Збільшення перевірок і масові звільнення: відомий адвокат про те, що чекає на бізнес у Дніпрі

Влада не бажає домовлятися з бізнесом та встановлювати прозорі та зрозумілі правила гра – а бізнес не може працювати без правил.

Про це та інше журналістам Vidomo.media розповів відомий адвокат Станіслав Ліфлянчик.

На його думку, перевірки бізнесу зараз збільшилися. Був певний час, коли вони не проводилися через ескалацію війни. Зараз податковій повернули право на проведення перевірок – і вони почали цим дуже активно користуватися. Є така практика, коли після податкової приходить інспекція з праці. І таким чином відбувається тиск.

"Другий вид тиску, який відбувається з боку податкової. Якщо підприємство знаходиться на оподаткуванні ПДВ, то вони повинні зареєструвати електронні податкові накладні. І часто податкова відмовляє в реєстрації цих накладних. Обґрунтовують, що там начебто підозрілий правочин, гроші не сплачені, підприємство ризикове і таке інше. Хоча ніяких об’єктивних причин для цього немає", – каже адвокат.

Далі це тягне певні санкції перед контрагентом та викликає багато проблем зі сплатою податків. Доводиться звертатися до суду. Той триває пару місяців. Суд виносить рішення, податкова подає апеляцію. При цьому спеціально не сплачує судовий збір: апеляцію лишають без руху, і вона ще так бовтається ще декілька місяців. А підприємства, як мають працювати через ПДВ, не можуть собі це дозволити.

Також існують певні моменти, пов’язані з обшуками. Це більше стосується великого бізнесу і такого, що працює з державою, держзамовленнями. Як правило, це завершується не великими доходами, а кримінальними провадженнями та обшуками.

"Тобто правоохоронці відкривають провадження, приходять та кладуть всіх на підлогу, проводять обшук, виймають майно, як правило, комп’ютери. Та накладають арешт на рахунки і все, що було. Після цього підприємство функціонувати не може. І коли це закінчиться – не зрозуміло. Таким чином відбувається тиск на бізнес", – зазначив Ліфлянчик.

А ще мобілізація – вона відбувається за рахунок тих, хто працює відкрито. Наприклад, підприємство займається харчуванням. Приходять до ресторану, бачать співробітників і процес починається. Тому зараз ситуація така: жінки-співробітниці поїхали за кордон, а чоловіки бояться виходити на роботу. Також не хочуть виходити у рейси водії маршрутних автобусів, таксисти.

"Це все – тиск на бізнес. З одного боку, це обґрунтовується тим, що потрібні податки, а економіка повинна працювати – щоб було за що воювати. З іншого – кажуть, що потрібні ті, хто буде воювати. Тому і мобілізують тих, хто десь працює. Сьогодні бізнес взагалі не розуміє, як йому працювати, які існують правила. Чому, наприклад, чиновники а силовики мають право на бронь, а бізнес не може бронюватися, якщо він не є критичною інфраструктурою. І чому це питання вирішують на рівні Кабміна", – доводить адвокат.

Він впевнений: якщо держава ставить перед бізнесом якісь завдання – наповнювати бюджет, платити податки, сплачувати штрафи тощо – то вона повинна давати бізнесу можливість нормально працювати. Повинен бути баланс між податками, мобілізацією та бізнесом – але його немає. Це відбувається або за вказівкою зверху, або через те, що хтось на місцях себе переоцінює. Тому бізнес знаходиться у дуже скрутному становищі.

"Наприклад, звертається до мене власниця ресторану. Питає, що їй робити: до закладу приходили представники ТЦК шукати співробітників. Тепер співробітників немає, і ресторан потрібно зачиняти", – наводить приклад Станіслав Ліфлянчик.

Щоб вирішити ці проблеми, державі потрібно, перш за все, почути бізнес, шукати компроміси. Та його не чують, кажуть, що не треба вчити робити. При цьому прикриваються війною. Але ж бізнес не може існувати без людей і без зрозумілих правил гри.

Повернемося на чотири року назад, до ситуації з карантином. Тоді бізнесу просто так заборонили працювати. Потім почалася повномасштабна війна і вони таким чином знов перейшли до ситуації, коли бізнесу неможна нормально працювати.

"Якщо сісти за круглий стіл, почати розмовляти, чути і – головне – виконувати обіцянки, то можна знайти певний баланс. Наприклад, тема з економічним бронюванням. Якщо, звісно, її не зроблять нереальною – наприклад, встановлять 40 тисяч гривень на місяць. Для людини це нереально", – вважає адвокат.

Потрібно, щоб бізнес міг зберегти ключових робітників. Наприклад, відкриваємо СТО, яке ремонтує танки. Для цього потрібен головний майстер, який знає та вміє їх ремонтувати. І може керувати помічниками. Цей майстер для бізнесу є обмацуючою фігурою. Якщо його мобілізувати – бізнес потрібно закривати. Але, враховуючи ринок, ми не можемо платити 40 тисяч за нього. Тому, якщо економічне бронювання буде адекватним, це могло б вирішити частину проблеми.

"Також треба піти від централізації, коли з’ясовується, що таке критична інфраструктура, що потрібно країні – це вирішується на рівні Кабміну. Але бізнес краще знає, хто йому потрібен. Тож, треба створювати, наприклад, якісь тимчасові комітети при Кабміні, до яких будуть входити підприємці. Або передавати ці питання на місця. Тобто це повинен вирішувати або бізнес, або той, хто ним керує – но точно не Кабмін", – радить Станіслав Ліфлянчик.

Він зазначає, що український бізнес з перших років незалежності відносився до держави досить обережно та спостережливо. І завжди притримувався якоїсь "сірої" зони: не намагаючись взагалі незаконно працювати, але й не виходячи у відкриту площу. Розумів, що щось "прилетить". Під час війни, поки не почалася масова мобілізація, він знаходився на тому ж рівні прозорості, що й раніше.

"Але зараз бізнес почав ховати своїх співробітників: формально звільняти їх з роботи для того, щоб не займатися врученням повісток и доставкою своїх співробітників до ТЦК – згідно з Постановою Кабміну №560. Тому бізнес цілком адекватно відреагував на неадекватну постанову – пішов у тінь. І ми побачимо картину, що до 18 липня більшість чоловіків будуть або звільнені, або відкриті ФОПи, або отримають бронь чи відстрочку. Всі інші буду безробітними", – резюмує адвокат.

При цьому, звісно, державний та місцеві бюджети громад недорахуються великих коштів у своїх бюджетах. І це також величезна проблема.

ДО РЕЧІ

На думку Станіслава Ліфлянчика Дніпропетровщина досить приваблива для релокованого бізнесу. І не через географічне положення. Тут є інфраструктура, яка дозволяє будувати виробництво, отримувати якісь потужності електроенергії, води і так далі. На відміну, наприклад, від Франківської області, де немає необхідних потужностей енергетики. І переміщений бізнес почувається у новому середовищі досить нормально.