Це стимулює тінізацію та "дроблення", а не навпаки: експерт із Дніпра про ідею зробити ПДВ обов’язковим для ФОПів

Президент асоціації "Дніпровський банківський союз" Володимир Косюга до ідеї зробити ПДВ обов’язковим для ФОПів із 1 січня 2027 року ставиться негативно. Мається на увазі у тій логіці, яка зараз обговорюється: обов’язкова реєстрація платником ПДВ для "єдинників" при перевищенні ~1 млн грн обороту. З експертом поспілкувалася кореспондентка "Відомо".

Мінфін на своєму сайті опублікував скандальний законопроєкт про обов’язковий ПДВ для ФОПів. Якщо згідно з цим документом з 2027 року фізичні особи-підприємці на спрощеній системі з валовим доходом понад 1 млн. грн. будуть зобов’язані сплачувати ПДВ, то по суті втрачається сенс самої спрощеної системи, чи не так?

- Такий підхід дійсно вбиває сенс спрощеної системи. Спрощенка створювалася як режим простих правил для мікро- та малого бізнесу. Обов’язковий ПДВ перетворює ФОП на "майже ТОВ за паперами": накладні/реєстрації/звітність/контроль ланцюжків. Це підміна ідеї: замість підтримки малого підприємництва - ускладнення входу та ведення діяльності.

А чи не стане адміністрування ПДВ у разі прийняття цього законопроєкту окремим, так би мовити, "податком бюрократії"?

- ПДВ - один із найскладніших податків у щоденному адмініструванні. Для багатьох ФОПів це означає постійну роботу з первинкою й обліком, ризики помилок у накладних/реєстрації, потребу в бухгалтері або сервісі (додаткові витрати щомісяця), більше часу не на бізнес, а на звіти й узгодження. Навіть у публічних обговореннях реформи визнається, що ключовим викликом є не перетворити це на додаткову бюрократію. Утім саме це й відбувається, коли ПДВ стає обов’язковим масово.

А як щодо порогу в 1 млн. грн., на вашу думку, чи обґрунтовний він?

- Поріг 1 млн. грн. обороту занадто низький та несправедливий. 1 млн. грн. обороту - це не великий бізнес. У багатьох сферах це невеликі магазини, кав’ярні, майстри, ремонт, послуги, дрібна торгівля з низькою маржею.Оборот не дорівнює прибуток. Змушувати платити ПДВ і вести складний облік лише через оборот - це карати бізнеси з високою собівартістю та сезонністю.

З якими викликами стикнуться ФОПівці, які працюють "в білу", у разі прийняття цього законопроєкту?

- Це або підніме ціни, або "з’їсть" маржу.
Для B2C (коли клієнт — кінцевий споживач) ПДВ часто не компенсується кредитом, а лягає в ціну. Підприємцю лишається два погані варіанти: підняти ціну (ризик падіння попиту), не піднімати й втратити маржу (ризик закриття/скорочення). Тобто удар саме по тих, хто працює "в білу” і на тонкій рентабельності.

Які ще вбачаються додаткові фактори нестабільності для фінансових осіб-підприємців?

- Ризики штрафів і блокувань - як додатковий фактор нестабільності. ПДВ-режим у реальному житті - це ще й ризики штрафів за формальні помилки, спорів із контрагентами, затримок або блокувань операцій, коли система не так побачила ланцюг постачання. Для малого бізнесу така невизначеність є критичною: немає фінансової подушки, щоб місяцями чекати розв’язання питань.

Боротьбу з дробленням великого бізнесу під ФОПів називають чи не головним завданням цієї ініціативи. А що, на вашу думку, у підсумку ми отримаємо у разі прийняття законопроєкту у запропонованому Мінфіном вигляді?

- Це стимулює тінізацію та дроблення, а не навпаки. Офіційна логіка ініціативи - боротися з дробленням великого бізнесу під ФОПів. Але якщо зробити складний податок масовим для дрібних, частина підприємців піде в готівку, сірі схеми, штучне стримування обороту,ще більше дроблення (але вже не великого бізнесу, а звичайних ФОПів, які виживають). Тобто наслідок може бути протилежним задекларованій меті. До того ж рішення "під одну гребінку" не б’є по схемах, воно б’є по реальних підприємцях. Публічно проти ідеї виступають бізнес-об’єднання, наголошуючи, що обов’язкова реєстрація з низького порогу вдарить по малих, а схеми треба прибирати точково.

Запропонуйте свою альтернативу Мінфінівському законопроєкту.

- Якби держава справді прагнула прибрати податкову "оптимізацію", діяти варто було б не через тиск на всіх підряд, а через роботу з ризиковими моделями. Насамперед ідеться про запровадження точкових критеріїв проти штучного дроблення бізнесу - коли фігурують пов’язані особи, один бенефіціар, спільна інфраструктура, персонал, склади або одна торгова марка. Паралельно необхідно встановити вищі пороги або запровадити поетапний перехід, щоб не знищити мікробізнес. Важливим елементом має стати реальне спрощення адміністрування ПДВ для малих підприємців: із мінімальною звітністю, зрозумілими правилами та відмовою від надмірної каральної практики. І, зрештою, ухваленню будь-яких рішень має передувати повноцінний діалог із бізнесом, зокрема щодо перехідного періоду та можливих винятків.