Дніпро прощається з майстром, який подарував лялькам душу: пішов із життя легендарний український художник (ФОТО)

У ніч на 30 травня 2025 року пішов із життя театральний художник, заслужений діяч мистецтв України, Віктор Миронович Нікітін. Про це повідомив Дніпровський міський театр ляльок, місцем, яке довгі роки було свідком його рідкісного таланту та невтомної творчої енергії, передає "Відомо".

Віктор Миронович Нікітін, який народився 6 травня 1950 року, залишив по собі багату творчу спадщину, яка житиме і надихатиме майбутні покоління. Його шлях у світ мистецтва розпочався у стінах Одеського театрально-мистецького училища, яке він закінчив у 1974 році.

Наступні роки стали періодом активної творчої діяльності, початком тривалої та плідної кар'єри художника-постановника у театрах ляльок Кривого Рогу та, нарешті, Дніпра, де він знайшов свій справжній дім, своє справжнє покликання.

В умілих руках цього Майстра набір із простих матеріалів перетворювався на унікальні ляльки, які знаходили життя і передавали глядачам глибину емоцій і змушуючи їх співпереживати героям.

Творча спадщина Віктора Нікітіна – це понад 30 спектаклів, поставлених у театрах ляльок України, Болгарії, Німеччини, Ізраїлю, Литви та інших країн.

Тандем унікальних майстрів

На особливу згадку заслуговує на плідний творчий тандем Віктора Мироновича Нікітіна з режисером Валерієм Флегонтовичем Бугаєвим. Їхня співпраця у 80-ті роки минулого століття стала зразком успішної співтворчості, гармонійного поєднання режисерської ідеї та художнього бачення. Ця спілка талантів привела до створення цілої плеяди незабутніх вистав, які стали класикою українського театру ляльок і залишили яскравий слід у серцях глядачів.

Разом вони створювали казки, які захоплювали не лише дітей, а й дорослих, змушуючи їх замислюватися над вічними цінностями та важливістю прекрасного. Їхній творчий діалог, їхня спільна робота – це ціла епоха в історії театру ляльок.

У тому числі:

• "Вбити дракона",
• "Кохання до одного апельсину",
• "Малький принц",
• "Хто" та багато інших.

Легендарна співпраця цих двох унікальних майстрів вже стала історією, але її результати продовжують радувати та надихати нові покоління лялькарів.

Дніпровський театр ляльок

Вагома частина життя пройшла у чудового художника в Дніпровському театрі ляльок - він ним жив і робив усе, щоб дітище жило, розвивалося і радувало глядача.

З 2001 року і до останніх днів життя Віктор Нікітін обіймав посаду головного художника Дніпровського міського театру ляльок, став незамінним учасником творчого процесу, душею колективу, людиною, без якої театр просто не мислив. Його внесок у розвиток української культури неоціненний. Віктор Миронович не просто створював ляльок, він творив цілі світи, заповнюючи їх глибоким змістом та неповторною атмосферою. Його робота була пошуком нових форм і виразних засобів, спробою передати складні емоції і стани за допомогою яскравих образів, що запам'ятовуються.

Секрет майстерності, його вміння створювати справжні сценічні шедеври, залишався загадкою для багатьох колег, і це лише наголошує на унікальності його обдарування, його неповторного таланту. Кожна вистава, над якою він працював, ставав окремим витвором мистецтва, неповторним та унікальним. Він був не просто художником-постановником, а справжнім сценографом, майстром створення простору, людиною, яка вміла наділити кожну постановку своїм неповторним характером, своєю душею.

Серед найвідоміших робіт у Дніпровському театрі ляльок:

• "Лебеді материнства" за В. Симоненком (1988);
• "Велосипед із червоними колесами" Т. Власової (1989);
• "Ляльки в цирку" (1997);
• "Ай та Буратіно!" М. Овсянікова (2004);
• "Злюка" С. Єфремова (2005, диплом лауреата фестивалю "Лялькові рандеву", Чернігів);
• "Гулівер" за Дж. Свіфт (2008);
• "Чарівне озеро" (2010).

Смерть Віктора Нікітіна – це не просто втрата одного талановитого художника, це втрата значної частини української культури, символу епохи, людини, яка вклала свою душу у створення світу краси та чарівництва на театральній сцені. Світла пам'ять про нього назавжди збережеться у серцях тих, хто знав його, працював із ним, і тих, хто захоплювався його творчістю.