати воду там у необмеженій кількості.

Я знаю, що приїжджають до нас навіть з інших громад набирати воду. Немає жодного ліміту 5 чи 10 літрів на людину. Бювети відкриті. Зараз із водопостачанням ситуація трішки покращилася, оскільки минулого року державою був запущений експериментальний водогін, який йде з річки Інгулець і наповнює наш канал. У нас є домовленість із державним підприємством "Кривбаспромводопостачання". Вони дають запускати воду у канал, ми за неї проплачуємо за визначеним тарифом.

У зв'язку із чим у нас трохи піднялася ціна на воду, бо зараз і за електроенергію ми проплачуємо, а міський бюджет покриває значну частину коштів на воду. По-іншому у нас не виходить.

Також ми працюємо із благодійними фондами. У нас є внутрішньо переміщені особи. Звісно, що частина людей виїжджає, заїжджає, але ті, хто офіційно зареєстровані — ми з ними спілкуємося, і через благодійників всіляко допомагаємо їм. Тому що я розумію, що їм важко, і я розумію, що, можливо, людям вже немає куди повертатися, бо там розбиті домівки. Тому я б дуже хотіла, аби ці люди знайшли у нашій громаді свою домівку та залишилися у нас жити.

- Як працює комунальна сфера, як вдається підтримувати порядок у місті?

- У нас два комунальних підприємства: "Апостоловеводоканал" і "Синергія".

"Синергія" займається благоустроєм, а водоканал — централізованим водопостачанням та водовідведенням. Водоканалу ми даємо дотацію, оскільки комунальне підприємство має велику заборгованість за дуже багато попередніх років. Зараз важко, тому що люди не дуже охоче йдуть на роботу, зарплати невеликі.

Комунальне підприємство у нас також дуже ефективно співпрацює із інвесторами. Тобто, працює вся команда: міська рада, виконком, комунальне підприємство. Зараз є ділянки труб, які у вкрай поганому стані. Вони тривалий час експлуатуються, і, як-то кажуть, їхній час минув. Труби були металеві і коли тривалий час не було води, вони стали ще більше непридатними. Тому зараз, коли воду запускають, труби рвуться — бувають такі неприємні моменти. За кошти міської ради було придбано спецтехніку — екскаватор і аварійний автомобіль. Благодійники надають нам труби і ми укладаємо їх на найбільш аварійних ділянках.

Що стосується комунального підприємства "Синергія" — це наш благоустрій. Ми розуміємо, що дуже складна ситуація із дорогами. Через нашу територію проходить частина доріг державного значення, більшість міського значення. Прийняли рішення з депутатами, купили машину, яка ямкові ремонти робить. Тому по місту і по селах машина працює. І зараз вона також працює. Тобто ми намагаємося робити своїми силами, бо це набагато дешевше, ніж винаймати підрядника.

Але власними силами дуже важко. Тож для нас стало гарною новиною, що у нас взялися робити дорогу на в'їзді до міста. Це дуже гарна для нас новина. Ми багато разів зверталися по допомогу з цього приводу, і дякуємо обласній адміністрації, району, і, звісно, Агенції з відновлення України, тому що у нас в'їзд в Апостолове — наш біль був великий, всі це знають, про це всі писали, знімали відео, сюжети, говорили, що влада нічого не робить і так далі. Але тепер там проведені роботи. Я сподіваюся, що логістика у нас покращиться.

- Багато громад кажуть про брак спеціалістів, складні умови життя у громадах, через мобілізацію та з інших причин. Чи всі життєво важливі сфери у місті укомплектовані? Якщо ні, де не вистачає фахівців?

- Ну, звісно, що зараз люди мігрують, і така ситуація, можливо, кожен має якісь переживання у душі. Хтось виїжджає, хтось приїжджає. Не можу сказати, що ситуація стабільна. На даний час нам не вистачає водіїв у комунальні підприємства на спецтехніку. Хотілося б, щоб було більше лікарів. Ситуація складна, тому що ми живемо під час дії військового стану і це дається взнаки.

