Перетворився на руїни, але залишився у реєстрах: як сьогодні живе санаторій-примара на Дніпропетровщині (ФОТО)

Один із найвідоміших санаторіїв регіону — "Дніпровський" — опинився у пастці між минулим та сьогоденням. Колись тут лікували від хвороб дихання та опорно-рухового апарату, сьогодні — руїни, офіційна реєстрація та примарні обіцянки на сайті "Укрпрофоздоровниці". Про це передає "Відомо" з посиланням на групу у фейсбук "Альтеркам".

Санаторій "Дніпровський", розташований у селищі Романкове неподалік Кам'янського, десятиліттями вважався однією з ключових здравниць Дніпропетровської області. Побудований у 1991 році, він приймав одночасно до 1 500 відпочиваючих та займав територію з мальовничим ландшафтом у парковій зоні на березі водосховища. До нього на цьому ж місці працював будинок відпочинку з тією самою назвою.

Установа пропонувала не просто відпочинок, а й повноцінний лікувальний комплекс. Тут функціонували водолікувальне, фізіотерапевтичне, стоматологічне, кардіологічне, опікове та цереброваскулярне відділення. Працювали діагностичні кабінети. Послуги охоплювали лікування захворювань дихальної та нервової систем, опорно-рухового апарату та жіночого профілю. Оснащення вважалося сучасним, а популярність серед мешканців регіону високою.

Однак з початку XXI століття оздоровниця почала втрачати стійкість. Приблизно 15 років тому вона практично перестала функціонувати. У 2017–2018 роках робилися спроби відродити установу, але відсутність серйозних інвесторів, а потім і настання пандемії, а пізніше повномасштабної війни у 2022 році, остаточно перекреслили ці плани.

Сьогодні від "Дніпровського" залишилися лише корпуси у стані запустіння. Проте формально установа все ще існує. Санаторій продовжує числитися в реєстрах, він має офіційний номер телефону, а на сайті "Укрпрофоздоровниці" все ще розміщено фотографії та перелік послуг. Більше того, сайт оновлюється: в ньому опубліковано привітання з Днем Конституції 2025 року.

"Санаторій-примара, одним словом", - пишуть користувачі Мережі.

Здравниця — показовий приклад того, як інфраструктура минулого може залишитись у базах даних, на сайтах та в пам'яті мешканців, але зникнути з реального життя. Сьогодні його територія — це скоріше пам'ятник невиконаним обіцянкам та занедбаним можливостям.