Пройшло понад 13 тисяч людей: як у Павлограді працює транзитний центр для евакуйованих

У Павлограді працює транзитний центр для евакуйованих із зони бойових дій, або прифронтових територій Донецької та Дніпропетровської областей.

Сьогодні фронт проходить неподалік кордонів Дніпропетровщини. Під постійним обстрілом Покровськ і місцеві громади. На Дніпропетровщині постійно скидають КАБи на Новопавлівку, обстрілюють інші громади Синельниківського району.

У таких умовах не дивно, що люди тікають від війни, вивозять з небезпечних територій свої родини, своїх дітей. Дніпропетровська ОВА оголосила навіть обов'язкову евакуацію з деяких населених пунктів.

Серед тих, хто залишив свої домівки, є ті, у кого немає рідних, а тепер не залишилося і власного житла. На Дніпропетровщині усім цим людям дають прихисток. Одним з таких місць є транзитний центр для евакуйованих у Павлограді.

Сюди приїжджають люди із зони бойових дій щодня. Упроовж тривалого часу їх забезпечували безкоштовним транспортом, аби вони тільки змогли виїхати звідти. Наразі тут перебуває понад 60 людей, більшість - похилого віку. Рідше приїжджають родини з дітьми. Всі чекають на розселення.

З Павлограда курсує безкоштовний евакуаційний потяг кожні чотири дні. Саме він відвозить людей до їхнього нового прихистку. Зазвичай люди їдуть на Захід України.

В середньому тут ночують дві-три доби, звісно бувають випадки, коли люди можуть залишитися на тиждень, і два тижні. Тут не виганяють. Розселяють, здебільшого, у гуртожитки для біженців.

Про допомогу розповіла Валентина Багрімова, керівник команди по роботі з евакуйованими особами :

"Ми у транзитному центрі допомагаємо людям, централізовано - евакуйованим з Донецької області, і вже частково з Дніпропетровської області. Коли люди приїжджають, перше питання, яке ми ставимо, чи є їм куди їхати. Якщо людям немає куди їхати, вони залишаються на деякий час у нас в транзитному пункті і потім підпадають під програму розселення. В основному це по Західній Україні. Це Львівщина, Тернопільщина, Рівненська область. Іноді Дніпропетровська область. Ми їх реєструємо на допомогу. Потім вони приходять до наших колег з інших організацій, і там отримують гуманітарну допомогу, психологічну, якщо потрібно, юридичну тощо. Грошова допомога, продуктові набори також вони отримують і набор гігієни і деякий одяг", - сказала вона.

За даними працівниці центру, через транзитний пункт пройшло вже понад 13 тисяч людей. Всі вони не залишилися без допомоги.

"Всім ми допомогли, наскільки дозволяє наші можливості, хоча і за рамки виходимо, але намагаємося завжди всім людям допомогти. У нас є три кімнати. Дві маленькі і одна велика - це там де загальна зала. Тобто там є ліжка спеціально і люди там залишаються і там ночують деякий час. Є окрема кімната для маломобільних людей і є маленька кімнатка, якщо це може бути одна родина з декількох чоловік, щоб вони разом поселилися. Або там хтось маломобільний також, або більш-менш пересувається, ми їх можемо також в окрему кімнату заселити", - сказала Валентина..

Зараз люди живуть у приміщенні, однак коли стане тепло - переїдуть у намет, як і робили торік.

Зазначається, що з тваринами можна. На території бігають собаки, яких привезли із зони бойових дій, за словами Валентини, котів тут більше ніж собак. Хтось забирає їх з собою, а хтось залишає тут.

Кожен мешканець центру - окрема історія. Своєю вирішив поділитись один із евакуйованих, Сергій.

"Я з міста Костянтинівка. Донецька область. Чому я виїхав? Війна там, сильні обстріли. Як кажуть, раніше далеко вибухало, не звертав уваги. А зараз просто мене контузило трошки. Потрапила ракета балістична прямо між будинками. Я сильно злякався. Побачив багато жертв. Це геноцид населення називається, не "звільнення", як на росії кажуть. Злякався сильно. Сюди приїхав, мені надали допомогу. Дали таблетки, лікарі подивилися. Дай бог їм здоров'я. Хороші люди. Тут вже шостий день.Куди планую їхати? Не знаю, якщо чесно. А куди? Куди? Куди Господь пошле. Хоча хотілося б тут залишитися. Допомагати, брати участь у допомозі людям", - розповів він.

За словами Сергія, він намагається допомагати в центрі літнім людям.

"За продуктами бігаю в магазини. Що просять, те допомагаю. Водички там подати. Мені це не важко. Все одно сиджу. А так справа, добра справа. Мені якось... Яка історія мені запам'яталася найбільше? Два рази народився в сорочці. Двічі на нас скинули авіабомбу на садок. Мені пощастило, що я тільки піднімався додому. Урятувався. Бог відвів. Живий залишився. А тепер я тут і люди навколо гарні. Мені допомогли. Мене лікарі оглянули. Мені допомогли, дали таблетки. У мене був сильний тиск після контузії. Безсоння було в мене. Мені все дали. Мені надали допомогу. Нагодували. Годують, поять, речі дають. Вони роблять дуже хорошу допомогу людям. Якби не було волонтерів, не було організацій благодійних, я б не знав, що ми робили. Я б брав би газетку ліг би в поле і вкривався б газеткою. Більше варіантів немає", - зазначив чоловік.

Він зізнався, що про евакуацію дізнався з оголошень, які висять на кожному стовпі, і на кожній автобусній зупинці у прифронтових населених пунктах. І таких, як Сергій тут багато. Окрім житла, харчування, ліків тут допомагають також з відновленням документів.

Слід зазначити, що нещодавно на Дніпропетровщині завершили примусову евакуацію із Синельниківщини. Вона тривала із кінця квітня та стосувалася семи сіл Межівської та Новопавлівської громад. Тих, де занадто небезпечно через російські атаки. Саме родини, в яких виховуються неповнолітні, мали покинути прифронтові населені пункти. Тоді там ще залишалися 26 хлопців і дівчат. Зараз же – немає жодного. Тож робота в цьому напрямку триває.