- На початку повномасштабного вторгнення люди активно залишали свої домівки та вивозили родини у більш безпечні місця. Замість них був наплив ВПО. Чи памʼятаєте ви яка ситуація була із цим у Апостолівській громаді?

- Війну я тут зустріла. Виїжджали люди, масово виїжджали, з родинами, з дітьми. Водночас було багато внутрішньо переміщених осіб. Люди тікали. Луганська, Донецька області. Я пам'ятаю, як прийшли двоє молодих людей, я думала, що вони діти, а вони на першому курсі навчалися у медичному інституті. От не пам'ятаю, чи з Донецька, чи з Луганська. Вони прийшли — ми їм надали допомогу, допомогли знайти помешкання. Це був березень 2022 року, і цей випадок дуже зачепив мене. Діти там перший чи другий курс вчаться, а вимушені були тікати. Це дуже прикра ситуація. Звісно, що зараз внутрішньо переміщені особи, які у нас зареєстровані, частково виїжджають, потім повертаються, деякі їдуть назавжди. Тобто така міграція зараз також існує. Не така сильна, як було раніше, але є.

- Ви сказали про підвищення тарифу на воду. Як відреагували місцеві мешканці на підвищення цін під час війни?

- Ціни ростуть абсолютно на все. Ми бачимо ціни на комунальні послуги, на енергоносії і так далі. Вода піднялась у зв'язку з тим, що ми зараз почали брати воду у державному промисловому підприємстві "Крибасводопостачання". Ми брали раніше по одній ціні, зараз вони підняли ціну, і ми не можемо працювати у збиток, тому що у нас і так багато втрат води. Адже водопровід у нас в дуже поганому стані. Так, із 42 гривень з копійками ми підняли до 63,36 грн. Я вважаю, що це не дуже велике підвищення.

Ми все зробили публічно і прозоро. Перед тим, як підняти тарифи, ми опублікували їх, надали на обговорення людям — не було жодних скарг чи зауважень. Бо після ситуації з Каховкою нам було навіть не до того, щоб обговорювати якість води. У нас було так — або вода є, або її немає. І коли воду у нас почали потихеньку подавати, канал потихеньку почав наповнюватися. Але дуже багато також було втрат, тому що канал був повністю сухим, поки вода вся продренувала, поки вона вся увійшла ж у землю, бо тріщини були, посуха була. Тому ми дуже чекали цю воду, потихеньку її подаємо. Сильну подачу, сильний тиск робити не можемо, тому що труби рвуться.

- Ще у липні 2022 року окупанти за одну ніч зруйнували усі три школи в Апостоловому. Тривалий час діти були вимушені навчатися онлайн. Наприкінці минулого року у місті вдалося облаштувати навчальний простір в укритті, а також, за підтримки міжнародного благодійного фонду облаштувати інтерактивний навчальний простір. Чи навчаються зараз діти там, та як проходить навчання?

- У нас справді побомбили за одну ніч всі наші школи, а там навчалося майже дві тисячі дітей. Ми співпрацювали із чеською неурядовою організацією People in Need — вони нам також допомагали відновити один із пошкоджених корпусів третьої школи. Ми його відновили силами наших інвесторів-благодійників і силами міського бюджету. Ми зробили укриття. Зараз зробили дах, зробили вікна, двері, ремонти по кабінетах, по коридорах. І зараз, поки діти пішли на канікули, закінчуємо робити плитку там, де була вирва, де був приліт ракети. І зараз вже виклали плитку під час підготовки до нового навчального року.

Тобто ми відновили один корпус повністю — той що був пошкоджений частково, і який можна було відновити.

Також у нас за підтримки USAID минулого року, у середині грудня, відкрили і облаштували модульну школу. Там зараз навчаються діти з ліцею №1.

Крім того, ми залучаємо туди інвесторів. Я дуже рада і тішуся тим, що, слава Богу, що до нас люди приїжджають, питають, чим допомогти. Ми говоримо, що в нас велика проблема, велике питання стосовно освіти, що нам треба його вирішити, щоб діти мали доступ до навчання. Але ж має бути обов’язково, по нинішнім правилам безпеки, укриття, бомбосховище і так далі.

Також у нас є цифровий простір, про який ви говорили. Це інший фонд нам відкривав, він зробив ремонт будинку культури частково на певній території.

На жаль, перша школа у нас повністю зруйнована, четверта школа також зруйнована. Я так розумію, що за кошти міського бюджету ми їх не відновимо. Тому проблема лишається відкритою.

- Розкажіть про співпрацю Апостолівської міської громади та муніципалітету французької Ла Рошель. У чому саме полягає співпраця та допомога міжнародних партнерів?

- Ми уклали меморандум. Вже офіційно, він у нас підписаний, маємо його на руках. Предмет меморандуму — сторони погоджуються розвивати економічну, соціальну, культурну та туристичну співробітність, обмінюватися досвідом, зміцнювати дружні зв'язки у разі необхідності, допомагати один одному шляхом надання виняткової допомоги. Напрями співпраці різні — економіка, муніципальні послуги, житлово-комунальне господарство, інвестиційна діяльність, виробництво будівельних матеріалів, сільське господарство, енергетика, освіта, культура, соціальна сфера, екстрена допомога у надзвичайних ситуаціях.

Це наш перший міжнародний меморандум. Я дуже щаслива, що ми його маємо, бо ми до нього довго йшли. Я дуже сподіваюся, що наша співпраця буде плідною. І також, забігаючи наперед, хочу сказати, що у нас вже підготовлений меморандум також про співпрацю із фінським містом Хаапаярві. Я сподіваюся, що як все у нас буде добре, то ми зможемо на початку вересня його підписати і мати ще одного такого міжнародного партнера.

Ми з ними зараз спілкуємося, обговорюємо наші проблеми, наші питання, ми їм презентуємо нашу громаду. Ми окреслили також, в яких сферах ми будемо співпрацювати. Це також медицина, освіта. А потім вже будемо детальніше розглядати, що і як.

Окрім того, завдяки співпраці з міжнародними фондами, встановили два великих дитячих майданчика у селах Козацький Кут і Українка за кошти благодійників. Адже там дітям не було навіть куди піти гратися.

Коли ми поїхали на відкриття, вам просто не передати на словах, яка радість на очах дітей була.

- Окрім проблем із водопостачанням та енергопостачанням, які ще є нагальні проблеми у місті та громаді?

- Одна з великих проблем — це аптеки по селах. У нас багато звернень мешканців про те, що, будь ласка, дайте нам аптеку. Але коли ми спілкуємося з власниками аптек, щоб хтось зайшов на конкурсній основі, відповідно до чинного законодавства, люди не хочуть. Головна причина — погані дороги і відповідно проблеми з логістикою.

Щодо інших проблем, то у нас є такі села, де є діти, і я дуже рада, що діти є, але, я дуже хвилююся, що ми не можемо їм дозволити вчитися офлайн, бо там немає взагалі не те, що укриття, а навіть простих підвалів. Будівлі дуже старі. Приклад — Михайлозаводське, де 120 дітей. Діти хочуть ходити, батьки хочуть, щоб вони вчилися офлайн, пишуть запити, звернення, скарги. Проте міськрада не має можливості збудувати укриття, бомбосховище повноцінне, як має бути.

Так ми звертаємся до військової адміністрації, постійно про це говоримо. Озвучую цю проблему на міжнародних форумах, на які мене запрошують. Але, наразі ситуація така, якою вона є.

- Як працює у місті медична сфера?

- Медична сфера на даний час, на мою думку, покращилася, тому що зараз ми надаємо людям більше медичних послуг. За допомогою міського бюджету і благодійних організацій, облаштовували операційні зали. Завдяки державному проєкту нам роблять кисневу станцію у лікарні. Це дуже значуща для нас подія. Коли був ковід — це був кошмар, а тепер у нас буде своя точка кисневої станції у кожній палаті.

Проведені також ремонтні роботи, в наявності свердловина на випадок відсутності водопостачання, зворотній осмос у лікарні встановлений, GIZ, наші партнери нам встановили сонячну станцію на території лікарні. Це дозволить у разі відсутності світла забезпечити повноцінну роботу лікарні, операційних тощо.

Медобладнання нове завезено, ліками лікарня забезпечена — це лікарня вторинна наша. Первинка наша — ми отримали у лютому мобільну амбулаторію. Це дуже великий автомобіль, який повністю обладнаний. Там є лабораторія, є кабінет гінеколога. Лікарі і медсестри можуть вести повноцінний прийом. Дуже важливо, що вони можуть виїжджати до наших сіл, аби людям сюдям не було важко добиратися. Бо у нас немає транспорту такого, щоб курсували маршрутки. І це також велика проблема. Наразі наші лікарі мають можливість виїжджати по селах, надавати людям медичну допомогу на місці.

- Чи страждає Апостолівська громада від ворожих обстрілів зараз?

- На даний час цілеспрямованих обстрілів немає. Минулого року був випадок, коли, я так розумію, був обстріл Кривого Рогу і була збита ракета над одним із наших сіл. Там, звісно, були пожежі, люди були травмовані, але відповідні служби оперативно виїхали, швидко надали допомогу. Але обстрілів в Апостоловому чи у громаді зараз, слава Богу, немає.

- Чи взаємодіє громада з Дніпропетровською ОВА та Криворізькою РВА? Чи надається допомога? Чи вистачає цієї допомоги?

- Звісно, ми співпрацюємо з усіма гілками влади, тому що це суттєва допомога. Минулого року, я дуже дякую обласній адміністрації, постійно проводились наради по водопостачанню.

Також постійно проводяться наради у нашій військовій адміністрації. Станціями очищення води ми були забезпечені. Також, у перші дні, коли Каховку підірвали, спочатку ніхто не мав розуміння, чим ця трагедія обернеться. Приходили фури з водою, ми роздавали людям воду.

- Ви розповідали про міжнародну співпрацю. Чи плануєте посилювати цей напрямок роботи?

- У нас створений відділ інвестиційної діяльності. І зараз, спілкуючись на міжнародних форумах, спілкуючись з керівниками інших громад, я розумію, що маємо підсилювати відділ інвестицій. Це, може, знаєте, звучить банально, але хто у школі погано вчив англійську мову, зараз змушений надолужувати. Тому що це написання грантів, написання проєктів, постійний моніторинг, постійна співпраця із фондами.

Головне правильно, чітко і вчасно надавати інформацію. Звісно, що керівник громади зацікавлений в отриманні такої допомоги. Це серйозна робота і вона потребує і уваги, і компетентності, і зосередженості, і відданості. Хтось може сказати, що навіщо воно треба, тільки зайві клопоти. Але я думаю навпаки. Якщо, наприклад, на 10 проєктів готуються заявки, готуються збори інформації, це дуже кропітка робота і дуже велика. Якщо з цих 10 заявок хоча б один проєкт пройде, то це вже велика вдача. А два — це просто супер, розумієте? І зараз ті громади, які раніше були трошки пасивні у цьому питанні, зрозуміли, що це дійсно велика допомога. Нам будинок культури, весь перший поверх відремонтували благодійники. Це дуже великі кошти. Зараз труби надають водоканалу, це теж шалені кошти. Бювети встановлюють, це також шалені кошти. Громаді самотужки важко таке зробити.

- Наразі усі міста, селища, громади надають допомогу ЗСУ. Чи допомагає Апостолівська громада нашим захисникам? Як це відбувається?

- Звісно, ми допомагаємо нашим захисникам. Минулого року ми виділили близько 17 мільйонів. З бюджету 180 мільйонів гривень ми виділили 17 мільйонів. Ми не закуповуємо жодних FPV-дронів чи інших засобів. Ми надаємо субвенцію військовій частині, військова частина закуповує.

Цього року у нас виділено на військові частини трохи більш 7 мільйонів, а заявок у нас вже лежить на 63 мільйони. Звичайно, задовольнити всі заявки при такому бюджеті міста у повній мірі неможливо.

Ми більше за все допомагаємо 17-й танковій, криворізькій, бо там наших хлопців та дівчат дуже багато. Але, допомагаємо і іншим частинам.

- Розкажіть трішки про себе та чому обрали політичний шлях?

- Я почала свою трудову діяльність у 2006 році, коли прийшла на роботу в Апостолівську районну раду головним спеціалістом у відділ комунальної власності.

Потім обіймала посаду радника голови районної ради, посаду начальника відділу з питань комунальної власності. Тоді ще був Апостолівський район як окрема адміністративна одиниця. Також, у сьоме скликання я пішла депутатом сюди, у міську раду. Чого обрала політичний шлях? Просто хотілося принести користь для громади своїм досвідом.

Багато речей я розуміла, як робиться, багато речей я розуміла, як воно має бути, як проблему виявити, як її швидко на законному, правильному рівні вирішити. І я прагну громаді своїм досвідом принести користь.

Цього року 3 липня мій трудовий стаж в органах місцевого самоврядування сягнув вже 19 років.

Так склались обставини, що прийшла на вибори, депутати проголосували за мене та обрали секретарем ради і з моменту відсторонення міського голови — я обіймаю посаду виконуюча обов'язки міського голови, але секретарем я і лишаюсь.

- Як зараз виглядає спортивний майданчик та активний парк зведений у рамках проєкту президента України Володимира Зеленського "Активні парки — локації здорової України".

- У нас дітки займаються, дітки приходять. От зараз першу школу зруйнували, наша перша школа була дуже крута і дуже класна. Стадіон там не пошкоджений, стадіон залишився.

У нас дітки зараз займаються, знову ж таки, там, де є ближче укриття, ви ж розумієте.

Я розумію, що, можливо, зараз і батьки трохи хвилюються, десь вже бачать, сирени звучать, обстріли сильні, тому, якби вже настав мирний час, так, можна було офіційно там займатися і проводити змагання.

- Якою ви бачите громаду після Перемоги, чи є в неї інвестиційний потенціал?

- Я вважаю, що інвестиційний потенціал є. Він закладений саме у людях, які хочуть і будуть, якщо, дай Бог, все буде добре, працювати. Взагалі, громаду після війни треба буде відновлювати до такого рівня, щоб ті, хто зараз виїхали у Польщу, ті, хто виїхали у Німеччину, щоб вони сказали: "Чудово, ми повертаємося з дітьми".

Тому що, в першу чергу, громада — це люди. Не буде людей — не буде громади. Коли мене багато на міжнародних зустрічах запитували "яка ваша основна задача, як керівника", я їм говорила, що моє основне задання — створити зараз такі умови у громаді, щоб люди, які виїхали, захотіли повернутися, раз.

Друге — щоб люди, які сумніваються, залишити громаду чи ні, залишилися.

І третє — аби люди, які внутрішньо переміщені, і вони розуміють, що вони не повернуться, або їхня територія окупована, або їхнє житло знищене, сказали: "Нам тут добре, ми лишаємося тут жити, не поїдемо на Захід України чи в якесь велике місто".

От я би хотіла, щоб було так. І я витрачатиму максимум зусиль, щоб все так і було.